— Ходімо, — кивнувши їй, мовила наглядачка. — Шеф готовий із тобою побалакати.
— Хтось за це таки заплатить, — сказала Анна не надто переконливо.
Її провели сходами наверх — повз кімнату реєстрації арештованих у кабінет Бреннана. На порозі вона зупинилась, мов укопана, уздрівши Феннера, котрий сидів на підвіконні, Бреннана за столом і двох детективів, що стояли, притулившись до стіни.
Наглядачка підштовхнула її, змусивши зробити кілька кроків уперед. Анна почула, як двері за нею зачиняються.
— Ви ще про це пошкодуєте! — заволала Анна, звертаючись до Бреннана. — Я вимагаю, аби викликали мого адвоката!
— Сідай-но, Анно! — спокійно озвався Бреннан. — Я хочу з тобою поговорити.
— Що це за звертання — «Анно»? — крикнула вона. — Для вас я — міс Борг!
— Сядь і стули пельку! — гаркнув один із детективів.
— Горила! — огризнулась Анна, але таки всілася, переводячи неспокійний погляд із Бреннана на Феннера.
— У нас є всі підстави вважати, що міс Блендіш — дівчина, яку викрали чотири місяці тому — перебуває в клубі «Парадиз», — озвався Бреннан.
Анна витріщилася на нього зі здивованим виразом.
— Ви що, здуріли? — запитала вона. — Адже всі знають, що її викрав Френкі Райлі. До чого ви хилите?
— Саме так ми і вважали, але зараз уже думаємо інакше, — провадив далі Бреннан. — Банда Ґріссонів викрала її у Райлі. І ми майже впевнені, що вона зараз у клубі «Парадиз».
— То ви намагаєтеся сфабрикувати справу проти Едді? — сказала Анна, й очі її звузилися. — Не чекайте, що я вам у цьому допоможу, копе. Я нічого не знаю про викрадення.
— Ми лише марнуємо час, — сказав Феннер. — Пред’явімо їй докази. Якщо й це не змусить її заговорити, то вже ніщо не зможе.
Бреннан кивнув і дав знак одному з детективів, котрий підійшов до Анни.
— Ходімо, мала. Я маю тобі дещо показати.
Анна тривожно глянула на Бреннана.
— Я хочу бачити свого адвоката! Ви не маєте права тримати мене тут...
— Ходімо ж, і поменше базікай, — повторив детектив.
Анна звелася на ноги і вийшла за детективом. Феннер із Бреннаном переглянулися.
— Не думаю, що вона щось знає, — зауважив Бреннан. — Це тільки трата часу.
— Але спробувати можна, — озвався Феннер, запалюючи сигарету.
Вони чекали.
За десять хвилин двері розчахнулися, і детектив знову привів Анну. Він змушений був підтримувати її, бо обличчя жінки було бліде, мов смерть, а очі розширені від жаху. Вона безсило впала на стілець, закривши обличчя руками.
— То ти можеш підтвердити, що це тіло Райлі? — запитав Бреннан.
Вона зіщулилася.
— Ви — сучі сини! — промовила вона. — Як ви могли таке зі мною зробити?
Феннер підійшов до неї.
— Не дуже приємне видовище, чи не так? Це зробила з ним банда Ма Ґріссон. Ми знайшли усіх трьох: Райлі, Бейлі та старого Сема. Чудовий вихід для Ма Ґріссон; і як же, певно, сміявся Едді, коли ти повірила, що Райлі тебе кинув! На Райлі навішали все — а він давно вже лежав у землі! Чи отримала ти хоч щось із викупу? Гадаю, що ні. Усе, що ти отримала, — це роботу в дешевому стриптиз-клубі та синці він Едді. Ну, тепер у тебе є нагода зрівняти рахунок. То як ти на це, мала?
— Забирайся від мене! — скрикнула Анна. — Я нічого не знаю!
— Будь розумницею, — наполягав Феннер. — На тебе зараз нічого немає, тож тримайся від усього цього подалі. Якщо будеш із нами співпрацювати, то й ми не дамо тебе скривдити. А тепер слухай: ми хочемо знати, чи справді дівчина в клубі. Гадаємо, що так воно і є, однак маємо знати напевне. Вона ж у зачиненій кімнаті нагорі, чи не так?
Бліда і тремтяча, Анна вирячилася на нього.
— Шукайте її там самі!
— Постав себе на місце тієї дівчини, — сказав Бреннан, перехилившись через стіл. — Як би тобі було: наодинці з таким кретином, як Ґріссон? Ну ж бо, Анно, якщо ти хоч щось знаєш, скажи нам. За це передбачена винагорода в п’ятнадцять тисяч, і я подбаю, щоб ти її отримала.
