— Я тепер також вважаю себе членом Команди Вільних Мореплавців, і якщо нам вдасться дістати корабель, я також вийду у плавання разом з усіма. Так що можете від мене нічого не приховувати — ні ваших планів, ні тактичних розробок. Єдине, я би хотів, щоб ви не підглядали за нами, поки ми будемо жити на другому поверсі. Жити ми будемо утрьох: я, Дзін та Інаго. Хотілося б, щоб нашому спільному життю нічого не заважало…
Після вечері Тамакіті та Червоновидий пішли у долину на розвідку. Тим часом Ісана вирішив поговорити з Такакі щодо майбутнього Команди Вільних Мореплавців.
— Якщо ми вирушимо у плавання, то рано чи пізно доведеться заходити в порти, щоб поповнити запаси харчів та води, так же? — почав Ісана. — Логічно припустити, що на краденому кораблі довго плавати не вдасться.
— Правильно. Тамакіті, наприклад, пропонує зайнятися піратством, однак загалом це дуже небажаний вихід, — сказав Такакі. — А про те, що ми збираємося вкрасти корабель, вам Інаго сказала?
— Ні, але про це неважко було здогадатися. Однак, ми живемо, як-не-як, у двадцятому сторіччі, так що найбільш розумним було б дістати корабель законним шляхом.
Ісана ледь не сказав: якщо вдасться уникнути розплати за смерть Приплюснутого…
— Я згоден, але в такому разі Вільні Мореплавці не зможуть вийти в море ні завтра, ані післязавтра, — сказав Такакі. — Команда ще не настільки натренована, щоб отримати офіційний дозвіл на вихід у море. Приплюснутий якраз за це нас і критикував…
— А мені здалося, що Приплюснутий говорив, що Вільним Мореплавцям не вистачає лише корабля. Тільки вийшовши в море, Вільні Мореплавці могли б стати справжньою командою.
— Але реальність показує, що ми не зможемо вийти у море завтра, — скипів Такакі. — І взагалі, задуми Приплюснутого реалізувати неможливо. Ми залишилися живими, і щоб втілити в життя мрії мертвого, потрібен час…
— Мій тесть незабаром помре від раку, — вирішив розкрити свій план Ісана. — Ми з Дзіном маємо отримати спадщину. Якщо попросити його видати нам нашу частку, то на ці гроші можна було б придбати корабель. Я думаю запропонувати цей план дружині і відмовитися від сховища…
— Відмовитися від сховища? — здивувався Такакі. — Хіба вам не шкода?
Тамакіті сподівався налагодити контакт із робітниками, тому Червоновидий повернувся з розвідки один. Разом із Такакі вони пішли нагору слідкувати по черзі за тим, що коїться на кіностудії. Інаго приспала Дзіна і, роздягнувшись, лягла біла Ісана. Вона одразу почала вимагати зайнятися сексом, але Ісана подумав, що на третьому поверсі їх можуть почути, і спробував було відмовитися. Однак Інаго геть не соромилася того, чим вони займалися, і, наче спортсменка, почала віддаватися на повну, енергійно рухаючи стегнами, тільки б отримати очікуваний оргазм. Дивлячись на її самовідданість у навчанні, можна було подумати, що заради оргазму вона готова була забути і забарикадованого Боя, і взагалі зрадити всю Команду Вільних Мореплавців…
Прокинувся Ісана від того, що Дзін заворушився, наче намагаючись відігнати від себе поганий сон. Ісана одразу відчув, що нагорі не сплять, і, намагаючись не розбудити Дзіна та Інаго, яка зараз нагадувала дерев’яну ляльку, встав з ліжка і одягнув сорочку. Не знайшовши в темряві трусів, він натягнув на голе тіло штани, шурхаючи занімілий пеніс. Піднявшись крученими сходами на третій поверх, він побачив Такакі, який сидів і дивився через бійницю у бінокль. Червоновидий спостерігав за долиною через іншу бійницю. Такакі повернувся до Ісана, наче старий капітан, і, розціпивши пересохлі губи, сухо проговорив голосом телевізійного диктора:
— Все вкрито туманом, видимість погана. Схоже, що між робітниками та Боєм розпочалася сутичка. Було чутно навіть голоси, однак розібрати ми нічого не змогли… Туман дуже щільний… Вчора там палили вогонь до пізньої ночі, і дим, перемішавшись з туманом, піднявся вгору.
Глянувши через бійницю, Ісана побачив, що над долиною стелеться густий туман, закриваючи усе товстим шаром, і лише дах павільйону, наче гірська вершина, височів на білою пеленою.
Раптом Ісана почув вибух, від якого здригнулися навіть стіни сховища. Ісана знав наперед, що буде вибух, бо побачив, як над кіностудією піднялася хмара у вигляді гриба. Потім він побачив червоні та жовті спалахи вогню. В тому місці, де стався вибух, туман розвіявся і в прогалині з’явився бульдозер із піднятим ковшем, схожим на здійнятий вгору дзьоб велетенського оскаженілого пелікана. Смугастий бульдозер просувався вперед, розсуваючи туман, загрозливо наближаючись до двох інших бульдозерів. Було видно, як водії цих бульдозерів зістрибнули вниз і повтікали геть. А в кабіні смугастого танку сидів маленький хлопець, розставивши ноги і вирівнявши плечі. Уявний танк сунув уперед… Всі в кімнаті одразу зрозуміли, що коїться, і не встиг Ісана і слова сказати, як Такакі та Червоновидий радісно заволали в один голос: