Хронопи не є великодушними з принципу. Вони проходять мимо найзворушливіших речей, наприклад, повз бідну надійку, яка не вміє зашнурувати черевика і скімлить, сидячи на бровці тротуару. Ці хронопи навіть не дивляться на надійку, вони дуже заклопотані: стежать поглядом за павутинкою. З такими створіннями не можна займатися благодійністю системно, тому доброчинними організаціями завжди керують фами, а бібліотекаркою є надійка. На своїх посадах фами дуже допомагають хронопам, яким на все начхати.
Спів хронопів
Коли хронопи співають свої улюблені пісні, то впадають у таке самозабуття, що часто потрапляють під колеса вантажівки чи велосипеда, падають з вікна і гублять те, що мали в кишенях, і навіть лік дням.
Коли хроноп співає, надійки і фами сходяться, аби його послухати, хоча не дуже розуміють його захвату і загалом так виглядає, що вони дещо шоковані. Стоячи в центрі кола, хроноп здіймає свої рученята догори, наче тримає в них сонце, наче небо є тацею, а сонце — головою Івана Хрестителя, тож пісня хронопа є оголеною Саломе, яка танцює для фамів і надійок, які стоять там, роззявивши роти і запитуючи себе: чи це пасує, а що, як нагодиться панотець. Та позаяк насправді вони добрі (фами добрі, а надійки дурненькі), то врешті плескають хронопу, який приходить до тями, перелякано дивиться довкіл і також починає плескати, бідолаха.
Приключка
Маленький хроноп шукав ключа від вхідних дверей на нічному столику, нічний столик — у спальні, спальню — в домі, дім — на вулиці. Тут і зостановився хроноп, бо щоб вийти на вулицю, йому потрібен був ключ від дверей.
Маленька ложка
Один фам виявив, що доброчесність є круглим мікробом з безліччю лапок. Він одразу ж дав випити добрячу ложку доброчесності своїй тещі. Результат виявився жахливим: ця пані відтоді не робила дошкульних зауважень, заснувала клуб захисту заблудлих альпіністів і неповні два місяці поводила себе так, що вади її доньки, досі непомітні, вийшли на перший план, на превелике здивування враженого фама. Йому не залишалося нічого іншого, як дати ложку доброчесності своїй дружині, яка того ж вечора пішла від нього геть, бо виявила, що він хам, нікчема і аж ніяк не схожий на ті блискучі моральні архетипи, які витали перед її очима.
Фам довго над цим думав і врешті випив цілу пляшечку доброчесності. Але однаково живе самотній і сумний. Коли він перестріває на вулиці свою тещу чи дружину, то вони ґречно розкланюються здалеку. І навіть не наважуються перекинутися словом — такою є їхня досконалість і страх зіпсуватися.
Фото вийшло змазане
Хроноп збирається відімкнути вхідні двері, але, запхавши руку до кишені, щоб витягнути ключа, витягає коробку сірників; відтак цей хроноп, страшенно зажурившись, починає думати: якщо замість ключа він знаходить сірники, то було б жахливо, якби світ раптом змістився, і якщо там, де ключ, лежать сірники, то, може, його гаманець набитий сірниками, а цукерничка — грішми, в піаніно повно цукру, а в телефонному довіднику — музики, в шафі купа абонентів, а на ліжку — костюмів, вази переповнені простирадлами, трамваї трояндами, а поля — трамваями. Тому цей хроноп страшенно засмучується і біжить поглянути на себе в дзеркало, та позаяк дзеркало ледь скошене, він бачить у ньому підставку для парасоль у передпокої — і його підозри підтверджуються, він вибухає плачем, падає навколішки і не знати для чого зчіплює свої рученята. Сусідні фами прибігають, щоб його розрадити, а з ними і надійки, та минає не одна година, перш ніж хроноп перестане розпачати і погодиться випити чашку чаю, яку пильно обзирає з усіх боків, перед тим як зробити ковток: ану ж бо виявиться, що це не чашка чаю, а мурашник чи книжка Семуеля Смайлза.
Євгеніка
Виявляється, що хронопи не хочуть мати дітей, бо перше, що робить новонароджений хроноп — лає останніми словами свого батька, в якому він неясно бачить згромадження всіх бід, які колись стануть його бідами.