— Чому ж я не зустрічала вас раніше?
Отоді я все збагнув. З якоїсь причини дівчина не хотіла виказувати, що ми знаємо одне одного.
— Що ж, зараз ви маєте таку нагоду, і я сподіваюся, що не розчарую вас, — відповідь була ні к бісу, та вся ця дивна ситуація заскочила мене зненацька.
Г'юсон узявся відрекомендовувати мені того високого хлопця.
— Ніку, я хочу познайомити тебе з Лі Кертісом, — сказав він. Відтак обернувся до того хлопця і продовжив: — Кертісе, це — ...
Його урвала Марді. Маю сказати, вона перепинила його промову доволі природно.
— Ой, Баррі, а хто той потішний чоловічок, он там? — запитала вона.
Г'юсон вишкірився.
— То — Мо Еккі. Найкмітливіший новинар у всій окрузі. Ходімо, я вас із ним познайомлю.
І він повів їх від мене до Еккі, а той одразу сів на свого коника та радо завів бесіду. Я швидко усе збагнув. По-перше, Марді не хотіла, аби я показував, що ми з нею знайомі, по-друге, вона не хотіла, аби той здоровань дізнався моє ім'я. Я додав один факт до другого — і все зметикував. Скидалося на глухий кут. Я прагнув підійти до цієї дівчини та приязно з нею поговорити, однак вона, вочевидь, не хотіла, щоб у Кертіса виникли бодай найменші підозри, тому мені залишалося просто стояти на місці, дивитися на Марді та ковтати слинку.
До мене підійшла Дон.
— Потанцюй зі мною, гарячий чоловіче, — сказала вона. — Стисни мене у своїх обіймах. Мої інстинкти змушують мене потерпати від жаги.
Я би радше залюбки скрутив їй шию, проте подумав, що краще змішатися з натовпом. Марді та Кертіс саме балакали у дальному кутку кімнати з Г'юсоном. Кертіс стояв до мене спиною, та Марді не зводила з мене очей, поки я тинявся кімнатою.
— Ти міг би приділити мені трохи уваги. Та брюнетка за тобою не упадатиме.
Я відвів очі від Марді, обернувся до Дон і вишкірився в усмішці.
— Нехай тебе це не турбує, — мовив я. — У будь-якому разі, якщо вона мене таки вподобає, ти можеш узяти собі отого кучерявого хлопця.
Дон похитала головою.
— Я його не хочу.
Я проманеврував із нею крізь юрбу гостей до дального кінця кімнати.
— А що ти про нього знаєш? — запитав дівчину, злегка вихиляючись під звуки свінґу[42].
— Що я знаю про Лі Кертіса? — Її брови злетіли вгору. — О, чимало.
Я знову провів її у танці кімнатою, а тоді платівка дограла до кінця й зупинилась.
— Може, ходімо на кухню та вип'ємо трохи?
— Ось що мені у тобі подобається. Ти читаєш мої думки.
І ми з нею вислизнули з вітальні. На кухні панувала цілковита темрява, та я знав, де у Г'юсона був ліхтарик, і швидко його знайшов. Дон потримала його, присвічуючи, поки я змішував для нас коктейль «бакарді»[43]. Тоді вона сіла на стіл, а ліхтарик лежав між нами.
— Мене цікавить цей Кертіс, — сказав я. — Може, розповіси мені, що ти про нього знаєш? Що він за один?
Дон задумливо цмулила свій «бакарді».
— Та там нема чого особливо розповідати. Він має трохи грошви, полюбляє гуляти на всю губу, все йому легко дається, бо ж меткий та спритний, а вже партнерок у ліжку змінює щотижня.
«Якого ж біса Марді знається з оцим типом?» — запитував я себе. У переважній більшості випадків ви легко можете визначити, чи дівчина — хвойда, а чи ні. І я був готовий заприсягтися, що Марді — порядна дівчина.
— І чим він заробляє собі на життя? — запитав я.
— О, він обіймає якусь велику посаду у «Тканинах Маккензі». Корпоративний секретар абощо. Ти не заперечуватимеш, якщо ми більше про нього не говоритимемо? Мені вже стає нудно.
— Аякже, гаразд, — погодивсь я.
Я напружував мозок, змушуючи його посилено працювати. Отже, цей тип пов'язаний з тим самим бізнесом. Це пояснювало, чому Марді воліла зберегти моє ім'я у таємниці. Я сказав собі, що Марді щось відомо, і збирався з'ясувати, що саме, тільки-но випаде нагода залишитися з нею наодинці.
Оскільки Дон очікувала цього від мене, я трохи з нею помилувався, а тоді залишив дівчину сидіти на столі посеред мороку і терпляче дожидати мого повернення. Тим часом вже собі вирішив, що цього вечора більше не залишатимуся з тією кралею сам на сам.
Я визирнув у вітальню. Вечірка ще й досі тривала. Марді танцювала з Г'юсоном. Я вже збирався увійти до кімнати, коли це раптом у передпокої задзеленчав телефон. Г'юсон поглянув на мене й гукнув:
— Послухай-но, хто там, гаразд, Ніку?
— Аякже, — запевнив колегу та підійшов до телефону. — Алло? Це квартира Баррі Г'юсона, — мовив у слухавку.
