Подальше вивчення показало, що ейдетичними образами найчастіше володіють діти, а з роками ця здатність зменшується. У 1921 р. на психологічному конгресі ученим продемонстрували цілу групу дітей, яким протягом 9 секунд показували картину (ви бачите її на сторінці), Після того, як картину прибрали, вони продовжували її бачити. Ось яка бесіда відбулася між експериментатором і одним із хлопчиків. Але перш ніж читати її запис, ви теж подивіться на картину протягом 9 секунд, а потім, перш ніж читати відповідь на питання, спробуйте самі на нього відповісти.
Питання: скільки людей намальовано?
Відповідь: шість — четверо чоловіків і дві жінки. Один поливає вулицю, троє інших йдуть на роботу.
Питання: в якому напрямі йдуть ці троє чоловіків?
Відповідь: туди, углиб (показує рукою напрям).
Питання: що бачиш ти у другої людини?
Відповідь: він палить довгу трубку.
Питання: що несе ця людина на плечі?
Відповідь: велику кирку.
Питання: що несе на плечі людина, що йде попереду?
Відповідь: лопату.
Питання: а той, що йде позаду?
Відповідь: довгасту лопату.
Питання: люди ці йдуть по тротуару чи посередині вулиці?
Відповідь: по тротуару.
Питання: скільки вікон в першому поверсі будинку, повз який проходять ці люди?
Відповідь: шість — п’ять збоку і одне попереду.
Питання: чим відрізняється це вікно попереду будинку від вікон збоку?
Відповідь: переднє вікно прикрите віконницями.
Питання: скільки глечиків з молоком стоїть на візку?
Відповідь: п’ять.
Питання: бачиш вивіску над дверима, біля якої стоїть жінка? Відповідь: так.
Питання: що на ній позначено?
Відповідь: важко прочитати… все ж таки… номер, потім цифра 3 і потім 8 або 9.
Питання: як написаний номер?
Відповідь: велике «N» і маленьке «о» з двома рисками під ним. Питання: а зараз прочитай другу вивіску.
Відповідь: молочна лавка.
Питання: у якому напрямі дивиться корова на вивісці?
Відповідь: вліво.
Питання: звідки дістає воду той, хто поливає вулицю?
Відповідь: з чотирикутного отвору.
Ви, напевно, переконалися, що запам’ятати за 9 секунд так багато дрібних деталей картини неможливо. Щоб зуміти відповісти на всі питання, необхідно продовжувати бачити картину і після того, як вона прибрана.
Звичайно, наочні образи сильно відрізняються від послідовних перш за все тим, що людина може викликати їх довільно. Проте це теж результат наслідків зорового збудження. (У лабіринтах психології особистості: Світ психічних явищ / Авт. — упоряд. О.В.Тимченко, В.Б. Шапар. — Харків: Прапор, 1997. — С. 157–159).
АНАЛІЗ МИСЛЕННЯ ЛЮДИНИ ТА МАШИНИ
Значний внесок у розвиток психологічної теорії мислення зробив А.Я. Пономарьов. У своїй праці «Мислення як складний психічний процес» він писав: «Порівняльний аналіз мислення людини та машини, наприклад комп’ютера для гри в шахи, виявив низку суттєвих відмінностей: переважно алгоритмічне мислення комп’ютера з точно визначеними ситуаціями та цілями, відсутність у його діяльності усього широкого спектру емоційних станів — від сумнівів до найвищої мобілізації психічної активності, яка називається натхненням, відсутність мотивації різного рівня та сили, узагалі відсутність усіх суб’єктивних факторів, що допомагають знайти рішення. Утім, останній шаховий поєдинок чемпіона світу Гаррі Каспарова із суперінтелектуальним комп’ютером Deep purple, котрий, як відомо, закінчився перемогою комп’ютера, спричинив деяке пом’якшення категоричності висновків. Каспаров у своїх спогадах про поєдинок писав, що йому після особливо вдалих ходів комп’ютера навіть вдавалася його підступне посміювання».
