Індивідуальна психологія — теорія особистості А. Адлера, у якій підкреслюється унікальність кожного індивіда й тих процесів, за допомогою яких люди переборюють свої недоліки й прагнуть до досягнення життєвих цілей.
Індукція — умовисновок від фактів до узагальнень, від менш загальних до більш загальних суджень;
Інтелектуальні почуття — емоційний відгук, ставлення особистості до пізнавальної діяльності в широкому її розумінні; виявляються в допитливості, чутті нового, здивуванні, упевненості або ж сумніві.
Інтелектуальні форми поведінки — найпростіші форми мисленнєвої діяльності, що ґрунтуються на встановленні зв’язків між предметами.
Інтерес — позитивне переживання, яке відіграє важливу мотиваційну роль у формуванні і розвиткові навичок, умінь та інтелекту, забезпечує працездатність людини.
Інтеріоризація мовлення — це процес переходу зовнішнього мовлення у внутрішнє.
Інтровертованість — спрямованість реакцій та діяльності особистості на саму себе, на свої внутрішні стани, переживання, уявлення.
Інтроекція — психологічний захист, який виявляється в тому, що людина наповнює себе цінностями і нормами поведінки іншої людини, і це починає керувати її поведінкою.
Ідентифікація — психологічний захист, який проявляється у злитті з групою, коли людина у висловлюваннях і поведінці ототожнює себе з іншими, використовує займенник «ми» замість «я».
Інтелектуалізація — психологічний захист, який виявляється в здогадуванні суб’єкта про наявність придушених імпульсів, але поведінково вони витісняються.
Інстинкти — це вроджені видові форми поведінки, які виробились в ході природного відбору як результат відбору і закріплення біологічно доцільних дій.
Інстинкт життя — ідея З. Фройда про те, що люди прагнуть до самозбереження.
Інстинкт смерті — ідея З. Фрейда про те, що людям притаманне прагнення саморуйнування та смерті часто виражається зовні як агресія.
Класифікація — структурування інформації, віднесення предметів та явищ до груп, класів, видів, родів.
Когнітивна теорія особистості — надає особливого значення когнітивним процесам (мисленню, усвідомленню, судженню) у розумінні поведінки людини.
Колективне несвідоме — найглибший рівень особистості, що містить спогади й образи, передані в спадщину від наших предків.
Конвенційний рівень спілкування — високий рівень культури спілкування партнерів.
Конкретизація — це розумовий перехід від узагальненого до одиничного, окремого, що відповідає певному поняттю або загальному положенню.
Констелляторний конструкт — тип конструкта, що дозволяє його елементам належати одночасно іншим сферам; однак, якщо елементи ідентифіковані особливим чином, вони закріплені. Цей тип конструкта ілюструє стереотипне мислення.
Конструктивний альтернатив — філософське положення Дж. Келлі про те, що люди здатні до перегляду або зміни своєї інтерпретації подій; що об’єктивну реальність можна розглядати з різних кутів зору.
Конфлікт — зіткнення протилежних інтересів (цілей, позицій, думок, поглядів, тощо) осіб на підґрунті суперництва; відсутність взаєморозуміння між людьми з різних питань, пов’язане з гострими емоційними переживаннями.
Конфліктна ситуація — виникнення протилежних позицій з будь- якого приводу: неузгодження інтересів, бажань, поглядів на одні й ті ж ситуації.
Конфліктогени — слова, дії або бездіяльність, які провокують конфліктні ситуації; ті дії людини, які не відповідають потребам інших; те, що розцінюється як негатив, недоброзичливість або неповага і породжує напруженість у стосунках.
Лабільність — швидкість виникнення і проходження процесів збудження й гальмування.
Лібідо — частина психічної енергії, яка шукає задоволення винятково у статевій поведінці (сексуальна енергія).
Літота — зменшенням образу реального об'єкта або кількісна зміна його частин.
Локус контролю — схильність людини приписувати відповідальність за результати своїх дій зовнішнім силам і обставинам, або навпаки — власним зусиллям та здібностям.
