45. Уява, спрямована в майбутнє, у перспективу життя й діяльності людини, — це:
а) сон;
б) фантазування;
в) ілюзія;
г) мрія.
46. Уявлення — це:
а) відображення в мозку людини образів предметів і явищ об’єктивної дійсності, які людина сприймала раніше, але не сприймає на даний момент;
б) відображення у мозку людини образів предметів і явищ об’єктивної дійсності, які людина ніколи не сприймала і не сприймає;
в) відображення у мозку людини образів предметів і явищ об’єктивної дійсності внаслідок їх безпосереднього впливу на органи чуття;
г) відображення у мозку людини образів предметів і явищ об’єктивної дійсності внаслідок їх повторного сприймання.
47. Уява, спрямована в майбутнє, у перспективу життя і діяльності людини, — це:
а) сон;
б) фантазування;
в) ілюзія;
г) мрія.
48. У фантастичних образах відображуються:
а) потреби, почуття, настрої, бажання, симпатії й антипатії людини;
б) прагнення передбачити майбутнє;
в) прагнення пояснити незрозуміле;
г) прагнення перетворити дійсність.
49. Такі характеристики уяви, як-от: обмеженість, скутість сприймання, відсутність оперування предметами-замінниками, відтворювальний і мимовільний характер — притаманні такому віковому періодові людини:
а) підлітковому;
б) ранньому дитячому;
в) молодшому шкільному;
г) юнацькому.
50. Відтворювальну уяву дитини можна розвивати за допомогою:
а) гри, вирішення проблемних ситуацій;
б) дослідницької діяльності;
в) дослідницької діяльності, гри, вирішення проблемних ситуацій;
г) сприймання (зокрема художніх творів).
Теми рефератів
1. Онтогенез уяви.
2. Роль і функції уяви.
3. Уява в структурі психічних процесів.
4. Уява в структурі психічних станів.
5. Проблема психологічного аналізу сновидінь.
6. Уява і мислення.
7. Психологічний аналіз пасивної й активної уяви.
8. Уява й літературна творчість.
9. Теорії виникнення уяви.
10. Вплив індивідуальних відмінностей на творчі здібності особистості.
Список використаної літератур:
1. Дудецкий Ф.Я. Воображение. — Смоленськ: Смоленский госуд. пед. ин-т, 1969. - 93 с.
2. М’ясоїд П.А. Загальна психологія: Навч. посіб. — К.: Вищ. шк, 2000. - 479 с.
3. Страхов И.В. Психология воображения. — Саратов: Полиграф, 1971. - 76 с.
4. Ушинський К.Д. Избранные педагогические сочинения: в 2-х т. — К.: Рад. школа, 1983. — Т. 1 — 487 с.
5. Фарман И.П. Воображение в структуре познания. — М., 1994. - 215 с.
6. Шрагина Л.И. Логика воображения: Учеб. пособие. М.: Народное образование, 2001. - 192 с.
7. Роменець В.А. Психологія творчості: Навч. посібник. — К.: Либідь, 2004. - 288 с.
8. Романов К.М., Гаранина Ж.Г. Практикум по общей психологии. Учеб. пособие / Под. ред. К.М. Романова. — М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: Издательство НПО «МОДЗК», 2002. - 320 с.
9. Сапогова Е.Е. Задачи по общей психологии: Учеб. пособие для вузов. — М.: Аспект Пресс, 2001. - 447 с.
10. Практикум по общей психологии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов / А.И. Абраменко, А.А. Алексеев, В.В. Богословський
и. др.; Под ред. А.И. Щербакова. — М.: Просвещение, 1990. - 288 с.
11. Психологія. Тести. Роздатковий матеріал: Виявлення творчих здібностей дітей (тест П. Торренса) / Упоряд. Т. Шаповал, Т. Гончаренко. — К.: Вид. дім «Шкіл. Світ»: Вид. Л. Галіцина, 2005. - 128 с.
Список рекомендованої літератури
1. Арнаутов М. Психология литературного творчества. — К.: Вища шк., 1978. - 175 с.
2. Борбели А. Тайны сна: — М.: Знание, 1989. - 191 с.
