Кайлін, лежачи на підлозі, почала подумки лаятися. Прокляття, прокляття, прокляття. Балакає, як якийсь…
— Йоханий фанатик, — прибулець відізвався знову. Вона легко собі уявила його усмішку. — Саме так ви й подумали, правда?
Не чекаючи на відповідь, він промовляв далі:
— Я волів би починати саме таким чином, аби не вдаватися в теологічну дискусію, бо в нас немає на це часу. Не буду розводити теревені, переконуючи вас у правдивості промови, якою я вас пригостив. Багато хто їй повірить, інші — висміють. Це їхня справа. Бо все просто. Десь рік ми вистежуємо банду Послідників, які прослизають туди-сюди через кордон. Буває, місяць чи півтора посидять у нас, потім у них, потім знову в нас — і так по колу. Коли петля починає стискатися з одного боку кордону — вони тікають на інший, а ми, Ловчі, лише раз перейшли на східний берег річки під час погоні за ними. Брат рег-Дерон разом із тридцятьма солдатами наштовхнувся на одне з племен та повернувся із половиною людей. Тому місяць тому ми нарешті встановили контакт із Другим Щитом Блискавок — їхнім командиром на заході Степів, та узгодили спільний удар. І петля почала стискатися знову. І цього разу не лише з одного боку. Якісь питання?
— Банда Послідників, кажеш… отче, — буркнув Веторм. — І чому ми досі нічого про неї не чули?
— Але ж чули, чули, — лагідно ствердив Ловчий. — Вісім місяців тому. Різанина на тракті до Верлена. Той малий купецький караван, який вибили до ноги. Нова Лет, мале село — заледве десять хат, а зараз лише згарища. Пів року не минуло від того нападу. Помістя барона кер-Гиттена пограбоване до голого каменю та спалене; пастухи з Навесха, які зникли два місця тому. Мені продовжувати?
— Більшість із тих випадків я пам’ятаю, — Ласкольник підвівся з лавки та на мить зникнув із поля зору Кайлін. — Усі говорили, що це справа кочівників, сліди вели по той бік кордону. Вина?
Десь збоку забряжчали металеві кубки.
— Охоче, — монах почав відкорковувати тубус.
Бурмістр, який досі мовчав, вийняв з рукава нову хусточку й витер лоба. Тканина миттєво просочилася потом.
— Послідники, — прошепотів. — Послідники вшановують Небажаних і приносять їм людські жертви. Я вірно кажу?
— Авжеж, — кивнув Ловчий.
— Прикликають демонів і створінь з-за меж світів, користуються поганою магією.
— Неаспектованою магією, бурмістре. Вони не беруть Силу з безпечних для людей Джерел, не ходять Стежками, але протягують руки за їхні межі, до магії духів, до Сил, які дрімають на межі Мороку або поза нею, — Ловчий вийняв з тубуса сувої пергаменту й розклав їх на столі. — Навіть аспектована магія, що охоплює джерела Сили, які вважаються безпечними, може змінити людський розум, викривити його, ввести в безумство. Ось чому маги та чародії проходять багаторічний вишкіл, а за кілька років насампе-ред учаться захищатися від цього. Про неаспектовані чари ми майже нічого не знаємо. Великий Кодекс у своєму остаточному вигляді виник майже триста років тому, а складання його тривало чверть століття. І це зробили не тільки для того, аби ті чародії, які володіють аспектованою магією, могли придушити конкурентів, але й тому, що інші різновиди чарів завжди — повторюю, завжди — змінюють людську свідомість, але найчастіше — тіло. Агери на півночі користуються магією духів, але вони не люди. А в царствах поза межами Імперії маги — і навіть цілі гільдії магів — також доволі часто намагаються потягтися до забороненого знання. Це завжди закінчується погано. Зрештою навіть тут, на Сході…
До столу підійшов Ласкольник. Тримав чотири кубки й циновий глек.
— О, чудово, — монах взяв у нього кубки й використав як притискачі для кутів пергаменту.
— Це карта найближчих земель.
Пергамент був розмальований усіма кольорами. Кайлін впізнала Амерту, головним чином тому, що її намалювали яскравою синявою й підкреслили знаком «вода».
— Ви, генерале, мали рацію, коли згадували, що всі напади Послідників приписували кочівникам. Вони саме так і діють: підбурюють, плутають сліди, змушують підозрювати інших. Чим сильніше палає кордон, тим краще для них. Може, вас зацікавить інформація, що коли вони нападали на се-кохландійців, то сліди чітко вказували на те, що напад скоїла одна з наших хоругв або хтось із вільних чаарданів. Що більше ненависті поміж нами та кочівниками, то краще.
Він схилився над картою, й Кайлін очей загубила її поглядом.
— Вже десять днів триває велика облава на ту банду. З нашого боку в ній беруть участь майже всі стражники, яких зміг послати Храм Володарки Степів, а ще семеро Ловчих. З боку се-кохландійців — триста Вершників Бурі та кілька менших жереб’ярів. Це тому ви, генерале, наштовхнулися на Блискавок так далеко на північному заході Степів. Вони не шукали вас, а лише намагалися зачинити пастку. Якісь питання?