МИСЛЕННЯ ТА ІНТЕЛЕКТ
Мислення та інтелект — близькі терміни. Ми кажемо «розумна людина», позначаючи цим індивідуальні особливості інтелекту. Ми можемо також сказати, що розум дитини з віком розвивається. Таким чином означуємо проблематику розвитку інтелекту.
Терміну «мислення» ми можемо назвати як відповідник у нашій мові слово «обмірковування» або (менш нормативно, але, можливо, точніше) «думання». Слово «розум» виражає властивість, здатність. Обмірковування — це процес. Розв’язуючи завдання, ми думаємо, а не обмірковуємо — тут сфера психології мислення, а не інтелекту. Отже, обидва терміни виражають різні аспекти того самого явища. Інтелектуальна людина — це та, яка здатна до здійснення процесів мислення. Інтелект — здатність до мислення. Мислення — процес, у якому реалізується інтелект.
Інтелект — це певний ступінь здатності людини розв’язувати завдання і проблеми відповідної складності.
З цих позицій можна вести мову про рівень розвитку інтелекту. Він, за логікою, може бути низьким, середнім і високим (або початковим, низьким, середнім, досить високим і високим).
Мислення й інтелект віддавна вважаються найважливішими характерними рисами людини. Недарма для визначення виду сучасної людини використовують термін «homo sapiens» — людина розумна.
Той же, хто втратив розум, здається нам скаліченим у самій людській суті.
Виникає ще одне… важливе питання: чи однаково проявляється інтелект у різних аспектах життєдіяльності? Як свідчать дослідження
ні. Особистість може значно вирізнятися інтелектом у якійсь галузі, наприклад, науці (фізиці) і бути зовсім безпорадною у життєвих ситуаціях. Окрім того, вона може успішно розв’язувати складні проблеми в галузі, наприклад механіки, і бути зовсім нездатною керувати науковим колективом чи приймати елементарні рішення в галузі фінансів. Тому доцільно говорити про інтелект науковий, професійний, життєвий, сімейний, загальний, управлінський, політичний, соціальний тощо.
Мислення розглядають як вид пізнання. Пізнання з психологічного погляду постає як створення уявлень про зовнішній світ, його репрезентації, моделі його образу. Щоб дістатися на роботу, нам потрібна певна просторова репрезентація шляху між будинком та офісом. Щоб зрозуміти те, що розповідають на лекції про війни Олександра Македонського, потрібно створити певну репрезентацію перемог великого полководця.
Однак мислення — це ще не все пізнання. Пізнанням є, наприклад, і сприйняття. Людина, яка побачила в небі літак, також створює репрезентацію побаченого. Однак ця репрезентація є результатом не мислення, а сприйняття. Тому мислення визначається не просто як пізнання, а як спеціальне пізнання, «опосередковане й узагальнене».
Що це означає? Розглянемо приклад, який часто використовують. Виглянувши на вулицю, людина бачить, що дах сусіднього будинку мокрий. Це акт сприйняття. Якщо ж людина за виглядом мокрого даху робить висновок, що пройшов дощ, то ми маємо справу з актом мислення, хоча й досить простим. Мислення є опосередкованим у тому сенсі, що воно виходить за межі безпосереднього даного. За одним фактом ми виводимо висновок про інше.
У разі мислення, таким чином, ми маємо справу не просто зі створенням презентації на підставі спостереження зовнішнього світу. Процес мислення значно складніший: спочатку створюється репрезентація зовнішніх умов, а потім з неї виводиться наступна репрезентація. Зокрема, у нашому прикладі людина створює спочатку першу репрезентацію, що належить до сфери сприйняття (образ мокрого даху), а потім виводить із неї другу репрезентацію (недавно пройшов дощ). Схематично цей процес зображено на рис. 1.
Французький дослідник Ж. Піаже користується поняттям «інтелект», а не «мислення». Коли ж він каже про «психологію мислення», то має на увазі лише певне трактування мислення, головним чином те, яке подано у працях представників Вюрцбурзької школи, до якої він ставиться критично. Даючи визначення інтелекту, Піаже розглядає такі його трактування як «психічна адаптація до нових умов» (Е. Клапаред, В. Штерн), як «акт раптового розуміння» (К. Бюлер, В. Келер).