— Підеш, коли настане ніч? — спитав Ісана.
— Ні, до ночі чекати ніяк не можна, — сказав Червоновидий перелякано. — Якщо їм вдасться переконати суспільство, що вони зможуть захистити заручників, то незабаром почнеться штурм. Думаю почекати, поки вони накидають димових шашок, і вийти, коли дим затягне сховище.
— Але вони стрілятимуть і газовими кулями! Як ти зможеш просуватися?
— Надіну водолазний костюм та окуляри для плавання, — це мене має захистити від газу, — сказав Червоновидий, демонструючи, що він уже все обміркував. — Буду пірнати на глибину, де нічого не видно.
Щоб переконати присутніх у своїх водолазних здібностях, Червоновидий зі свистом набрав повні легені повітря. Потужний свист пронісся луною по сховищу, однак Дзіна він не злякав, навпаки, Дзін подумав, що це голос якогось нового птаха, і з цікавістю спостерігав за губами Червоновидого.
— Дзін, це людина, — сказав він радісним голосом, випустивши повітря. — Це звук людини.
Інаго із Дзіном спустилися у бункер, а решта повернулися на третій поверх, де на варті залишився один Доктор.
— Схоже, ваша дружина збирається приїхати сюди, щоб умовляти вас, — передав Доктор інформацію, яку почув по радіо. — Має скоро бути. Вона виступала на прес-конференції і сказала, що спочатку поїде в штаб поліцейських, розташований біля автозаводу.
— А про наші вимоги йшлося?
— Нічого не говорили. Можливо, через заборону. Ваша дружина навіть не сказала, що як мати просить поліцейських докласти усіх зусиль, щоб урятувати заручників. Хоча їй задавали навідне запитання. Більше того, вона сказала, що суспільство не повинно піддаватися на насилля, навіть ціною окремих жертв. Я так зрозумів — вона прихильниця жорсткого курсу в політиці. Не знаю, може, я щось не так зрозумів, краще було б, аби послухали ви. Але не хотів іти за вами, бо боявся покинути пост.
— Моя дружина проходить школу політика на практиці. Зараз у неї передвиборча кампанія, і вона хоче показати виборцям, що вона справжній політик…
— А хіба не краще для її політичного іміджу удати з себе жалісливу матір, яка страждає через те, що її син опинився у заручниках?
— Вона проходила навчання в Америці, і це дається взнаки. Особисті вподобання вона відставила на другий план. Як на мене, це не так уже й погано.
— Що ж, будемо чекати, які вимоги вона нам висуне. Це все одно краще, аніж беззмістовні заклики гучномовця. Якщо вже нас прийдуть вмовляти, то це вже крок вперед, — сказав Такакі. — Який би жорсткий дипломат з нами не розмовляв, усе-таки це поступка з їхнього боку. Як гадаєте?
— Я думаю, що дружина сумнівається, що ми із Дзіном заручники. Не виключено, що вона вважає мене вашим однодумцем. Вона про це не говорила? Якщо ні, то в нас і справді є шанс.
— Цікаво, як вона збирається наблизитися, щоб переконувати нас? На «швидкій»?
— Ні, навіщо їм приховувати її таким чином? — сказав Такакі. — Ми ж одразу зрозуміємо, звідки вона говорить. А війна ще не закінчена, і їм ще доведеться користуватися послугами «швидкої». Гарний привід показати щиру турботу про стражів народу. Думаю, її привезуть у поліцейській машині.
— Тоді вони знову почнуть стріляти газовими кулями та димовими шашками, — із надією сказав Червоновидий. — Під їх прикриттям я і проберуся в машину…
Знову треба було готуватися до атаки, тому всі бійниці забарикадували так, щоб не потрапили кулі з газом. Залишивши Такакі на третьому поверсі, решта спустилися вниз, щоб допомогти Червоновидому перевдягнутися у водолазний костюм. В той же час необхідно було підготувати, так би мовити, сцену для виходу Червоновидого, тому робота кипіла і біля вхідних дверей у передпокої. При цьому забезпечити необхідно було не стільки безпеку Червоновидого, скільки тих, хто залишиться у сховищі, — на цьому особливо наполягав сам Червоновидий. Треба було зробити так, щоб, як тільки він вискочить назовні, можна було б, зачинивши двері, одразу завалити їх залізобетонними уламками. За допомогою метрових лише балок двері ставали міцнішими вдвічі. Зараз вони складали балки у вигляді вежі, яка б завалила вхід, щойно Червоновидий вискочить назовні.