— І треба буде одразу всім відмовитися від громадянства. Поліцейські поскидають свою спітнілу уніформу, а я залишуся у тому одязі, що на мені! Ха-ха! І жили вони довго і щасливо! Ха-ха!
— Якщо твій безглуздий задум вдасться, — серйозно сказав Ісана, сподіваючись, що його почують душі дерев і китів, — якщо це вдасться, то я передам тобі свої повноваження повіреного дерев і китів. Врешті-решт, я «людина старої епохи». Мій максимум — зачинитися від усіх у сховищі. Зате така людина, як ти — «людина нової епохи», — змогла б перевернути все догори дриґом.
Нарешті з’явилася машина «швидкої», в якій сиділи полонені, і стрімко помчала геть. Небо на заході почервоніло. Над заводськими будівлями за рікою в ясне небо здіймалися смуги диму, що виблискували бронзовими скалками. Світлі і темні пасмуги прокреслювали багряний захід. А вдалині за ними біліло сонце. Ісана знову пригадав велетенську дзелькву на тлі західного сонця в Ідзу і незчисленну зграю шпаків, що кружляли над деревом. Тільки тут немає ані птахів, ані велетенського розкішного дерева. Вишню і ту один з нас спалив, — сумно роздумував Ісана, звертаючись до душ дерев і китів. — Такому заходу бракує дерева. Можливо, це і є найголовніше.
Дві поліцейські машини водночас вирушили вперед. В той же час зрушили з місця і поліцейські, які штовхали перед собою щити на колесах. Згодом вся долина вкрилася поліцейськими, що ланцюгами швидко рухалися вперед, дивлячись у прорізи у верхніх частинах щитів. На темно-синіх щитах також миготіли бронзові скалки західного сонця, і через це люди були і справді схожі на механічних солдатів…
— Ви не могли б мені нагадати ті слова? — сказав Тамакіті, примощуючи дуло гвинтівки на краю бійниці. — Аркуш, на якому я написав їх, забрала з собою Інаго. Вони мені дуже сподобалися, але я ніяк не можу повністю пригадати всю фразу.
— Young man be not forgetful of prayer, — нагадав Ісана перший рядок, однак Тамакіті мовчав, дивлячись у бійницю, тому Ісана продовжив цитувати: — Every time you pray if your prayer is sincere, there will be new feeling and new meaning in it which will give you fresh courage, and you will…
— Дякую, — впівголоса зупинив його Тамакіті. — Я зрозумів текст лише до цього місця. Тепер я все пригадав і можу бути спокійним. А то я не люблю, коли щось забуваю…
Тамакіті вистрілив. Поліцейський, що біг ліворуч від машини, впав, і біла тонка палиця злетіла в повітря. Тамакіті, видно, помітив незахищену частину обличчя поліцейського між щитом і шоломом. Оскільки в нього була палка, схоже, це був командир. І він був тим, з мовчазної згоди якого били людей, які добровільно пішли здаватися. Після пострілу всі рухи супротивника вмить припинилися. Як на передньому, так і на задньому фланзі поліцейські поховалися за щитами. Бронзовий туман над їхніми головами став щільним і здійнявся вгору. І знову, наче чорні цятки шпаків, у стіну полетіли газові кулі та димові шашки. А в задню стіну сховища вдарила велетенська кувалда.
— Пустили в хід кран, — сказав Ісана, наче констатуючи, що відбувається, хоча насправді в стіну вдарив усього-на-всього струмінь води. Та одразу після цього почулося незрівнянно могутніше гримання, від якого затрусилися стіни.
— Що ж, час прощатися! — гукнув Тамакіті крізь червоно-сірий дим, що заповнював приміщення. — Це і справді безглуздя! Ось побачите, все ще перевернеться догори ногами!
Не дочекавшись відповіді Ісана, Тамакіті дістав із бляшанки з курятиною жмут м’яса і, засунувши його до рота, витер об сорочку руку і почав возитися із динамітом. Він, здавалося, геть забув про існування Ісана. Але коли той підвівся, Тамакіті гукнув його і вказав на велику бляшанку консервів у ящику. Ісана засунув руку в бляшанку і дістав звідти великий шматок курятини. Розуміючи, що ось-ось може статися вибух, Ісана пересунув автомат на груди і, продовжуючи жувати, вийшов з рубки. Кручені сходи гуділи і здригалися від страшних ударів залізної кулі у стіну. Ісана сів на сходах і став чекати. З вулиці лунав дзюркіт водоспаду. У вхідні двері потрапляли газові кулі, від чого здавалося, що в двері стукає натовп людей з приводу якоїсь термінової справи. Двері витримали вже чималий натиск, тому висадити їх буде на так уже й важко. Ісана спустився на сходовий майданчик на рівні другого поверху і подивився вниз у бік передпокою, роздумуючи, чи не варто йому закріпитися на цій позиції? Звідси він міг би стріляти по бійцях, що увірвуться через вхідні двері, і разом з тим, прикривати Тамакіті. Протриматися він зможе дві-три хвилини. Над головою чулося ворушіння Тамакіті, який, наче загнаний пес, кидався туди й сюди. Він хоче прилаштувати динаміт таким чином, щоб завдати ворогу найбільшої шкоди. Переконавшись, що все так, як треба, він востаннє огляне гвинтівки та гранати і почне чекати. Очевидно, що ніяке прикриття Тамакіті не потрібне. Верхня частина сховища була його власним полем бою, і Ісана, який лише йому заважатиме, скоріш за все, просто злетить у повітря від вибуху динаміту.