Саме тому хронопи вдаються до того, аби їхніх жінок запліднювали фами — справа, за яку ті завжди охоче беруться, позаяк є створіннями сласними. Крім того, вони думають, що в такий спосіб підточать моральну зверхність хронопів, але це є грубою помилкою, бо хронопи виховують їхніх дітей по-своєму — і через кілька тижнів ті вже зовсім не схожі на фамів.
Їхня віра в науку
Одна надійка вірила у фізіономічні типи, як-от: кирпаті, рибоморді, ротаті, кисломорді, бровасті, яйцеголові, прилизані тощо. Вирішивши остаточно класифікувати ці категорії, вона взялася складати великі списки знайомих і поділила їх на вищеназвані групи. Відтак взялася за першу групу, утворену з восьми кирпоносих, і зі здивуванням побачила, що насправді ці хлопці розділяються на три підгрупи, а саме: кирпаті вусані, кирпаті моцаки і кирпаті міністерські побігачі — відповідно три, три і два кирпатих у кожній. Заледве вона їх розділила на нові підгрупи (в ресторані «Пауліста» на проспекті Сан-Мартін, де зібрала їх з превеликими труднощами і не меншою кількістю добре охолодженого кавового коктейлю з ромом), як збагнула, що перша підгрупа різнорідна, бо двоє кирпатих вусанів належать до типу водосвинок, тоді як третій явно був кирпою японського крою. Відманивши його вбік канапкою з анчоусами і звареним на круто яйцем, вона сформувала підгрупу з двох водосвинок і вже збиралася записати її у свій науковий зошит, коли одна водосвинка глянула в один бік, а інша — у протилежний, внаслідок чого надійка і решта присутніх змогли помітити, що одна водосвинка явно була кирпатим брахіцефалом, тоді як череп іншого кирпоносого годився радше для того, щоб вішати на нього капелюха, ніж надівати його. Таким чином ця підгрупа розпалася, а про інші годі й казати, бо решта хлопаків перейшли від кавового коктейлю до паленки, й єдине, у чому вони були схожі між собою в той момент, то це в своєму непохитному бажанні й далі пиячити кошом надійки.
Недоліки суспільних послуг
Дивіться, що може статися, коли покладаєшся на хронопів. Заледве одного з них призначили Генеральним директором радіомовлення, як цей хроноп покликав кількох перекладачів з вулиці Сан-Мартін і звелів їм перекласти всі тексти, рекламу та пісні румунською мовою, яка є не надто популярною в Аргентині.
О восьмій ранку фами почали вмикати радіоприймачі, бажаючи послухати новини, а також рекламу шампуню «Хеніоль» та олії «Стожари», якій немає пари.
І вони їх почули, але румунською мовою, тож зрозуміли лише марку товару. Вкрай здивовані, фами почали трясти свої приймачі, але трансляція й далі тривала румунською мовою, навіть танго «Нині ввечері я нап’юся», а на телефоні Генеральної дирекції радіомовлення сиділа панночка, яка на обурені скарги відповідала румунською мовою, і це ще більше посилювало страшенний переполох.
Коли про це дізналися в Найвищому керівництві, то наказали розстріляти хронопа, який таким чином зневажав вітчизняні традиції. На жаль, взвод було сформовано з хронопів-новобранців, які, замість того, аби стріляти в Генерального директора, відкрили вогонь по юрбі, що зібралася на Травневій площі, і зробили це так влучно, що поклали шістьох морських офіцерів і одного фармацевта. Тоді прийшов взвод фамів, хронопа належним чином розстріляли, а на його місце призначили видатного автора народних пісень і одного есе про сіру речовину. Той фам повернув в радіотелефонію державну мову, та виявилося, що фами втратили довіру і майже не вмикали приймачів. Багато фамів, які є вродженими песимістами, купили словники та підручники з румунської мови, а також життєписи короля Кароля і пані Лупеску. Румунська мова увійшла в моду попри лють Найвищого керівництва, а на могилу хронопа ходили нишком делегації, які ронили там сльози та свої візитні картки, які рясніли іменами, відомими у Бухаресті, місті філателістів і замахів.
Почувайтесь як удома
Надійка збудувала собі дім і почепила глиняну табличку, що сповіщала: «Усяк, хто переступить цей поріг, є бажаним гостем».
Фам збудував собі дім і не повісив жодної таблички.
Хроноп збудував собі дім і, як заведено, почепив на ґанку різні таблички, які купив чи замовив зробити. Таблички були розміщені так, що їх можна було читати за порядком. Перша сповіщала: «Усяк, хто переступить цей поріг, є бажаним гостем». Друга гласила: «Дім маленький, але серце велике». Третя повідомляла: «Гість у дім — радість у нім». Четверта оповіщала: «Хоч ми люди небагаті, та вітаємо у хаті». П’ята інформувала: «Це оголошення касує всі попередні. Щоб ноги твоєї тут не було, пронозо».