а) осмисленість;
б) константність;
в) цілісність;
г) структурність.
33. У здатності людини пізнавати предмет за його неповним або помилковим зображенням проявляється така властивість сприймання, як: а) цілісність;
б) предметність;
в) константність;
г) структурність.
34. Перші ознаки предметного сприймання починають проявлятися у такому віці:
а) перші дні життя дитини;
б) 2–4 місяці;
в) дошкільному;
г) шкільному.
35. Активний розвиток сприймання у шкільному віці зумовлений:
а) виникненням складних видів зорового аналізу та синтезу;
б) здатністю фіксувати погляд на предметі;
в) становленням адекватного образу предмета під час маніпуляції з ним;
г) випереджаючим розвитком тілесних рухів.
36. Важливою умовою розвитку сприймання дитини є:
а) взаємодія з батьками;
б) спостереження різноманітних об’єктів та взаємодія з ними;
в) спрямування дитини дорослими на певний вид діяльності;
г) індивідуальне навчання дитини.
37. Концептуальне положення про умовно-рефлекторну діяльність внутрішньоаналізаторного й міжаналізаторного комплексів як підґрунтя сприймання вперше обґрунтував:
а) І. Павлов;
б) І. Сєченов;
в) Б. Баєв;
г) Г. Костюк.
38. Основна ознака сприймання, яка відрізняє його від відчуття, — це:
а) відображення окремих властивостей явищ та предметів;
б) зумовленість об’єктивним подразником;
в) можливість розвивати та удосконалювати;
г) формування цілісного образу предмета, явища, ситуації.
39. Результатом сприймання є:
а) цілісний образ об’єкта;
б) відображення в мозку людини окремих властивостей предметів і явищ довкілля;
в) кількість предметів, які людина може одночасно сприйняти за короткий проміжок часу;
г) те, що відображають властивості предметів та явищ навколишнього світу.
40. Предметність сприймання — це:
а) здатність відображати об’єкти і явища реального світу як не пов’язаних один з одним відчуттів;
б) властивість сприймання об’єднувати різні відчуття;
в) відсутність у процесі сприймання моторного компоненту;
г) відображення в перцептивному образі властивостей предмета не як ізольованих, а таких, що належать предмету.
41. Фізіологічною основою сприймання є процеси, що відбуваються:
а) в органах чуття;
б) у нервових волокнах;
в) у центральній нервовій системі;
г) в органах чуття, нервових волокнах та центральній нервовій системі.
42. Завдяки якій властивості сприймання людина здатна сприймати мелодії:
а) константність;
б) структурність;
в) цілісність;
г) апперцепція.
Теми рефератів
1. Види і властивості сприймання.
2. Фактори, що впливають на формування образів.
3. Ілюзії сприймання.
4. Розвиток сприймання й діяльність.
5. Зорове сприймання простору.
6. Пізнавальна функція слухового сприймання.
7. Сприймання і його розвиток у дітей.
8. Навчання і розвиток у дітей сприймання простору.
9. Феномени сприймання.
10. Закони і загадки зорового сприймання людини.
Список використаної літератури
1. В лабиринтах психологии личности: Мир психических явлений / Авт. — сост. А.В. Тимченко, В.Б. Шапарь. — Х.: Прапор, 1997. — С. 69–122.
2. Грановская Р.М. Злементы практической психологии. — СПб.: Речь, 2003. — С. 31–52.
3. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов. — СПб.: Питер, 2005. — С. 200–233.
4. Немов Р.С. Психология: Ученик для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3-х кн. — Кн. 1: Общие основи психологии. — М.: Владос, 2001. — С. 181–200.
5. Психологія / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук. — К.: Либідь, 2003. — С. 185–216.
6. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. - 204 с.
7. Практикум по общей психологии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / Под ред. А.И. Щербакова. — М.: Просвещение, 1990. — С. 136–162.