Мандала — символічне вираження цілісності «Я», самості в теорії К. Юнга.
Меланхолік — слабкий, неврівноважений, інертний тип темпераменту, який характеризується високим рівнем чутливості і малої реактивності, уповільненістю реакцій на діючі стимули, а також мовленнєвих, розумових і рухових процесів.
Метапатологія — термін, який використав А. Маслоу для позначення психічних розладів (наприклад, апатії, депресії, цинізму), що розвиваються в результаті фрустрації метапотреб.
Міжособистісний конфлікт — конфлікт, який виникає в результаті взаємодії людей, мета, інтереси, цінності, погляди, норми поведінки і взаємодії, методи роботи яких не співпадають і є конфронтаційними у даній ситуації.
Міркування — це низка суджень, спрямованих на ствердження, заперечення чи доведення певної думки.
Мимовільна увага — вид уваги, що складається в ході взаємин людини із середовищем без її свідомого наміру.
Мислення — пізнавальний психічний процес, який характеризується узагальненим і опосередкованим відображенням дійсності і дозволяє встановлювати зв’язки й відношення між предметами та явищами.
Мнемоніка — наука про пам’ять.
Мнемотехніка — сукупність способів або прийомів, які полегшують запам’ятовування необхідної кількості інформації, і ґрунтуються на законах асоціації.
Модальність — одна з основних властивостей відчуттів, їхня якісна характеристика (колір — у зорі, тон і тембр — у слуху, характер запаху — у нюху тощо).
Мова — це система словесних знаків, що охоплює слова з їх значенням і граматику — набір правил, за якими будується речення.
Мовленнєва діяльність — активний, цілеспрямований, опосередкований мовою й зумовлений ситуацією спілкування процес взаємодії людей.
Монологічне мовлення (монолог) — зв’язне мовлення однієї особи, комунікативна мета якої — повідомлення про які-небудь факти, явища реальної дійсності.
Морфема — це поєднання звуків (фонем), що характеризується певним граматичним значенням, яке може проявлятися тільки в складі слова.
Мотиви — спонукання до діяльності, пов’язані із задоволенням певних потреб.
Мотиви росту — потреби вищого рівня (метапотреби), пов’язані з вродженим спонуканням актуалізувати свій потенціал.
Мрія — внутрішня діяльність, що полягає у створенні образу бажаного майбутнього.
Навички — це індивідуально набута форма поведінки, яка закріплюється в результаті повторень.
Настанова — це неусвідомлюваний особистістю стан готовності до певної діяльності чи поведінки.
Настрій — загальний емоційний стан, що забарвлює протягом тривалого часу окремі психічні прояви та поведінку особистості вцілому, характеризується слабкою вираженістю та усвідомленням причин і факторів, які їх викликають.
Наочно-дійове мислення — мислення, пов’язане із практичними діями над предметами.
Наочно-образне мислення — мислення, яке полягає у практичній перетворювальній діяльності, що здійснюється по відношення до реальних предметів.
Нервова клітина (неврон, нейрон) — це основний структурний і функціональний елемент нервової системи.
Несвідоме — сукупність психічних процесів, актів і станів, що обумовлюються явищами дійсності, впливу яких суб’єкт не усвідомлює.
Нижній абсолютний поріг чутливості — мінімальна величина подразника, при якій виникає ледь помітне відчуття.
Особистісний конструкт — категорія мислення, за допомогою якої людина інтерпретує або тлумачить свій життєвий досвід.
Особистість — 1. Індивід як суб’єкт соціальних стосунків та свідомої діяльності, людина як соціальна істота. 2. Діяч суспільного розвитку, свідомий індивід, який посідає певне становище в суспільстві та виконує певну громадську роль.
Пам’ять — це психічний процес, сутність якого полягає в закріпленні, зберіганні та подальшому відтворенні людиною її попереднього досвіду.
Пасивна уява — мимовільне або довільне створення образів, не призначених для втілення в дійсність.
Переконання — система усвідомлюваних потреб, які спонукають діяти відповідно до своїх поглядів, принципів, світогляду.