— В поліції немає ніяких підстав робити якісь висновки щодо мене. Однак дружина могла запідозрити, що я ваш співучасник або підтримую вас. Вчора, коли я зустрічався із нею, то дещо розповів їй про вас. І тепер вона дуже обачливо говорить, тому що не знає до кінця, в яких я з вами стосунках, щоб це потім ніяк не позначилося на її кар’єрі. Це своє звернення вона, певно, записала на плівку і використовуватиме для передвиборчої кампанії.
— Для цього вона і згадувала постійно про Дзіна, прагнучи викликати до себе симпатію. Всім хоче сподобатися. Нічого не скажеш, хитрий політик.
— Вона заздалегідь виправдовує в очах суспільства штурм сховища спецназом, який може закінчитися убивством і Дзіна, — із прикрістю сказав Тамакіті. — Можна собі уявити, яким закликом знищити усіх для спецназу, який потерпає від спеки, були її слова про те, що вона як мати згодна пожертвувати дитиною.
— І справді, вона весь час говорила про розумово відсталу дитину, про недоумкуватого сина, тим самим під’юджуючи поліцейських. Мовляв, у цих пацанів у голові таке, що вони не зупиняться перед тим, щоб вчинити щось жахливе з ненормальною дитиною, — сказав Доктор. — Якщо вона доходить до того, що прораховує такі речі, то паскудна мати вона після цього. Яке неподобство з її боку називати Дзіна недоумкуватим та розумово відсталим, і забувати про те, який він лагідний, який терплячий, як він класно розбирається у голосах птахів!
У рубці було жарко, як у лазні, і Доктор, якого переповнювало обурення, ще більше весь змок.
— Коли ми жили утрьох, Дзін був повністю замкнутою у собі дитиною, — спробував якось виправдати дружину Ісана. — Але нам зараз важливіше спростувати її маячню про землетрус і таке інше. Може, нам і самим варто почати використовувати мегафон?
— Без написаного тексту нічого не вийде, — поморщився Тамакіті.
— Немає в нас часу зараз писати тексти, — відповів йому Такакі. — Минулого разу в тебе непогано вийшло.
— Цього разу спробую я, — сказав Ісана.
— Але ж дружина одразу впізнає ваш голос.
— Наскільки я зрозумів, дружина не має наміру ділитися з поліцією про те, що підозрює про мою з вами співучасть. Зараз її цікавить передвиборча кампанія, і вона нічого не скаже поліції, навіть якщо впізнає мій голос, бо це їй не на користь. Навіть якщо потім з’ясується, що говорив я, поліція не матиме до неї претензій, власне, і газети також намагатимуться не піднімати галасу… Врешті-решт, я також хочу виконати свою частину роботи яко спеціаліст зі слів Команди Вільних Мореплавців.
— У цій ролі ви свою частину успішно виконували. Давайте-но краще я з ними поговорю, — раптом сказав Такакі.
Такакі примостився так, щоб зручно було говорити і не зіпсувати мегафон, якому добряче дісталося після надто емоційної промови Тамакіті, і приготувався чекати. Щойно Наобі на хвильку зупинила свої заклики, він, не вдаючись до позивних, одразу почав мовлення.
— Дайте відповідь щодо нашого корабля! Дайте відповідь щодо нашого корабля! Нам непотрібні ніякі адвокати. Рішення вашого суду для нас абсолютно нічого не значить! Ваші тюрми не існуватимуть так довго, щоб покарати нас в повній мірі! Більше того, весь ваш світ не зможе довго існувати! Дитина, що перебуває у нас у заручниках, за той час, що була поруч із нами, стала веселою та вільною. Свобода зробила з неї чудову дитину. Добре подумайте про це. І дайте відповідь, що з нашим кораблем! Що з нашим кораблем?! Команда Вільних Мореплавців хоче вийти в море до того дня, коли почнеться Великий Землетрус, який знищить Токіо, і до того, поки ви переб’єте усіх нас. Ми хочемо уникнути масової загибелі і вийти в море до того, як почнеться різанина. Поміркуйте над тим, що ви робите і на що збираєтесь спрямувати свої дії. І зрозумійте наш страх! Тому дайте відповідь, що із нашим кораблем! Ми і справді, як ви називаєте нас, — антисоціальні елементи. Однак нічого більше. І ніякого відношення до вашого майбутнього суспільства ми не маємо. Тому що знаємо — ніякого майбутнього суспільства не існуватиме. Нам просто огидно, що доведеться загинути на тій же землі, що і ви, тому ми хочемо вийти у море. І тому дайте нам відповідь, де наш корабель? Дайте відповідь, де наш корабель?!
Прокричавши свою промову, знесилений Такакі замовк і похнюпився… Мовчала Наобі, мовчав гучномовець поліцейських, не мовчали тільки самі поліцейські, які, проклинаючи спеку, намагалися з усіх сил перекричати промову Такакі.