— Краще застрелься! — злобно озвалася Анна. — Я ніколи не доносила копам — і ніколи цього не робитиму!
— Залиште нас на п’ять хвилин з цією малою, — попросив Феннер.
Бреннан завагався, та потім звівся на ноги — часу було обмаль. Він вийшов із кабінету, кивнувши головою двом детективам, і ті рушили слідом.
Анна звела очі на Феннера.
— Ти марнуєш свій час, — зронила вона. — Мені нічого тобі сказати.
— Гадаю, що є, — зауважив Феннер. — Так чи інакше, я маю тобі дещо повідомити. Я перевірив тебе. Бреннан не знає, що ти знімала номер у готелі «Палас» у ту ніч, коли був застрелений Елвін Хейні. Він також не знає, що ти володієш автоматичним пістолетом 25-го калібру, але він знає, що саме з такої зброї було вбито Хейні. Йому не потрібно буде багато часу зв’язати це одне з одним і видати ордер на твій арешт за звинуваченням у вбивстві — якщо я розповім йому те, що повідав тобі. У тебе було все: мотив, можливість і зброя. Якщо ти допоможеш мені, то я триматиму язик за зубами. Інакше лише натякну Бреннанові на те, що ти була в готелі тієї ночі, — і він вже займеться тобою по-справжньому.
Анна відвела очі.
— Як тобі таке? — перепитав Феннер. — Ми втрачаємо дорогоцінний час. То що, донька Блендіша у клубі?
Анна повагалася трохи, а тоді сказала:
— Не знаю напевно, але якась дівчина таки перебуває в тій кімнаті. Ніколи її не бачила, тож не знаю, вона це чи ні.
Феннер підійшов до дверей і прикликав Бреннана.
— Вона передумала, — пояснив Феннер. — Знає, що у зачиненій кімнаті тримають якусь дівчину, але ніколи її не бачила.
— А звідкіля ти знаєш, що дівчина там, якщо ніколи її не бачила? — запитав Бреннан.
— Чула, як хлопці про це балакають, — похмуро озвалася Анна. — І бачила, як Ма заносить туди постільну білизну. І ще бачила, як Слім заходить туди з пакунками із магазинів жіночого одягу.
— А тепер напруж свої мізки, — звернувся до неї Бреннан. — Як нам туди проникнути, щоб не зашкодити дівчині?
Анна здвигнула плечима.
— Самі думайте — я ж не працюю у вашій смердючій поліції. Це вже ваша робота.
— Коли клуб відчиняється, чи є якісь шанси проникнути туди сторонньому? — поцікавився Феннер.
— Жодного. У них там все дуже чітко організовано. Кожного члена клубу знають в обличчя. Доки вас не упізнають, двері не відчинять.
— Чи нема іншого входу?
— Принаймні мені про це невідомо.
Бреннан із Феннером перезирнулися. Феннер знизав плечима.
— Гаразд, — сказав Бреннан, тоді підійшов до дверей та окликнув наглядачку.
— Відведіть її в кабінет Дойла і побудьте там із нею.
— Агов! — вигукнула Анна, схоплюючись на ноги. — Ви не маєте права тут мене тримати! Послухайте...
— Ти перебуватимеш тут, поки ми не розшукаємо дівчини, — озвався Бреннан. — Виведіть її звідси!
Голосно протестуючи, Анна вийшла з кімнати. Коли її крики нарешті стихли, Бреннан зауважив:
— Вона практично нічого нам не сказала.
— Окрім того, що в зачиненій кімнаті таки тримають дівчину, — проказав Феннер, — а це може бути лише донька Блендіша. Але як ми туди потрапимо?
— Якщо маємо намір туди проникнути, — сказав Бреннан, — то мусимо бути певні, що в клубі нема відвідувачів. Тож маємо оточити клуб і не дати можливості нікому з гостей туди увійти. Клуб відчиняється десь о десятій, — Бреннан поглянув на годинник. — А зараз ще немає й восьмої. Якби нам вдалося захопили когось із банди Ґріссонів, то, може, нам би пощастило його розговорити. У клубі повинен бути інший вхід — окрім тих сталевих дверей.
Він зняв телефонну слухавку.
— Це ти, Дойле? Мені потрібен хтось із банди Ґріссонів — причому негайно. Ні, мені байдуже, хто. Якщо зможеш — привозь їх усіх, проте можна й когось одного, але швидко. Гаразд, — і повісив слухавку. — Якщо хтось із тих щурів зараз у місті, то ми їх розшукаємо. А поки нам залишається тільки чекати.
— Було б добре повідомити Блендішу, що затівається, — зауважив Феннер. — Як не як, а це його донька.