Смуток — негативне переживання, причинами виникнення якого є різноманітні проблемні ситуації, такі як незадоволення первинних потреб, інші емоції, уявлення, розчарування, спогади, втрати.
Сновидіння — суб’єктивно пережиті уявлення переважно зорової модальності, що мимовільно виникають під час сну.
Сором — негативне переживання, що виражається в усвідомленні невідповідності власних думок, вчинків і зовнішності не тільки очікуванням інших людей, а й власним уявленням про належну поведінку або зовнішній вигляд.
Соціальна перцепція — сприймання людини людиною або її дій, рухів, вчинків, діяльності.
Сприймання — це пізнавальний психічний процес, який виявляється у цілісному відображенні предметів, ситуацій і явищ, що виникають при безпосередньому впливові подразників на рецепторні поверхні органів відчуттів.
Спрямованість — система спонукань, що визначає вибірковість ставлень та активності особистості.
Стенічні почуття — почуття, що активізують людину, підвищують її життєдіяльність, збільшують силу та енергію людини.
Страх — негативне переживання, яке відчувається і сприймається людьми як загроза особистій безпеці.
Стрес — стан нервово-психічного перенапруження, що викликається значним за силою подразником, адекватна реакція на який раніше не була сформована.
Схематизація — згладжування відмінностей між порівнюваними об'єктами.
Суб’єкт діяльності — це індивід як носій свідомості, який володіє здатністю до діяльності.
Сублімація — це психологічний захист шляхом переведення сексуальної або агресивної енергії людини, надлишкової з точки зору особистісних або соціальних норм в інше русло, прийнятне для суспільства, — творчість.
Судження — форма мислення, яка відображає зв’язки між предметами і явищами дійсності або їх властивостями й ознаками, це ствердження або заперечення чого-небудь; це висловлювання, яке містить певну думку.
Творча уява — створення нових наочних образів, які несуть в собі індивідуальність їхнього суб'єкта та можуть бути втілені в оригінальних і суспільно-цінних продуктах.
Текст — макроодиниця мови, що являє собою поєднання кількох речень; у розгорнутому вигляді розкриває певну тему.
Темперамент — характеристика індивіда щодо динамічних особливостей його психічної діяльності (темпу, ритму, інтенсивності психічних процесів і станів).
Темп реакцій — швидкість проходження і зміни психічних процесів і реакцій.
Типізація — уявне виокремлення істотного в однорідних явищах і втілення його у новому образі, завдяки чому цей образ поєднує в собі риси, притаманні різним об’єктам.
Увага — це психічний пізнавальний процес, сутність якого полягає у спрямованості й зосередженні свідомості на певному об’єкті.
Узагальнення — розумове об’єднання предметів та явищ за їх спільними істотними ознаками.
Умовний рефлекс — рефлекс, що утворюється при зближенні у часі будь-якого первинно індиферентного подразника з наступною дією подразника, що викликає безумовний рефлекс.
Умовисновок — форма мисленням, коли на основі ланцюжка логічно пов’язаних висловлювань робиться певний висновок і виводяться нові знання.
Уява — це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.
Фантазування — довільне оперування образами уяви, що має задовольнити потребу, на шляху реального задоволення якої є перешкоди.
Фізіогномічна редукція — судження про внутрішні, психологічні особливості на основі зовнішнього вигляду (виразу обличчя, статури, ходи, постави тощо).
Флегматик — сильний, урівноважений, малорухливий тип темпераменту, який характеризується порівняно низьким рівнем активності поведінки, ускладненням переключення уваги, уповільненістю та виваженістю дій, міміки й мовлення, рівністю, постійністю почуттів і настроїв.
Фонема — це звук мовлення, що виконує смислорозрізнювальну функцію, сутність якої полягає в можливості відрізняти одне слово від інших.
Формування — це складний процес становлення людини як особистості, який відбувається в результаті розвитку й виховання; цілеспрямований процес соціалізації особистості, який характеризується завершеністю. Проте про завершеність цього процесу можна говорити лише умовно.
Фрустрація — емоційний стан людини, який викликається об’єктивно нездоланними перешкодами або труднощами на шляху досягнення бажаної мети.
Характер — це сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, які формуються і проявляються в діяльності й спілкуванні, обумовлюючи типові для індивіда способи поведінки.
Холерик — сильний, неврівноважений, рухливий тип темпераменту, який характеризується переважанням реактивності над активністю, неврівноваженістю, схильністю до емоційних спалахів, енергійністю дій.
Чутливість — подразнюваність щодо впливів середовища, які співвідносять організм з іншими впливами, що орієнтують організм у середовищі, виконуючи сигнальну функцію.
«Я-концепція» — сукупність уявлень людини про саму себе, оточуючу дійсність та своє місце у ній.
ТЕКСТИ ДЛЯ ДОДАТКОВОГО ЧИТАННЯ
МОДУЛЬ І
ПСИХОЛОГИ-ПРАКТИКИ ТА ЇХ ФУНКЦІЇ
Психологи, які безпосередньо обслуговують клієнтів, займаються їх проблемами у випадку емоційної чи соціальної кризи, інші прагнуть допомогти вирішити проблеми, що виникають у сфері освіти чи виробничої діяльності, треті пишуть програми, готують анкети для приваблення уваги людей до різних суспільних заходів чи безпосередньо беруть участь у них. Які ж функції вони виконують?
Клінічний психолог — його роль не слід плутати з роллю психіатра. Клінічні психологи працюють, як правило, у центрах психічного здоров’я чи в консультаційних кабінетах. Найчастіше вони мають справу з людьми, які скаржаться на стан тривоги, що виражається у функціональних розладах емоційного чи сексуального плану, а також на труднощі у подоланні клопотів повсякденного життя. Психолог повинен з’ясувати для себе проблему шляхом бесід із пацієнтом чи психологічного обстеження, щоб вибрати та використати найбільш ефективну терапію.
Психолог-консультант — його головне завданням — надання допомоги людям, які не потребують психотерапії. До нього, в основному, звертаються з проблемами, що стосуються стосунків між людьми, найчастіше подружніх чи сімейних. У таких випадках він повинен полегшити налагодження конструктивного діалогу між подружжям чи між батьками й дітьми, щоб вони могли вирішити свої проблеми.
Сексолог — намагається виявити допомогу людям, заклопотаним сексуальними проблемами. Відповідно до серйозності цих проблем він може або допомогти клієнту подолати якісь психологічні бар’єри, або — у випадку більш складних дисфункцій психологічного походження — запропонувати відповідне лікування.
Шкільний психолог — надає психологічну підтримку учням, у яких виникають труднощі, пов’язані з процесом адаптації; психолог або допомагає учневі вирішити ці проблеми, або рекомендує відповідну психотерапію. Він також активно бере участь у профорієнтаційній роботі: допомагає учням обрати спеціальність чи роботу, що найбільше відповідає їхнім інтересам та здібностям.
Організаційний психолог — організовує програми навчання, спрямовані на підвищення продуктивності праці та почуття причетності до справи підприємства у службовців та робочих. Він
може надавати консультації як робочим, так і керівникам виробництва, підприємцям та відігравати важливу роль у вирішенні конфліктів між ними.
Педагогічний психолог — займається розробкою найбільш ефективних методів навчання; зокрема, він використовує при цьому відкриття когнітивних психологів і теоретиків, які займаються дослідженням процесів навчання. Вони спеціалізуються також у сфері «управління класом», допомагаючи педагогам виробити психологічні та соціальні навички, які дозволяють створити в школі приємну та продуктивну атмосферу.