а) наочно-образне;
б) наочно-дійове;
в) словесно-логічне;
г) інтуїтивне.
8. Дитині дошкільного віку демонструють дві пляшки, до половини заповнені водою. Потім одну пляшку перевертають догори дном. На питання, у якій пляшці води більше, дитина вказує на перевернуту, оскільки їй здається, що води в ній стало більше, ніж у першій. Про домінування якого виду мислення свідчить цей експеримент:
а) наочно-дійового;
б) наочно-образного;
в) теоретичного;
г) інтуїтивного.
9. Вид мислення, що опирається на безпосереднє сприйняття предметів, реальне перетворення в процесі дій із предметами, називається:
а) абстрактним;
б) наочно-образним;
в) словесно-логічним;
г) наочно-дійовим.
10. Вид мислення, пов’язаний із практичними діями над предметами, — це:
а) абстрактно-логічне мислення;
б) наочно-образне мислення;
в) предметно-дійове мислення;
г) практичне мислення.
11. Домінуючим у дітей дошкільного та молодшого шкільного віку є такий вид мислення:
а) наочно-образне;
б) наочно-дійове;
в) дедуктивне;
г) абстрактно-логічне.
12. Наочно-дійове мислення пов’язане з оперуванням:
а) поняттями;
б) уявленнями;
в) предметами;
г) судженнями.
13. Наочно-образне мислення пов’язане з:
а) оперуванням поняттями;
б) рефлексією;
в) оперуванням судженнями;
г) оперуванням уявленнями.
14. Аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення, порівняння — це операції такого пізнавального психічного процесу:
а) уяви;
б) уваги;
в) мислення;
г) сприймання.
15. Групування предметів за подібністю основних ознак, властивих усім предметам даного виду, визначається як:
а) узагальнення;
б) порівняння;
в) класифікація;
г) абстрагування.
16. Уявне об’єднання предметів, явищ за їх загальними й суттєвими ознаками відоме як:
а) аналіз;
б) синтез;
в) узагальнення;
г) класифікація.
17. Розумовий розподіл предметів і явищ на частини або властивості (форма, колір, смак) — це:
а) аналіз;
б) синтез;
в) порівняння;
г) узагальнення.
18. Мислительна операція, що полягає в розчленуванні об’єкта мислення як цілого на частини за допомогою внутрішніх або зовнішніх операцій — це:
а) абстрагування;
б) аналіз;
в) синтез;
г) узагальнення.
19. Зіставлення предметів і явищ, знаходження подібності та відмінності між ними — це:
а) синтез;
б) порівняння;
в) узагальнення;
г) аналіз.
20. Встановлення подібності й відмінності між предметами і явищами реального світу називається:
а) порівняння;
б) аналіз;
в) абстрагування;
г) конкретизація.
21. Який вид мислення представлений такими характеристиками: розгорнуте в часі; має чітко виражені етапи; усвідомлюється суб’єктом:
а) інтуїтивне;
б) аналітичне;
в) абстрактне;
г) синтетичне.
22. Прогностично-комбінаторний склад мислення характеризується:
а) здатністю до включення інформації на підсвідомому рівні;
б) здатністю до перебору варіантів певної ситуації, стратегій і тактик;
в) здатністю до передбачень про можливі наслідки на випадок невдачі;
г) здатністю до аналізу у стресовій ситуації.
23. До характеристики мислення належить:
а) узагальнення;
б) опосередкування;
в) зв’язок з вирішенням певної задачі;
г) узагальнення, опосередкування та зв’язок з вирішенням певної задачі.
24. Яка із перерахованих рис не є специфічною для творчого мислення:
а) надійність;
б) пластичність;
в) гнучкість;
г) оригінальність.
25. Здатність людини не підпадати під вплив чужих думок, об’єктивно оцінювати позитивні та негативні аспекти явища або факту, виявляти цінне та помилкове в них характеризує таку якість мислення, як:
а) гнучкість;
б) критичність;
в) широту;
г) креативність.
26. Якість мислення, яка визначає свободу вибору завдань та їх рішення, — це:
а) критичність і гнучкість;
б) симультантність і широта;
в) самостійність;
г) глибина.
27. Думка про загальні, найсуттєвіші ознаки предметів чи явищ дійсності, називається:
а) судженням;
б) поняттям;
в) умовисновком;
г) дедукцією.
28. Думка, у якій що-небудь стверджується або заперечується про предмет, — це:
а) поняття;
б) умовисновок;
в) судження;
г) силогізм.
29. Дедуктивне міркування називається:
а) обґрунтуванням;
б) умовисновком;
в) поняттям;
г) судженням.
30. Логічний перехід у процесі мислення від загального до часткового називається:
а) індукцією;
б) дедукцією;
в) поняттям;
г) судженням.
31. Умовисновок, у якому людина йде від загальних суджень до суджень часткових і поодиноких, називається:
а) аналогією;
б) індукцією;
в) дедукцією;
г) порівнянням.
32. Умовисновок, у якому людина йде від фактів до узагальнень, називається:
а) індукцією;
б) дедукцією;
в) синтезом;
г) аналогією.
33. Індивідуальна особливість мислення, яка характеризується часом, упродовж якого різні люди виконують одне й теж саме завдання, — це:
а) швидкість;
б) послідовність;
в) критичність;
г) самостійність.
34. Мислення поняттями шляхом розмірковувань — це:
а) наочно-образне;
б) предметно-дійове;
в) практичне;
г) словесно-логічне.
35. Поняття — це форма:
а) сприймання;
б) мислення;
в) пам’яті;
г) мовлення.
36. Уміння швидко змінювати свої дії при зміні ситуації, готовність швидко переключатися з одного способу розв’язання завдань на інший характеризують таку особливість мислення, як:
а) критичність;
б) швидкість;
в) широта;
г) гнучкість.
37. Судження — це форма:
а) пам’яті;
б) мислення;
в) мовлення;
г) сприймання.
38. Вид умовисновку, у якому здійснюється перехід від окремих випадків до загального положення, називається:
а) індуктивним;
б) дедуктивним;
в) індуктивно-дедуктивним;
г) абстрактним.
39. Сукупність розумових здібностей, які забезпечують успішність пізнавальної діяльності людини, називаються: