7
Птаха, смертельно стомлений і блідий, закінчив говорити, і Хіміко зітхнула:
— Не розумію, чому, але завжди, коли ти намагаєшся затягнути мене у ліжко, ти в жахливому стані. А зараз взагалі ти найменш привабливий Птаха, якого я пам’ятаю.
Він покірно мовчав.
— Хоча як би там не було, я з тобою все ж пересплю — відколи мій чоловік себе вбив, я не надто переймаюсь питаннями незаплямованої моралі. Хай навіть ти хочеш зі мною найогиднішого сексу, який тільки можна собі уявити, я впевнена, що я знайду в цьому щось…genuine, байдуже, чим ми займатимемося.
Genuine — справжній, непідробний, істинний, натуральний, чистий, щирий, серйозний — у голові викладача англійської мови зразу вибудувалась низка синонімів. І в його теперішньому стані жодне з цих слів йому аж ніяк не пасувало.
— Іди в ліжко, мені ще треба помитись.
Птаха поволі зняв із себе вологий від поту одяг і ліг горілиць на зношене покривало. Підперши голову двома кулаками, Птаха скосив очі вниз і подивився на своє трохи роздуте черевце і не повністю ерегований статевий орган. Скляні двері ванної були широко відчинені, і Птаха бачив у деталях, як за ними милась Хіміко. Вона обіперлась на унітаз, розвела стегна в різні боки і мила геніталії, однією рукою тримаючи ківшик із водою. Птаха дивився на неї, лежачи на ліжку, і в його голові промайнула думка, що її житейська мудрість, можливо, з’явилась завдяки частим статевим зносинам з іноземцями. Відвернувшись від Хіміко, він почав знову ліниво роздивлятись свій живіт та пеніс.
— Слухай, Птахо, сьогодні є небезпека завагітніти. Я сподіваюсь, ти прийшов підготовленим? — Хіміко закінчила водні процедури і енергійно витиралась великим рушником: бризки води розліталися на груди та шию.
— Ні, я не готувався.
Вагітність! Це слово палючими колючками вп’ялося глибоко у найбільш вразливе місце його нутра, і з губ Птахи зірвався сповнений болю стогін. Колючки увігналися ще глибше у всі його життєво важливі органи і продовжували немилосердно пекти.
— Тоді треба щось придумати, — кинута дівчиною на підлогу посудина грюкнула об дерев’яну підлогу, як свая, яку забивають у землю. Продовжуючи витирати тіло рушником, Хіміко вийшла з ванної і підійшла до ліжка, на якому лежав Птаха. Зніяковіло він однією рукою обхопив свій пониклий пеніс.
— Навіть для мене це так несподівано… Мені здається, нічого не вийде, Хіміко.
Дихаючи глибоко і потужно, дівчина дивилась зверху вниз на Птаху і продовжувала витирати свої боки та простір між грудьми. Здавалось, вона намагається знайти прихований підтекст у його словах. Птаха відчув запах тіла Хіміко, і в його пам’яті миттю ожили спогади про бурхливі студентські роки. Він затамував подих: це був запах мокрої шкіри, що ледве не плавилась під пекучим сонцем. Хіміко зморщила носик, як щеня шарпея, і сухо засміялася.
— Оце і все? «Нічого не вийде»? — Хіміко скинула рушник під ноги і вмостилася зверху на Птаху. Її маленькі груди стирчали вперед, як слонові бивні. Як маленька дитина, Птаха інстинктивно зіщулився, ніби захищаючись від небезпеки. Тримаючи однією рукою свої геніталії, він простягнув другу і торкнувся живота дівчини. Від м’якої та теплої плоті Хіміко у Птахи по тілі забігали мурашки.
— Це через те, що ти кричала про вагітність, — виправдовуючись, швидко проговорив Птаха.
— Я не кричала, — обурено відповіла Хіміко.
— Це був удар нижче пояса. Вагітність — це слово я зараз просто не зношу.
Дивлячись на Птаху, який, сам того не помічаючи, продовжував триматися за геніталії, Хіміко також прикрила руками свої груди та живіт. Вони нагадували двох оголених античних борців, котрі прикрили свої найуразливіші місця і, стоячи напоготові, напружено дивилися одне на одного.
— Що з тобою, Птахо? — запитала Хіміко. Нарешті вона усвідомила серйозність ситуації.
— Вагітність. Ти сказала це слово, і воно просто вибило мене з колії.
Хіміко злізла з Птахи, сіла поруч і підібгала під себе ноги. Він посунувся на вузькому ліжку, звільняючи для дівчини більше простору. Хіміко м’яко опустила руку, якою прикривала груди, на руку Птахи, що стискала пеніс.