а) принцип задоволення;
б) самість;
в) лібідо;
г) Танатос.
32. Особлива регуляторна система, яка використовується особистістю для переборення психологічного дискомфорту, переживань, які загрожують їй, називається:
а) психологічний захист;
б) рівень домагань;
в) мотивація;
г) перцепція.
33. Псевдовиправдовування власних вчинків і поведінки називається:
а) проекцією;
б) раціоналізацією;
в) сублімацією;
г) витісненням.
34. Захисний механізм, який полягає в тому, що людина не помічає неприємних для неї фактів і подій, називається:
а) сублімацією;
б) витісненням;
в) запереченням;
г) раціоналізацією.
35. Захисний механізм, який полягає у спрямуванні негативної енергії у позитивне русло, називається:
а) раціоналізацією;
б) сублімацією;
в) витісненням;
г) проекцією.
36. Захисний механізм, що проявляється в позбавленні індивіда від загрозливих переживань, викликаних оточенням, шляхом відгородження від їхнього існування:
а) сублімація;
б) проекція;
в) заміщення;
г) заперечення.
37. Приписування іншим людям власних намірів чи бажань називається:
а) витісненням;
б) проекцією;
в) раціоналізацією;
г) сублімацією.
38. Термін, уведений З. Фройдом для пояснення ідеального психічного здоров’я. Такий тип характеру зустрічається в індивіда (який володіє нормальною сексуальністю) здатного до інтимних стосунків з іншими та робить свій внесок у суспільство завдяки продуктивній праці:
а) фалічний характер;
б) анальний характер;
в) генітальний характер;
г) оральний характер.
39. Хто із вчених звернув увагу на порядок народження дитини в сім’ї (первісток, єдина дитина, середня дитина, остання дитина) як основну детермінанту її установок, що визначають стиль життя особистості:
а) А. Адлер;
б) З. Фройд;
в) К. Хорні;
г) Е. Еріксон?
40. Теорія особистості К. Юнга, за якою особливого значення набувають внутріособистісні сили особистості й прагненню до самості (індивідуальності) за допомогою процесу індивідуації:
а) біологічна;
б) аналітична;
в) психоаналіз;
г) когнітивна.
41. Якому вченому належить думка про типи особистісної орієнтації: екстраверсії і інтроверсії:
а) Е. Еріксону;
б) К. Хорні;
в) З. Фройду;
г) К. Юнгу.
42. Найглибший рівень особистості, що містить спогади й образи, передані в спадок від наших предків (К. Юнг):
а) самість;
б) Ід;
в) мандала;
г) Суперего.
43. Розвиток у напрямку самореалізації за допомогою інтегрування різних елементів особистості К. Юнг називає терміном:
а) індивідуація;
б) мандала;
в) антагогнізм;
г) персервація.
44. Архетип у теорії К. Юнга, що стає центром структури особистості, коли всі суперечливі сили усередині особистості інтегруються в процесі індивідуації, що допомагає індивіду досягти самореалізації:
а) самість;
б) самоактуалізація;
в) контент-аналіз;
г) патерн.
45. Хто із вчених стверджував, що згідно епігенетичному принципу людина у своєму розвитку проходить через незмінну послідовність універсальних для людства стадій. Кожна стадія супроводжується кризою, обумовленою біологічним дозріванням і соціальними вимогами:
а) А. Адлер;
б) К. Роджерс;
в) Е. Еріксон;
г) Дж. Роттер.
46. Сформульована Е. Фроммом теорія особистості, у якій підкреслюється роль соціологічних, політичних, економічних, релігійних і антропологічних факторів у розвитку й формуванні характеру індивіда:
а) гуманістичний психоаналіз;
б) соціально-когнітивна теорія;
в) феноменологія;
г) біхевіоральна теорія.
47. У теорії К. Хорні — всепоглинаюче почуття самотності й ізоляції у ворожому світі:
а) базальна довіра;
б) базальна ворожість;
в) базальна тривога;
г) базальна заздрість.
48. Філософське положення Дж. Келлі про те, що люди здатні до перегляду або зміни своєї інтерпретації подій відноситься до:
а) конструктивного альтернативізму;
б) когнітивної теорії;
в) концепції соціального научіння;
г) теорії гуманізму.
49. Теорія особистості, що надає особливого значення процесам мислення, усвідомлення, судження в розумінні поведінки людини:
а) диспозиційна;
б) психодинамічна;
в) когнітивна;
г) гуманістична.
50. Прагнення особистості до найвищої реалізації свого потенціалу — це:
а) інверсія;
б) самоактуалізація;
в) інгібіція;
г) конгеніальність.
Теми рефератів
1. Особистість та індивідуальність: основні параметри індивідуальних відмінностей людини.
2. Людина як суб’єкт і об’єкт культури.
3. Роль біологічного й соціального в онтогенезі психіки людини і формування її особистості.
4. Структура і розвиток особистості.
5. Вплив подій раннього дитинства на формування структури особистості дорослого в концепціях Е. Еріксона і Е. Фромма.
6. Вплив подій раннього дитинства на формування структури особистості дорослого в концепції К. Хорні.
7. Вплив подій раннього дитинства на формування структури особистості дорослого в концепції З. Фройда.
8. Захисні механізми особистості.
9. Відмінність наукових поглядів на природу людини А. Маслоу та
З. Фройда.
10. Самоактуалізація особистості як прагнення.
Список використаної літератури
1. Грановская Р. Злементы практической психологии. — СПб.: Речь, 2003. — С. 319–355.
2. Давыдов В.В. Методологические и теоретические проблеми о понятии личности в современной психологии // Психологический журнал. — Вып. 9. - № 4. — С. 22–32.
3. Загальна психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів / За заг. ред. С.Д. Максименка. — К.: Форум, 2000. - 543 с.
4. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. — К.: Знання України, 2002. - 580 с.
5. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. — К.: Вищ. шк., 2000. - 479 с.
6. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навч. посібник. — 2-ге вид. — К.: ЦНЛ, 2004. - 272 с.
7. Педагогика / Под общей ред. А.П. Кондратюка. — К.: Вищ. шк., 1976. - 376 с.
8. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности. — 3-е изд. — СПб.: Питер,
2003. - 606 с.
9. Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. — К.: ВД Професіонал, 2004. - 304 с.
10. Шапарь В.Б. Словарь практического психолога / В.Б. Шапарь. — М.: ООО АСТ; Харьков: Торсинг, 2004. - 734 с.
11. Психология формирования и развития личности. — М.: Наука, 1981. - 368 с.
12. Романов К.М., Гаранина Ж.Г. Практикум по общей психологии. Учеб. пособие / Под. ред. К.М. Романова. — 2-е изд., стер. — М.: Издательство Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЗК», 2002. - 320 с.
13. Сапогова Е.Е. Задачи по общей психологии: Учеб. пособие для вузов. — М.: Аспект Пресс, 2001. - 447 с.