8. Психологический словарь / Под общей ред. Ю.Л. Неймера. — Ростов н/Д: Феникс, 2003. - 640 с.
9. Психология. Учебник. / Под ред. А.А. Крылова. — М.: Проспект, 1999. — С. 51–53, 102–112.
10. Романов К.М., Гаранина Ж.Г. Практикум по общей психологии. Учеб. пособие / Под ред. К.М. Романова. — М.: Изд-во Московского психолого-социального ин-та; Воронеж: Изд-во НПО МОДЗК, 2002. — С. 134–150.
11. Трофимова Н.М., Поленякина Е.В., Трофимова Н.Б. Общая психология: Практикум. — СПб.: Питер, 2005. — С. 56–60.
12. Українське слово. Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст. (у трьох книгах) / Упорядники
B. Яременко, Є. Федоренко. — Кн. 2. — К.: Рось, 1994. — С. 47–68, 514–533.
Список рекомендованої літератури
1. Гамезо М.В., Домашенко И.А. Атлас по психологии: Информ. — метод. пособие к курсу «Психология человека». — М.: Педагогическое общество России, 2001. — С. 135–158.
2. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. Изд. 3-е, Т. 1., М.: Мир, 2004. — С. 186–222.
3. Грановская Р.М. Психология в примерах. — СПб.: Речь, 2007. -
C. 20–28.
4. Дрозденко К.С. Загальна психологія в таблицях і схемах: Навч. посібник. — К.: ВД «Професіонал», 2004. — С. 92–97.
5. Развитие личности ребенка / Н. Ньюкомб. — Спб.: Питер, 2003. -
С. 136–145.
6. Степанов С. Популярная психологическая знциклопедия. — М.: Изд-во Зксмо, 2003. - 640 с.
7. Столяренко Л.Д. Основи психологии. 17-е изд. Учеб. пособие — Ростов н/Д: Феникс, 2007. — С. 132–150.
4.3 УЯВА
1. Поняття про уяву та її роль на ранніх етапах розвитку культури.
2. Функції уяви.
3. Основні характеристики уяви.
4. Види уяви.
5. Прийоми створення уявних образів.
6. Розвиток уяви.
1. Поняття про уяву та її роль на ранніх етапах розвитку культури
Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Виникнення та розвиток людської уяви спричинені необхідністю існувати та діяти в середовищі з неповною інформацією та потребою змінювати ті чи інші предмети довкілля.
Уява — це психічний процес створення людиною нових образів на підґрунті її попереднього досвіду.
З найдавніших часів уява сприймалася як природна якість людини, дана їй від природи, поряд з вродженою здатністю бачити, чути, спостерігати, міркувати тощо. Здатність людини до уяви проявляється вже на перших щаблях розвитку культури. Виготовлення знарядь праці, будівництво житла й перших міст, що відносяться ще до епохи неоліту, свідчать про те, що первісні конструкції не тільки опиралися на наявний досвід використання природних явищ, але й мали характер пошуку здійснення нових планів, які народилися спочатку в уяві їхніх творців.
Виготовлення зрубу, стіни, вертикальних стовпів з покладеної на них горизонтальною опорою дослідники ранніх архітектурних форм прирівнюють за своїм значенням до створення колеса, що стало мірилом творчої здатності людини.
Найбільш яскраво здатність людини до уяви на перших щаблях розвитку суспільства виявилася в мистецтві. Так, учені вважають, що образотворче мистецтво своїми коріннями сягає в епоху верхнього палеоліту (30–10 тис. років до н.е.). Уже перші наскальні малюнки, декоровані кістяні предмети, прикраси, зброя, які відносяться до ориньякської, солютрейської і мадленської археологічної культури (25–10 тис. до н. е.) виражали враження первісних людей від життя, від конкретного предмета або тварини. Вони «реалістичні», хоча найчастіше були виконані не з натури, а по пам’яті, тобто на основі накопиченого досвіду, відтвореного за допомогою уяви.