— Приблизно так само, — Птаха не зміг відразу вирахувати дату за західним календарем[1]. — Вони страждають?
— Наше покоління?
— Ні. Такі діти.
Лікар на мить задумався.
— Питання в тому, що розуміти під «стражданням», — нарешті сказав він. — У цієї дитини не працюють органи чуття: зір, слух, нюх… Я майже впевнений, що не функціонують і ті частини мозку, що відповідають за біль. Говорячи словами головного лікаря, це дитина-овоч. Як ви думаєте, овочі можуть страждати?
Птаха нічого не відповів і задумався. Чи здатні овочі страждати? Чи спадало мені коли-небудь на думку, що капустина може мучитися в цапових зубах?
— То як? Ви думаєте, що діти-овочі страждають? — з вимогою в голосі повторив своє запитання лікар.
Птаха з готовністю заперечливо хитнув головою. Він не був з тих, хто покірно погоджується з людиною, з якою щойно познайомився, не відчуваючи принаймні внутрішнього спротиву. Та це питання вибило його з колії, своїм розпаленим мозком він не міг ні про що повноцінно міркувати.
— Дитині недостатньо кисню, — відрапортував пожежник. Лікар швидко встав та підійшов, аби перевірити гумовий шланг.
У цю мить Птаха вперше побачив свого сина. Це було потворне дитяче тільце зі зморшкуватою, з жировими відкладеннями червоною головою. Його очі були міцно заплющені, як мушля, а до ніздрів тягнулися гумові трубки. Рот дитини був широко розкритий у німому крику, демонструючи світло-рожеву ротову порожнину. Птаха несвідомо посунувся вперед і подивився на перев'язану бинтами голову немовляти. Задню частину голови вкривала купа густо закривавленої вати, але було очевидно, що під нею приховувалося щось велике і аномальне. Птаха відвів погляд і сів знов на своє місце. Притуливши обличчя до скляного вікна, він дивився на пейзаж міста, що проносилось повз. Збентежені звуком сирени, люди проводжали карету «швидкої допомоги» поглядом із виразом, у якому були суміш цікавості та того незбагненного очікування, з яким на Птаху дивилися ангелоподібні вагітні жінки з лікарняних балконів. Це було схоже на застиглий кадр кінофільму, який раптом зупинили на самій середині. Вони зазирнули у крихітну тріщину на гладенькій поверхні чужого повсякденного життя, і на їхніх обличчях був вираз невинного благочестя. У мого немовляти голова в бандажах, як у пораненого Аполлінера, — подумав Птаха. Мого сина поранили у голову на незнайомій мені війні, війні одного бійця. І зараз він безмовно кричить, як кричав забинтований Аполлінер…
У Птахи з очей покотилися сльози. Забинтований Аполлінер — цей образ миттю спростив усі його емоції та спрямував в одному напрямку. Птаха не корив себе за свою сентиментальність — вона була виправданою. У сльозах він навіть знайшов якусь насолоду. У мого сина забинтована голова, як у Аполлінера, його поранено на невідомому полі бою. Я муситиму поховати його, як героя, вбитого на війні. Птаха продовжував ридати.
3
Птаха сидів на сходах навпроти кабінету дефектології, обхопивши брудними руками коліна та борячись із сонливістю, яка все дужче обіймала його після болісних сліз. Нарешті двері відчинилися, і звідти вийшов лікар зі штучним оком. Птаха встав йому назустріч. Розгублено лікар сказав:
— У цій лікарні жахлива бюрократія! Навіть медсестра не слухає, що ти їй кажеш. У мене з собою лист-звернення від нашого головного лікаря до місцевого професора. А я навіть не знаю, хто з них професор!
Раптом Птаха зрозумів розгубленість лікаря: в цій установі до всіх ставилися як до дітей, і цей молодий чоловік з одним оком почав сумніватися у своєму авторитеті.
— А що з дитиною? — Птаха сам здивувався, як заспокійливо прозвучав його голос.
— Так-так, дитина… Ми дізнаємося ситуацію, щойно нейрохірург завершить обхід. Звісно, якщо вона до того часу протримається. Якщо ж ні — розтин буде значно інформативнішим. Боюся, до завтра немовля не доживе. Як щодо того, щоб прийти сюди завтра десь о третій? Втім, маю вас попередити: тут все страшенно бюрократизоване. Навіть медсестри!
1
В Японії до сьогодні використовують дві системи літочислення: григоріанську та традиційну, у якій роки відраховуються від моменту початку правління кожного наступного імператора.