Альтсін із зусиллям підтягнувся вгору, займаючи напівлежачу позицію.
— Цетроне, до лиха, він завжди на роботі носив ножі, принаймні два. Зрештою, я також їх ношу, ти це добре знаєш.
— Я знаю, але ти не носиш Поцілунку Клег, а до того ж — отруєного.
Альтсін відкрив рота й закрив його знову — був надто здивованим, аби щось говорити. Ніколи не бачив такої зброї в Санвеса. Поцілунок Клег — названий на честь богині, патронки злодіїв і вбивць — був коротким, але широким кинджалом, двостороннім і гострим, наче бритва, і, слушно чи ні, але вважався розпізнавальним знаком найманих убивць. З цієї причини жоден із домушників, які шанували себе, такого не носив.
— Добре, — Цетрон знову всівся за стіл, дивлячись на хлопця з-під примружених повік. — Так ми ні до чого не дійдемо. Розповідай по черзі. Навіщо ви туди пішли?
Альтсін прикрив очі, біль у боці поволі ставала сильнішою.
— Санвес щось казав про підкидання однієї дрібнички до кабінету графа. Ось і все. Увійти, покласти й вийти. Робота на сто кліпань оком.
Скрипнув стілець.
— Що то була за дрібничка?
— Ми не відкривали пакунка. Судячи з вигляду — якісь документи.
— Документи? — в голосі Цетрона з’явилася нова нотка. — Альте, у Санвеса знайшли папери, в яких ішлося про те, що граф Терліх продав Виссеринам свою підтримку в Раді. Тобто він нарешті дав себе купити.
— Не розумію.
— Напевне, ні, — стілець скрипнув, Цетрон знову почав проходжуватися. — Інколи я дивуюся, що тобі взагалі відомо, в якому місці ти живеш.
Альтсін почув, як чоловік наливає собі кубок.
— Десять днів тому звільнилися два місця в Раді Міста. Старий ґин-Кадерель помер у віці вісімдесяти шести років, хоча дехто говорив, що це ніколи не станеться, бо такого сучого сина навіть смерть оминає здалека. А Гарденн Моргес зник десь у морі. Два місця з тринадцяти. Принадний шматок.
Кроки наблизилися, Альтсін відчув, що хтось підводить йому голову й прикладає щось до губ.
— Випий це, — на мить йому здалося, ніби він відчуває в голосі Цетрона турботу. Усміхнувся подумки: здається, марить. — Полегшить біль, але не дозволить тобі заснути. Після ліків, які ти отримав, тобі не можна спати принаймні до вечора.
Напій був холодним, із трохи гіркуватим присмаком.
— Радою крутять три шляхетські роди, що стоять на чолі чотирьох груп, — Цетрон знову почав ходити приміщенням. — Виссерини, Терліхи й Геркер-ґур-Дорес зі своїми родичами й прибічниками. Всі мають по три голоси. Інші четверо — це так звані «голоси народу» або ж представників купецьких гільдій, арматорів і ремісничих цехів із Низького Міста, обирані зібранням їхніх майстрів. Саме два місця серед них і звільнилися. Слухаєш мене? Не спи.
— Не сплю, — він розплющив очі.
— Усі почали гарячкові перегони за ті місця, бо вони дають перевагу в Раді. Раніше, коли тут владарювала Імперія, Рада залежала від губернатора. І хай би всі представники Низького Міста відразу постукали до брами Дому Сну, це не мало б значення. Але тепер уперше в історії міста існує такий розклад сил: три рази по три плюс два — і немає нікого, хто контролював би дії Виссеринів чи ґур-Доресів, аби отримати ще два голоси. Якби два головні роди поєднали сили, то мали б шість проти п’яти, й могли б посадити на ці два місця своїх людей проти волі купецьких гільдій і цехів. Бо гільдії й надалі обирали б, але саме Рада Міста вказувала б їм кандидатів. Слухаєш?
— Слухаю… — очі Альтсіна знову заплющувалися.
— Не спи, бо отримаєш по макітрі. Аби якісь два роди поєднали сили й посадили своїх людей на два порожні місця, це вони б радили в Понкее-Лаа. Мали б шість власних голосів плюс два, що дає вісім до п’яти. Влада, якої не мав ніхто від часів імперських губернаторів. Але Геркер-ґур-Дорес і Виссерини ненавидять одне одного. Ненавидять так, що якби зачинити їх у темній кімнаті, то по ста ударах серця звідти витягли б лише їхні шматки. Вони ніколи не поєднають зусиль. Тож обидва роди намагаються перетягти на свій бік графа Терліха, обіцяючи йому бозна-що, але той досі вагається. Здебільшого його влада походить від поваги, яку він має серед шляхти середньої руки, а також від репутації незалежного та нейтрального радника, для якого найважливішим є благо міста. Ну і, зрозуміло, він не довіряє ані Геркеру, ані Виссеринам.
Щось вдарило злодія в обличчя. Він здригнувся і закліпав.