Згідно із показаннями заарештованих членів угруповання, Команда Вільних Мореплавців чекала, поки в районі Канто станеться великий землетрус, після якого вони планували висісти з корабля, на якому вони переховувалися, і вчинити напад на постраждалих від стихійного лиха. Заради чого? Заради чого? Заради чого? Наразі ці радикально налаштовані молоді люди, які пройшли військову підготовку, зачинилися у залізобетонній споруді, маючи при собі автомати і гранати. Знайдений учора вранці біля лікарні Токійського університету мертвий підліток, який вчинив напад на робітників, що розбирали уламки колишньої кіностудії, і потім був побитий ними, також належав до цього угруповання. Труп підкинули його товариші. Колишня кіностудія, де стався вчорашній інцидент, знаходиться неподалік від того місця, де зараз зачинилися члени угруповання. Схоже, вони заздалегідь готувалися озброїтися та зачинитися у цій споруді. Що можна очікувати, якщо найближчим часом в Токіо станеться землетрус? Необхідно терміново ужити якихось заходів, щоб протистояти цій антисоціальній банді. Розправитися з ними, знищити, спалити, видерти з корінням! — дедалі істеричніше лунали вигуки з усіх радіостанцій.
— Ну, якщо все це правда, то на пом’якшуючі обставини Вільним Мореплавцям розраховувати не доведеться, — похмуро сказав Такакі, простягуючи радистові кінець проводу від навушників, щоб він відімкнув динамік радіо. — До цього всього ще додадуть взяття у заручники розумово відсталої дитини та її батька.
— Коли б стався землетрус, ми б нищили машини тих, хто сильніший, щоб урівноважити шанси всіх, хто рятуватиметься від лиха, — сказав Тамакіті. — Ми були б чимось на кшталт рятувальної бригади. Мерзотники, все перевернули з ніг на голову! А може, хлопці, яких заарештували, дали неправдиві покази?
— Не було в нас такого наміру рятувати слабкіших людей, — сказав Такакі понуро. — А розбивати машини ми планували тільки для того, щоб скоріше дістатися до свого корабля. Подумай сам, якби тебе допитували поліцейські, що б ти їм сказав? Якби тебе почали бити, ти б також погодився сказати, що їх більше влаштовує. Сказав би, що в разі землетрусу хотіли розбивати машини, щоб помститися суспільству.
— У нас тепер два спеціалісти зі слів? — іронічно сказав Тамакіті.
— Головне, що в нас спеціаліст зі стрільби лише один, — сказав серйозно Такакі. — Ти ще зовсім не відпочивав. Давай-но поїж чогось і трохи поспи.
— Тільки не почніть стріляти, коли мене не буде. Ми зможемо їх утримувати, поки будемо стріляти без промаху.
— Гаразд, якщо треба буде когось застрелити, ми тебе обов’язково покличемо, — запевнив його Такакі. — Дивна людина. Навіть їсти не погоджується, аж поки не переконається, що ніхто, окрім нього, не стрілятиме по людях.
Залишившись вартувати, Ісана з напруженням вдивлявся крізь бійницю. На ясному небі яскраво світило сонце, від якого розходилися білі промені і вдарялися об загороджувальні щити. Людей не було видно. Користуватися біноклем Тамакіті заборонив, пояснивши це тим, що лінзи можуть привернути увагу снайперів. Однак і без бінокля було очевидно, що за щитами ховаються озброєні та одягнені у бронежилети й каски бійці, а в машинах сидять снайпери професійного ґатунку, які можуть виступати на Олімпійських іграх. Окрім людей, що ховалися, нікого не було видно, і через це увесь пейзаж здавався сюрреалістичним, схожим на страхітливий сон з дитинства. Незважаючи на те, що світило яскраве сонце, все навколо було якимось підозрілим і сумнівним. Навіть дерева…