Птаха нігтем зірвав етикетку з горлечка пляшки, вийняв корок і налив собі у склянку порцію віскі. Руки у Птахи досі трусились, і склянка дрібно стукала об пляшку, ніби сердита миша, гризучи щось зубами. Нагадуючи старого, виснаженого чоловіка, Птаха сильно замружив очі і залпом випив усе, що було у склянці, не розбавляючи. Вогненна рідина миттю обпекла горло. Птаха закашлявся, і на його очах виступили сльози, але пекуче задоволення стрілою пронизало його шлунок, і тремтіння в тілі зразу пройшло. Птаха по-дитячому відригнув, і в повітрі запахло дикими полуницями. Впевненою рукою Птаха знову наповнив склянку. Скільки ж тисяч годин я уникав пити алкоголь! — подумалось йому. Досадуючи, сам не знаючи на кого, Птаха похапцем осушив другу склянку, нагадуючи велику синицю, зайняту клюванням проса. Цього разу в горлі пекло вже не так, і сльози з очей та кашель більше йому не заважали. Птаха підніс пляшку до очей і роздивився зображення на етикетці, після чого зітхнув і випив ще одну порцію.
Коли Хіміко повернулася до вітальні, хміль уже почав ударяти в голову Птахи. Гостре відчуття відрази до її тіла знову нагадало про себе, але тепер воно вже було придушене алкогольною отрутою. Чорна трикотажна одежина, яку Хіміко вдягла після душу, добре прикривала щойно вимите тіло від очей Птахи і робила її схожою на кумедного ведмедика з журналу коміксів. Хіміко розчесала волосся і увімкнула світло. Птаха прибрав місце на столі, поставив перед нею склянку та чашку і налив їй віскі та води. Вона сіла на широке різьблене дерев’яне крісло, ретельно загорнувшись у складки вбрання так, що з-під нього виглядало її свіжовимите тіло рівно настільки, наскільки було необхідно. Птаха був їй за це щиро вдячним. Він вже майже переміг свою огиду, але розумів, що викорінити її йому уповні не вдалося.
— Вип’ємо! — сказав Птаха і знову осушив свою склянку.
— Вип’ємо, — відповіла Хіміко. Вона відкопилила, як орангутанг, нижню губу і трохи покуштувала напій, після чого зробила маленький ковток.
Вони удвох сиділи тихо, вперше за весь час дивлячись одне одному у вічі і наповнюючи повітря в кімнаті запахом спиртного. Після душу Хіміко посвіжішала, і могло здатися, що зараз перед Птахою сидить дочка тієї жінки, яка щодня ховається за цупкими шторами від сонячного світла. Птаха відчув задоволення від того, що у своєму віці Хіміко ще була здатна на таке перевтілення.
— Поки я була в ванні, мені згадався один вірш. Може, і ти його пам’ятаєш? — сказала Хіміко і пробурмотіла, як закляття, одну строфу. Птаха уважно послухав і попросив повторити ще раз.
— Sooner murder an infant in its cradle than nurse unacted desires.[3]
— Але ж усіх дітей в колисці не вб’єш, — заперечив Птаха. — Хто автор?
— Вільям Блейк. Я про нього писала дипломну.
— Еге ж, справді, в тебе був Блейк, — сказав Птаха і покрутив головою навколо, доки не знайшов на стіні, за якою була спальня, репродукцію картини Блейка.
Він частенько бачив цю картину, але ніколи не приділяв їй значної уваги, і тільки зараз він помітив, якою химерною вона була. Картина виглядала як літографія, хоча насправді була написана аквареллю. Оригінал, напевно, був різнокольоровим, але ця копія у масивній дерев’яній рамі була виконана однотонною тушшю. На ній було зображено площу, оточену з боків стінами будівель у близькосхідному стилі. Вдалині на задньому фоні виднілися схематично зображені піраміди — вочевидь, це був Єгипет. Ледь помітне присмеркове — а чи то світанкове — сонячне проміння злегка освітлювало пейзаж. Посеред площі лежав мертвий юнак з розпанаханим животом, а поряд з ним — збожеволіла від горя мати, декілька немолодих чоловіків зі смолоскипом і молода жінка, що тримала на руках немовля. Та головною дійовою особою була велетенська істота, яка, здіймаючись над головами людей, насувалася на них через площу з широко розкинутими руками. Людина? Естетично досконале мускулисте тіло вкрите лускою, лиховісні очі сповнені фанатичної скорботи. Ніс створіння запав глибоко в обличчя і був майже непомітним за широким ящірковим ротом. Демон чи бог? Зблискуючи вогниками, що здіймалися від луски, істота ніби збиралася злетіти у темне неспокійне небо.