— Чиє там містер Кертіс? Містер Лі Кертіс? — запитав жіночий голос.
— Зачекайте хвильку, — сказав я та відклав слухавку вбік. Тоді пішов до вітальні. Кертіс обмінювався люб'язностями з однією іспанкою — знайомою Еккі. Я підійшов до нього, промовивши: — Вас просять до телефону.
Той здивовано поглянув на мене.
— Ви впевнені? — запитав він, підводячись на ноги.
— Якщо ваше прізвище — Кертіс, то так, я впевнений.
Він окинув мене швидким, жорстким поглядом, а тоді вийшов з кімнати до передпокою. Я бачив, як обережно він зачинив за собою двері. Відтак я роззирнувся кімнатою, шукаючи очима Марді. Та не встиг я її відшукати, як іспанка звернулась до мене і заходилася точити ляси. Часом жінки бувають достобіса надокучливі.
Коли я зрештою відкараскався від тієї іспанки, Кертіс вже повернувся до вітальні. Він мав такий вигляд, неначе його щось добряче розсердило. Молодик підійшов до Г'юсона і сказав:
— Перепрошую, та щойно мене повідомили телефоном про одну нагальну справу. Мушу якнайшвидше рушати додому.
Г'юсона це не надто хвилювало, та для годиться він видав низку співчутливих звуків.
— Ви ж не забиратимете з собою Марді? — раптом спохопився Г'юсон. — Ми з нею так добре ладнаємо.
Я підійшов до них ближче, аби краще чути.
Кертіс опустив погляд на Марді.
Марді похитала головою.
— Я залишуся. Ти собі їдь. Може, ще встигнеш повернутися?
Кертіс повагався. Я бачив, як йому не хотілося йти. Він був роздратований, як той чорт.
— Гаразд. Тоді побачимося завтра, — мовив він, звертаючись до Марді, а тоді хутко вийшов за двері, навіть не завдавши собі клопоту попрощатися з усіма іншими. Таким вже був цей Кертіс. Його не цікавила жодна людина, хіба що він був певен, що зможе мати з цієї людини якийсь зиск.
— Я б не відмовилася від джину з лаймом[44], — сказала Марді Г'юсонові.
— Авжеж, я зараз. Заждіть лише хвильку, скоро повернуся, — запевнив Г'юсон так, ніби Марді порине у скорботу, поки його тут не буде.
Щойно Г'юсон зник на кухні, я підійшов до Марді. Я сподівався, що Дон затримає Г'юсона бодай на якусь часинку.
— Я хочу з вами поговорити, — тихо сказав я. — Ви дозволите відвезти вас додому?
Марді кивнула.
Я почувався пречудово лише від того, що мав змогу просто стояти поруч і дивитися на неї.
— Не заперечуєте, якщо ми підемо звідси вже невдовзі?
Вона кивнула.
— Коли вам буде завгодно.
Повернувся Г'юсон, несучи коктейль. Його обличчя спохмурніло, ледве-но він побачив мене коло Марді.
— Час тобі звідси йти, хлопче, — звернувся до мене. — Там тебе на кухні вже зачекалася самотня молодиця.
Я похитав головою.
— Ти запізнився. Ми з Марді — давні друзі. Вона ще трішечки вип'є, і ми рушимо додому разом... лише вона та я.
Г'юсон обернувся до Марді.
— Я ж бо застерігав вас щодо цього хлопця, — гаряче промовив хазяїн вечірки. — Він тільки й знає, що загарбує те, що йому не належить, і розбиває щасливі шлюби.
Марді засміялася.
— Я вже й сама почуваюся розбитою, — відказала дівчина на це. — Вже пізня година, Баррі, тож, гадаю, мені варто повертатися додому.
Г'юсон тяжко застогнав.
— Подаруйте мені лише один танок, і я вас відпущу, — сказав він. — Та ліпше б ви дозволили подбати про вашу дорогу додому.
Я кивнув Марді з-поза спини Г'юсона. Мені не хотілося, щоби гості подумали, ніби ми пішли надто поквапливо. Я залишив їх танцювати, а сам тим часом подався до Еккі та сказав йому, що збираюся піти звідси.
42
Свінґ — загальна назва для групи танців, що розвивалися водоночас із джазовим стилем свінґ в музиці в 20-х, 30-х та 40-х роках XX століття.
43
«Бакарді» — алкогольний коктейль-аперитив, що походить з Куби. Основними складовими цього коктейлю є світлий ром — зазвичай «бакарді» (звідки й назва), гренадин і лимонний сік.
44
Джин з лаймом — алкогольний коктейль, що складається з джину, до якого додають лаймовий сік. Знаний також як «свердлик» (англ. gimlet cocktail), причому існує дві версії походження цієї назви. Одна пов'язує назву «свердлик» (англ. gimlet) з властивостями коктейлю, який буцімто просвердлює діри у пам'яті того, хто його п'є. Інша пов'язує цю назву з ім'ям військового хірурга Томаса Гімлетта (англ. Thomas D. Gimlette), який служив у Військово-морських силах Великої Британії та рекомендував матросам цей напій як засіб для профілактики цинги з огляду на високий вміст вітаміну С у лаймовому соці.