— От гади! Що витворяють? Вони ж добровільно вийшли! — обурено сказав Тамакіті.
Хлопець стояв, тримаючи на плечах три гвинтівки, а в руках — дерев’яний ящик з патронами і динамітом, і дивився у бійницю поруч із Ісана. В ящику стояла ще бляшанка консервованої курятини, з якої Тамакіті по одному діставав шматки м’яса і відправляв до рота.
Як тільки Ісана почав згортати прапор, картина назовні моментально змінилася. Сірі механічні солдати разом усі зникли, і навколо все знову завмерло й обезлюдніло. З автоматом у руках Тамакіті уважно оглядав долину, зайнявши зручну для нього стрілецьку позицію на коліні. Він був страшенно змучений сьогоднішнім днем, упродовж якого йому не було часу перепочити, однак зараз в його стомлених очах на виснаженому почорнілому обличчі була сконцентрована вся його сила.
— Гадаю, як тільки наших посадять в машину «швидкої» і відправлять геть, почнеться штурм сховища, — сказав Тамакіті, оглядаючи соколиним оком табір супротивника. — От тоді ми їм і вріжемо. Вони захочуть помститися нам за все і тому знущатимуться з наших, скільки зможуть. Навіть не хочу і думати, що вони робитимуть з ними в машині, поки репортери нічого не бачать. — Тамакіті сіпонувся, наче з ним самим щось жахливе робили поліцейські, а потім підвівся і пішов подивитися, що коїться позаду сховища.
— Ти диви, кран та пожежна машина підібралися геть упритул до сховища. А навколо них тьма-тьмуща щитів… Судячи з усього, вони збираються руйнувати не третій, а другий чи перший поверх… Скоріше за все — другий. Проб’ють дірку у стіні другого поверху і почнуть обстрілювати нас газовими кулями і заллють водою. А потім поставлять драбини і пустять спецназ, — з цими словами Тамакіті повернувся у рубку. — Так що, можливо, вам краще спуститися в бункер? — сказав він, уникаючи дивитися Ісана прямо у вічі. Так зазвичай на співрозмовника дивився Такакі, коли хотів щось приховати. — Коли вони розіб’ють стіну другого поверху, в бункер вже не потрапиш. Гадаю, нам краще розійтися, поки не почався штурм. Ви — в бункер, а я — в рубку…
Тамакіті соромився сказати, що хотів би вести війну сам, один на один із ворогом. Ісана зніяковів через таку не властиву Тамакіті турботу:
— Так, звичайно, зараз я піду звідси, — сказав він. — Я ж навіть і стріляти не вмію, так що лише заважатиму тобі воювати…
— Поки що можете бути тут, — обірвав його Тамакіті. — Стріляти не так уже й важко. Візьмете автомат, там стоїть магазин із двадцятьма патронами. Натиснете на гачок, і все…
— А як же ти?
— А я буду відстрілюватися гвинтівкою та мисливською рушницею, — сказав Тамакіті і, не підводячи на Ісана очей, передав йому автомат.
Невдовзі з’явилася машина «швидкої допомоги», що їхала в бік поліцейських полем навпростець.
— Нехай від’їдуть, тоді і почнемо, — сказав Тамакіті, не зводячи очей з машини. Потім він повернувся до Ісана і, дивлячись йому прямо у вічі, спитав: — А пам’ятаєте, Червоновидий сказав, що чим безглуздіший задум, тим більше шансів, що він матиме успіх? Як думаєте, це він серйозно?
— Якщо ті, що залишилися живими, повірили, що померлий вважав щось серйозним, значить, це і було насправді серйозним, — відповів Ісана.
Замурзане обличчя Тамакіті із впалими темними очима раптом засвітилося радістю.
— Мені також в голову прийшла одна безглузда думка, — сказав він схвильовано. — Але вона справді безглузда. Мені подумалося, що, коли я почну без промаху по одному їх вбивати, все може піти навпаки, і сотні поліцейських захочуть перейти на мій бік. Разом ми сядемо у їхні машини та вантажівки, прорвемося через центр Токіо і, діставшись порту Харумі, захопимо там усі судна і вийдемо в море однією могутньою Командою Вільних Мореплавців. Повна маячня, правда?
Тамакіті засоромився того, що говорив, й Ісана вирішив його підтримати.
— Чому ж? Я також думаю, що поліцейським страшенно остогидло сидіти тут під пекучим сонцем і вони б із задоволенням погодилися вийти в море, — сказав він. — Якщо вже прийшла в голову така думка, то, збудивши в цих людях відвагу, твій план можна було б здійснити. І такій величезній кількості озброєних людей протистояти зможуть лише сили самооборони. Однак, поки уряд вирішуватиме, що до чого, Вільні Мореплавці встигнуть вийти в море.