Приховані за молочними випарами зіниці бігали по обличчю злодія.
— Кажи далі.
— Не скажу тобі більше нічого, Альтсіне, бо нічого більше не знаю. Ясновидіння — це не читання в книзі, а Малий Камінь буває капризним аспектом. До того ж, цей твій барон, схоже, знавець магії. Не говори нічого, бо я втрачу думку. Знаю, що його ніколи не бачили за чарами більшими, ніж носіння талісману, який приносить щастя в коханні та в усякій такій дурні. Але, — Явиндер струснув атласним ворочком, — цей капшук був куплений кілька днів тому і, схоже, його слугою. Монети сюди поклали зі скарбниці відразу перед тим, як вони опинилися в Санвеса. Він намагався не торкатися ані капшука, ані золота. Ніхто, кому незнайомі базові правила дії аспектів, які відповідають за ясновидіння, не пішов би на такі… засоби страховки. Санвес мав загинути, і барон мусив сподіватися, що хтось забажає найняти ясновидця, аби перевірити тіло грабіжника та вбивці і все, що могло бути знайдене при ньому. В тому числі й цей капшук.
Альтсін закивав.
— Ясновидець перевірив те, що від нього залишилося. І не один, — заявив він рівним тоном.
— Ого. Як же це ти промовив. Наче про шматок м’яса. Та заспокойся, хлопче, викинь уже це із себе, бо випалить тебе зсередини. Ні? Твоя справа. Ці ясновидці щось відкрили?
— Тільки те, що Санвес вліз до будинку й мав підкинути якісь документи… Решта… Начебто заявили, що тіло виявилося надто спотвореним.
— Бачиш? — Явиндер посміхнувся вузькими губами. — Кожна людина піддається Силі, аспектованій чи ні. Але це діє і в інший бік. Мурашка, яка занурює ніжку в океан, усе одно викликає хвилю. Малу, але хвилю. Коли хтось помирає… аспекти навколо кричать. Чим жорстокіше його вбили, тим більше збентеження це викликає. Тому чародії, які володіють аспектами Стежки Життя, уникають недавніх полів битв. Я готовий закластися на що завгодно, що барон наказав своїм людям товкти Санвеса так довго й ретельно, аби той помирав у найбільших муках. Може, в нього було під рукою щось інше, про всяк випадок?
— Отрута? Яка спершу викликає параліч і сліпоту?
— Так. Отрута, яка викликає параліч, найчастіше призводить до того, що людина помирає, задихнувшись. Паскудна й болісна смерть. Я говорив, що барон знає про чари більше, ніж звичайний шляхтич. Він підстрахувався.
Якусь мить Явиндер виглядав так, наче інтенсивно над чимось роздумує.
— Не роби цього, — сказав нарешті.
— Чого?
— Не шукай помсти. Це не бійка в корчмі, після якої ти міг би перерізати комусь горлянку. Це розваги зацного панства. А вони дивляться на світ інакше. Бачать не людей, а лише натовп. Масу. А коли в натовпі хтось гине, із цим можна погодитися. Більшість із них виховувалися в оточенні людей, чиїх прізвищ вони не знали. Слуги, стаєнні, кухарі, охоронці. Звертаються до них за іменами, наче до псів чи котів. Для шляхтича один служник не відрізняється від іншого, він є чимось на кшталт елемента меблювання будинку. Тут навіть резиденції продаються з покоївками й кухарями. Розумієш? Ти не супротивник для них, ти лише… — він на мить завагався, — шкідник. Вони не вб’ють тебе, вони тебе просто усунуть, а потім навіть не згадуватимуть про це. Навіть Цетрон довше замислюється перед тим, як збереться когось втопити. Крізь цей порт пропливає багатство всіх міст і сіл зі всієї Ельгаран. Нечуване багатство. А воно генерує величезну гординю. Це не для тебе.
Альтсін безмовно вдивлявся в ясновидця.
— Він його використав, — вицідив нарешті. — Ошукав у грі в кості, щоб використати в пастці на графа. Зробив це, як ти слушно зауважив, сприймаючи Санвеса як шкідника. Як сміття. Якщо я не відповім, то визнаю, що цей барон правий. Це як стверджувати, що можна сприймати людей таким чином, якщо в тебе є позиція та гроші.
Явиндер похитав головою.
— Йдеться про Санвеса чи про тебе?
— А якщо я скажу, що про мене, то змалію в твоїх очах? Пробач, я не хотів, аби це прозвучало як насмішка. Санвес сам у це вліз, і це його вибір. Я… ніколи не прийняв би такого завдання, мені б від нього смерділо за милю. Тут… тут справа в мені. Якщо я не відповім, то, побачивши екіпаж якоїсь шляхтички, що їхатиме вулицею, — опущу погляд. Розумієш? Боятимуся глянути в очі будь-якому тюхтію в атласі. Бо я дозволив, щоб убивство приятеля зійшло йому з рук. Розумієш? Якщо ти дозволиш собі раз зігнути шию, то вже ніколи не підведешся.
Хоча очі Явиндера закривало більма, Альтсін заклався б головою, що той чудово його бачить. Принаймні таке в нього було відчуття, коли сновидець поводив очима по обличчю злодія.
— Є в тобі, — він завагався, — море гніву. Через дитинство на вулицях, голод і страх. І ти — розумний. Розумніший, ніж здаєшся. Звідки знаєш, що він ошукував у кості?