3. Процеси пам’яті
Запам’ятовування — це процес пам’яті, завдяки якому відбувається закріплення нової інформації через поєднання її з набутою раніше. Запам’ятовування завжди вибіркове. У пам’яті зберігається далеко не все. Вибірковість пам’яті залежить від потреб, мотивів, цілей, інтересів, діяльності особистості.
За характером запам’ятовування буває механічне (без усвідомлення логічного зв’язку між різноманітними частинами інформації, що сприймається) і осмислене (ґрунтується на розумінні внутрішніх логічних зв’язків між окремими частинами інформації). Відомо, що осмислене запам’ятовування продуктивніше, ніж механічне.
Відтворення — це процес пам’яті, у результаті якого відбувається пожвавлення або повторне збудження раніше утворених у мозку нервових зв’язків. Найпростіша форма відтворення — упізнавання — це відтворення певного об’єкта або інформації в умовах повторного сприймання. Складнішими формами відтворення є згадування і пригадування. Згадування — відбувається без повторного сприймання того, що відтворюється. Наприклад, під час складання іспиту студент може без підготовки правильно відповісти на запитання. Пригадування — відтворення збереженої в пам’яті інформації при докладанні певних вольових зусиль. Так, свідок скоєння злочину відтворює інформацію, що запам’ятав з докладанням певних вольових зусиль, намагається пригадати подію деталізовано. Від уміння пригадувати залежить ефективність використання набутих знань.
Забування — процес протилежний запам’ятовуванню, виявляється в тому, що втрачається чіткість збереженого в пам’яті, зменшується його обсяг, виникають помилки у відтворенні, стає неможливим відтворення і, нарешті, унеможливлюється впізнання.
Доцільно знати, що інтенсивне забування інформації відбувається у перші шість годин після запам’ятовування. Тому для тривалого збереження інформації в пам’яті потрібно її повторювати після вивчення з таким інтервалом: перше повторювання — через 15–20 хв.; друге — через 8–9 год.; третє — через добу.
Здавна люди помітили, що через певний час закарбована інформація забувається. Одна з найвідоміших теорій забування була сформульована З. Фройдом. На його думку, найчастіше забування можливе в результаті витіснення або мотивованого забування. Засновник психоаналізу вважав, що забування зумовлене внутрішнім протестом людини, небажанням пам’ятати. Це відбувається у тих випадках, коли людина прагне щось забути, що нагадує їй про неприємні обставини, ситуації, випадки, людей, речі тощо, і викликає негативні емоційні переживання.
Цікавими, на наш погляд, є результати досліджень Б. Зейгарник. Сутність експерименту дослідниці полягав у тому, що піддослідним пропонувалося виконати серію завдань, частину з яких дозволялося завершити, а інші — переривалися незавершеними. У результаті з’ясувалося, що піддослідні вдвічі частіше пригадували незавершені завдання, ніж завершені. Це спричинено впливом мотивації на вибірковість пам’яті і пояснює збереження в ній відбитків незавершених завдань. Ця закономірність — запам’ятовувати незавершені справи або перерваний потік інформації — має назву «ефект Зейгарник».
4. Індивідуальні особливості пам’яті
Люди відрізняються за такими особливостями пам’яті:
— готовністю до відтворення — як швидко та легко людина може пригадати необхідну їй інформацію;
— точністю запам’ятовування (відповідністю відтвореної інформації тому, що запам’ятовувалося);
— міцністю запам’ятовування (тривалість і збереження засвоєної інформації);
— швидкістю запам’ятовування (кількістю повторень та витраченим часом, які необхідні для запам’ятовування нової інформації);
— тривалістю запам’ятовування (здатністю правильно відтворювати набуту інформацію максимально тривалий час);
— переважанням того чи іншого виду пам’яті за характером психічної активності;
— домінуючими прийомами запам’ятовування.
5. Мнемонічні прийоми запам’ятовування
Мнемоніка — наука про пам’ять, яка виникла понад дві тисячі років тому. Вона пов’язана з ім’ям давньогрецького поета і філософа Симоніда Кеоського, який вигадав для запам’ятовування особливу образну систему. Усе, що потрібно було запам’ятати, Симонід запропонував розміщувати у кімнати уявних будинків і за необхідності вилучати звідти потрібну інформацію. Цією системою користувалися Цицерон, Квінтіліан, Наполеон та багато інших видатних людей. Вони подумки зводили будинки, вулиці і навіть цілі міста, у які розміщували різноманітну інформацію (з географії, астрономії, математики тощо).
Мнемотехніка — це сукупність способів або прийомів, що полегшують запам’ятовування необхідної кількості інформації, і ґрунтуються на законах асоціації. До таких прийомів, наприклад, відносять відому російську фразу: «Каждый охотних желает знань, где сидят фазаны». За допомогою цієї фрази можна легко відтворити правильну послідовність кольорів веселки.
Де ти з’їси ці лини — прийом для запам’ятовування зубних звуків.
Мавпа буф — прийом для запам’ятовування правила про вживання апострофа після літер на позначення губних приголосних.
Вус пуми — прийом для запам’ятовування пізнавальних психічних процесів (відчуття, уява, сприймання, пам’ять, увага, мислення, мовлення).
Вперед — прийом для запам’ятовування емоційно-вольових психічних процесів (воля, почуття, емоції).
6. Розвиток пам’яті
Для розвитку пам’яті важливим є формування вміння запам’ятовувати та відтворювати. Високий рівень розвитку досягається, якщо:
— наявний мотив до запам’ятовування, чітко сформулювати, що і як запам’ятати;
— ставиться мета запам’ятати надовго;
— використовуються смислові опори, мислені співвіднесення і смислові групуванням — хто добре осмислює, той добре запам’ятовує
і пам’ятає довго;
— великий обсяг інформації вивчається за смисловими частинами: варто при цьому використовувати прийоми аналізу матеріалу (скласти план розділу, класифікувати інформацію, систематизувати її, згрупувати, порівняти з набутою раніше, утворити асоціативні ланцюжки);
— кількість повторень не перевищує ту кількість, яка необхідна для першого відтворення інформації;
— вивчення триває одну годину сім днів, а не сім годин за один день;
— вивчення точних наук чергується з гуманітарними, тобто після математики вивчають історію, після фізики — літературу, оскільки пам’ять любить різноманітність;
— здійснюються записи, зображуються схеми й діаграми, кресляться графіки, зображуються карикатури, відбувається порівняння з раніше вивченим;
— перше повторення здійснюється не пізніше, ніж за 40 хв після запам’ятовування інформації.
Можливості кращого запам’ятовування інформації значно посилюються, якщо пам’ять тренувати. Психологи пропонують систематично виконувати такі вправи:
1. Уважно подивіться на предмет, пейзаж або людину впродовж 5 с і якомога краще запам’ятайте обраний об’єкт. Заплющіть очі, намагаючись досягти максимально чіткого, яскравого й детального зображення об’єкта. Подумки поставте собі запитання про подробиці обраного об’єкта і спробуйте на них відповісти. Відкрийте очі й порівняйте уявний образ з оригіналом. Виконуйте вправу, доки не досягнете результату.
2. Викиньте на стіл 4 сірники. Протягом 5 с подивіться на них і запам’ятайте їх розташування. Вийдіть в іншу кімнату і спробуйте відтворити правильне розташування сірників на папері. Якщо це вдалося, щодня додавайте по одному сірнику, доводячи кількість до 14. Якщо ви легко впоралися із завданням, можете його ускладнити — необхідно запам’ятовувати розташування не тільки сірників, а й їхніх голівок.