3. Введение в психологию / Под общ. ред. проф. А.В. Петровского.
— М.: Академия, 1996. - 496 с.
4. Выготский Л.С. Воображение и его развитие в детском возрасте // Собр. соч. — М.: Педагогика, 1982. — Т.2. - 568 с.
5. Выготский Л.С. Собр. соч.: В 6 т. — М.: Педагогика. — Т. 4: Детская психология / Под ред. Д.Б. Зльконина, 1984. - 432 с.
6. Дьяченко О.М. Об основних направлениях развития воображения у детей // Вопросы психологии. — 1988. - № 6. — С. 21–29.
7. Загальна психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закладів / За заг. ред. С.Д. Максименка. — К.: Форум, 2000. - 543 с.
8. Максименко С.Д. Загальна психологія: Навч. посібник. — К.: ЦНЛ, 2004. - 272 с.
9. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. — М.: ВЛАДОС, 2001. — Кн. 1: Общие основи психологии. — 668 с.
10. Ньюкомб Н. Развитие личности ребенка. — 8-е изд. — СПб.: Питер, 2003. - 640 с.
11. Пармон З.А. Роль фантазии в научном познании. — Минск: Университетское, 1984. - 175 с.
12. Розетт И.М. Психология фантазии: Зксперим. — теорет. исслед. внутр. закономерностей продуктив. умств. деятельности. — М.: Университетское, 1991 — 342 с.
13. Цимбалюк І.М., Яницька О.Ю. Загальна психологія. — К.: ВД «Професіонал», 2004. - 304 с.
14. Смирнов А.Г. Практикум по общей психологии: Учебное пособие. — М.: Изд-во Института психотерапии, 2004. - 224 с.
4.4 Пам’ять
1. Загальне уявлення про пам’ять та її фізіологічні основи.
2. Види пам’яті.
3. Процеси пам’яті.
4. Індивідуальні особливості пам’яті.
5. Мнемонічні прийоми запам’ятовування.
6. Розвиток пам’яті.
1. Загальне уявлення про пам’ять та її фізіологічні основи
Здатність зберігати й відтворювати свої враження люди помітили дуже давно. Враження, які людина отримує про оточуючий світ, залишає певний відбиток, вони зберігаються, закріплюються, при необхідності і можливості — відтворюються.
Збереження і відтворення спостерігається у всьому органічному світі. Усі живі істоти змінюють звичні реакції в результаті власного «досвіду» під впливом нових умов. Це дало підставу фізіологу Е. Герінгу стверджувати, що пам’ять — це функція органічної матерії. Позитивне значення теорії Е. Герінга полягало в тому, що вперше акцентувалася увага на фізіологічних основах пам’яті. В подальшому ця ідея отримала широке визнання серед психологів. Т. Рібо вважав, що органічна пам’ять за способом засвоєння, збереження і відтворення є тотожною психологічній пам’яті. Відмінність між ними полягає у відсутності у першої свідомості. Р. Семон розвинув вчення про органічну пам’ять і позначив її грецьким словом «мнема» (на честь богині Олімпу Мнемозини — покровительки пам’яті). Тому, процеси пам’яті називаються мнемічними.
В основі пам’яті людини лежать фізіологічні процеси, що перебігають у півкулях головного мозку і ґрунтуються на складних динамічних сполученнях наслідків процесів збудження (динамічних стереотипах). Наявність цих наслідків створює сприятливі умови для подальшого відновлення процесів збудження, сприяючи відтворенню за відповідних умов тих процесів, які вже мали місце.
Для розуміння фізіологічних основ пам’яті велике значення має теорія І. Павлова про умовні рефлекси. В нервових механізмах умовного рефлексу, у принципі нервового замикання як основи утворення тимчасових зв’язків І. Павлов відкрив фізіологічний механізм асоціацій за суміжністю, які є основою елементарних форм пам’яті. Також були відкриті процеси, які становлять фізіологічну основу утворення асоціативних зв’язків, які зумовлюються закономірностями збудження, гальмування, концентрації, іррадіації й індукції в діяльності кори головного мозку.