Раптом крізь дзвін клинків пробився поодинокий окрик. Сповнений болю та розпачу. Убивця хитнувся вбік, трохи незграбно, намагався поставити блок, але надто повільно, навіть шпигун зумів помітити його рух. Спереду на білих шатах розквітла ще одна кривава пляма, яка наливалася багрянцем уздовж порізу, що біг навскоси по грудях. Наступний удар уцілив у середину білої маски. Та розбилася зі звуком стовченої порцеляни.
— Стояти!!!
Почувши голос дівчини, обидва її захисники миттєво застигли, ненатурально знерухомілі — перш ніж Щур зрозумів, що за наказ пролунав. Убивця поволі осувався по стіні. Тріснута маска якимось дивом усе ще трималася на його обличчі.
— Чекай!
Він не знав, до кого вона мовить, доки хлопець не відступив під протилежну стіну й не присів там навпочіпки. Меч усе ще тримав у долоні.
Іссар відвернувся від дівчини й щось сказав на своїй мові. Та стенула плечима — в жесті доволі універсальному.
* * *
— То це перед ним я мав тебе захищати?
Йому все ще бракувало дихання, його руки тремтіли, ноги були немов зі свинцю. Трансу кхаан’с, бойового танку, в який він мусив увійти відразу, як переступив поріг, ледве вистачило. Якби супротивник не поставився до нього легковажно, якби відразу атакував із повною швидкістю, Йатех конав би зараз на підлозі. Найкращі з войовників іссарам могли ввійти в транс на понад дві хвилини, але це були майстри, чиї імена повторювали у всіх афрааґрах усіх племен. Йому вдалося лише кілька разів досягнути такого стану, але той ніколи не тривав так довго. Він програв би, якби не допомога хлопця-бестії. Здригнувся, коли вони вперше зустрілись поглядами. Нічого людського — жодних відчуттів, страху, ненависті, люті битви. Лише пустка і смерть.
Дівчина стенула плечима.
— Я їх недооцінила, — сказала спокійно. — Не думала, що вишлють когось настільки доброго. І все ж, мій скорпіоне, ти впорався краще, ніж я сподівалася.
Послала йому жорстоку, холодну посмішку. Оте чуже розлилося по всьому її обличчі.
— Я була переконана, що він уб’є тебе за десять ударів серця. Вона підійшла до вбивці й зазирнула у тріщину розбитої маски.
— Гел’заав, — пробурмотіла майже співоче.
І скам’яніла. На мить навіть припинила дихати, а коли нарешті втягнула повітря, зробила це з таким свистом, наче тільки-но випірнула глибоко з-під води. Блискавично впала поряд із лежачим на коліна, втиснула пальці під маску, шарпнула. Маска не була прив’язана, була як приклеєна, відривалася від обличчя з мокрим млясканням, тягнучи за собою нитки білого слизу. Одна половина, друга, обличчя.
У вбивці — здається, це була дівчина чи молодий хлопець — був малий ніс, брови та вії настільки світлі, що майже білі, шрам на обличчі в тому місці, де тріснула маска, червона кров.
Він досі не бачив Канайонесс настільки розгубленою. Навіть у ті хвилини, коли вона переходила з нормального стану в той інший, чужий.
— Не гел’заав, не гел’заав, — повторювала вона. — Сестро моя, що вони зробили? Прийомна Дочка… Але така Сила, такі вміння. Чому? Так далеко зайшли? Це означає війну. Порушення Пакту. Це…
Вона силою відкрила рота лежачій, засунула палець усередину. Убивця ворухнулася, застогнала.
Канайонесс відреагувала швидко й дивно. Схопила себе за волосся, шарпнула, вириваючи жменю чорноти, нахилилася над дівчиною, її пальці затанцювали, сплітаючи чорно-білу кіску. Перев’язала її кількома волосинами.
Озирнулася через плече на іссара.
— Підійди. Візьми її й забери в камеру. Вона йде з нами.
Розглянулася по коридору, немовби до неї вперше дійшло, що окрім таємничої вбивці тут перебувають інші. Обвела поглядом трупи, кров, тіла, все місце різанини, яка розігралася тут, перш ніж вони пройшли у двері. Зупинила погляд на товстому чоловікові, що лежав під стіною — мав вигляд, мов його потоптав бойовий кінь.
Зробила крок до нього, а поранений набрав повітря, ніби це мав бути його останній подих.
— Ти, меекханцю, — Канайонесс нахилила голову набік і посміхнулася. — Можете мене шукати, але не заступайте мені дороги. Якщо я вирішу, що ви становите загрозу, почну вбивати. Клянуся.
Відвернувшись, зупинила погляд на юнакові, який допоміг Йатеху в бою. Указала на нього долонею.
— І… подбайте про них. Я перевірю.
Увійшла до камери відразу за іссаром. Хлопець із мечем усе ще сидів під стіною.
* * *
Еккенгард невпевнено встав та підійшов до Ґентреля. Мусив притримуватися за стінку, щоб не впасти.
Комендант замку потроху випустив повітря. Здавалося, однією ногою вже стояв на дорозі до Дому Сну.