— Нічого не поробиш, у кожного свої обов’язки. Мене-от відправили за уламками…
У передпокої перед дверима було чимало залізобетонних уламків. Ісана підібрав декілька шматків необхідного розміру, а також взяв кілька балок, з яких стирчав залізний дріт, за який було зручно щось чіпляти. За стінами сховища лунала канонада, і було чутно, як від стін відлітають скалки та кулі. Однак навряд чи звуки цього розгардіяшу проникали всередину бункера. Вентиляцію там влаштовано таким чином, що поки не увімкнено систему фільтрування радіоактивного попелу, вентиляція не забирає повітря ззовні. І якою б щільною стіною не оточував сховище сльозоточивий газ, у бункер він не потрапить. Ніхто в Японії не хотів вірити в ефективність цих сховищ, всі сміялися над ідеєю налаштувати їхнє виробництво, і от нарешті всі його властивості стали у пригоді, — сказав Ісана душам дерев і китів. За своє життя я виконував чимало різноманітної безглуздої роботи, і виявилось, що робота, яку я вважав найбезглуздішою, насправді стала у пригоді.
Нагорі всі, включаючи найдосвідченішого снайпера, відчували тягар очікування, поки розвіється білий морок навколо. Тамакіті почав дратуватися і, незважаючи на спроби Такакі стримати його, порушив своє слово і виставив дуло автомата у бійницю. І лише радист не звертав уваги ні на білий туман, ні на постріли, а, повернувшись до своєї рації, занурився у роботу. Надівши навушники, він відгородився від реальності і реагував лише на сигнали, що приносили радіохвилі.
— Машини спецназу скоро рушать прямо в бік сховища. Солдати будуть ховатися позаду машин. Однак не схоже, що вони збираються атакувати сховище, — передав він зміст вловленого ним у радіохвилях.
— А на яку відстань збираються наблизитися, не говорять? — спитав Тамакіті.
— Зараз я слухаю репортаж, який ведуть журналісти, що перебувають позаду військ спецназу. Думаю, що їм відомо, на яку відстань наблизяться машини, однак не говорять. Певно, їм заборонили.
— А може, вони передають це, щоб відвернути нашу увагу? А насправді зараз готуються кинути усі сили на взяття сховища? — припустив Такакі.
Радист був налаштований лише передавати інформацію, яку він вловлював на радіохвилях, тому мовчки почав крутити ручки, намагаючись перехопити розмови поліцейських.
Доктор вирішив запобігти потраплянню сльозоточивого газу крізь балконні двері, в яких також було розбите скло, тому взявся затикати ковдрами щілини між уламками бетонних барикад. Дах сховища вже був усіяний кулями із сльозоточивим газом. Ісана також намагався забарикадувати бійницю з розбитою шибкою і поставив собі завдання скласти перегородку, використавши принаймні п’ять бетонних блоків.
Вітер поступово розганяв дим, і в білій завісі вже почали з’являтися прогалини. Тамакіті зробив три постріли поспіль. Ісана здригнувся від пострілу, який наче вдарив його по щоці, і він, як пілот гвинтокрилого літака, підвів голову і крізь тунель в димі побачив ясне небо. По стіні застукотіли кулі у відповідь. Всі сховалися у простінках між бійницями. І лише радист, схилившись над рацією, не звертав уваги на постріли. Білий дим знову щільним кільцем охопив сховище, і супротивник стріляв наосліп, не орієнтуючись, де бійниці.
— Розізлилися. Спецназівці не можуть собі дозволити втрачати рівновагу, — іронічно сказав Такакі.
— Так, судячи з переговорів, розлютилися вони добряче, — сказав радист. — А їхні командири, до речі, всі з юридичною освітою. Токійський університет закінчували. Якийсь безлад там у них почався.
— А про майбутнє поліцейського департаменту вони там не розказують?
— Треба тримати в таємниці те, що ми чуємо їх перемовини, — знову спокійним голосом сказав Тамакіті. — Перша моя куля влучила у командира, що сидів у машині, а дві інших — у водія. Зараз вони метушаться, вставляючи замість шибки щита, тому не можу точно сказати, скількох я поцілив. І дивна річ, вони переживають більше за командира, аніж за своїх же товаришів.
— Розлютилися вони добряче, це факт, — констатував радист. — З їхніх перемовин нічого не зрозуміти, краще послухаю, що передають по телевізійному FM-каналу. Треба тільки уявити собі обстановку. На відміну від радіорепортерів, телевізійні кореспонденти говорять лише основні речі.
— А ти можеш увімкнути так, щоб ми всі слухали трансляцію? — спитав Такакі.
— А навіщо — щоб вони кричали на всю рубку? — сказав радист.