…спочатку він був уважним до Хіміко, але невдалі рухи йшли один за одним; химерні звуки та специфічний запах здавалися Птасі справжнісіньким глузуванням, і в ньому швидко виросла злість. Він все більше егоїстично зосереджувався на самому собі і нарешті повністю забув про існування Хіміко. В нього почало все виходити, і це розпалювало його ще сильніше. В його голові проносились уривки думок: ненавиджу ті нікчемні груди та бридкі тваринячі геніталії, я хочу свого самотнього оргазму — тільки для себе! я не хочу дивитися у бридкі жіночі очі. Це були провісники кульмінації. Думати про жіночий оргазм, коли ви трахаєтесь, брати на себе відповідальність, коли вона завагітніє, — це все одно що вести війну зі своїм голим задом і замикати самому собі на шиї кайдани. Я розтоптую жінку у найганебніший для неї спосіб! — пролунав переможний клич у його розпаленій свідомості. Я здатен на все низьке та мерзенне, що є в цьому світі! Я — саме уособлення сорому. Наступної миті усе його тіло пронизав неймовірно сильний, до запаморочення, оргазм.
Птаху одна за одною били конвульсії, і кожен його рух супроводжувався болісними зойками Хіміко. Вони ледве пробивалися до його напівпритомної свідомості. Раптом у ньому знову піднялось шаленство, і він вчепився зубами у шию між плечами Хіміко. Вона знову закричала. Птаха розплющив очі і побачив, як цівка крові потекла на її мочку вуха, а з неї — на щоку. Птаха заревів ще раз.
Лише коли відчуття оргазму його відпустило, він усвідомив, які жахливі речі він щойно вчинив з Хіміко, і закам’янів. Чи зможе між нами відновитись бодай якась людяність після цього категорично нелюдського злягання? Він лежав, важко дихаючи, і мріяв про те, щоб раз і назавжди зникнути з цього світу. Але Хіміко заговорила до нього своїм звичним, повсякденним, тихим та мирним голосом:
— Йди до ванної і нічого не торкайся. Я сама все зроблю.
Разом із глибоким здивуванням Птаха відчув свободу та порятунок. Хіміко поводилася з ним, як із напівпаралізованим немічним інвалідом, поки він із палаючим лицем дивився в інший бік. Потрясіння остаточно ввійшло і міцно закріпилося у Птасі. Він зрозумів, що потрапив до рук справжнього сексуального експерта. Яким був цей довгий шлях його подруги, що тривав від моменту того бридкого зимового інциденту? Відплатив за її турботу Птаха лише тим, що промив дезінфекційним засобом рани від своїх зубів на її шкірі. Невпевнено, як боязлива дитина, він змастив розчином три розкиданих рани. Нарешті до щік та повік дівчини повернувся звичний природний колір, і Птаха поступово заспокоївся.
Перевдягнені у свіжий одяг, вони знову лежали поруч на ліжку. Їхнє дихання було спокійним та розміреним. Хіміко мовчала, і це викликало у Птахи занепокоєння, але тихе та розслаблене дихання дівчини, що дивилась у темнувате нікуди, його більш-менш втішало. Сам він відчував себе як ніколи досі умиротвореним і далеким від психологічних самокопань. Птаху наповнила невимовна вдячність, причому не тільки до Хіміко, а й до всього того короткочасного умиротворення, яке йому вдалось віднайти в епіцентрі штормової водоверті, що вирувала навколо нього, заманюючи у свої підступні пастки. Кільце сорому навколо нього продовжувало невмолимо розширюватись, і одна з його відмітин зараз лежала вкарбованою в палаті інтенсивної терапії для немовлят. Та поки Птаха мирно і розслаблено лежав на ліжку. Він відчув, що якусь перешкоду в його душі нарешті подолано, і вона зникла геть.
— Може, спробуємо ще раз? Цього разу у традиційний спосіб? — запитав Птаха. — Здається, я більше не боюсь.
— Дякую, Птахо. Але давай відкладемо до завтрашнього ранку. Коли треба, можеш випити декілька таблеток снодійного. І якщо на ранок ти відчуватимеш себе остаточно звільненим від страху, спробуємо.
Птаха погодився. Він відчував, що в його стані снодійне йому не знадобиться.
— Ти для мене справжня втіха, — просто та відверто сказав Птаха.
— Я стараюсь. Мені здається, тебе ніхто не втішав, відколи все почалось. І це дуже погано, бо якщо так і продовжуватиметься, коли настане час і треба буде зібрати докупи всю свою мужність, щоб утекти з вируючого хаосу, ти відчуєш себе спустошеним та безсилим.
— Мужність? — перепитав Птаха, навіть не намагаючись осягнути суть цього слова. — Коли це мені може знадобитися збирати її докупи?
— О, віднині ще й як доведеться, і не раз, — байдуже відповіла Хіміко, хоча голос її лишався серйозним.
Птаха відчув, що перед ним лежить справжній ветеран, і його життєвий досвід важко навіть порівняти з досвідом Птахи. Хіміко була не тільки експертом в питаннях сексу — вона була знавцем найрізноманітніших аспектів людського життя. Птаха усвідомлював, що швидко піддається її сильному впливу. Саме вона допомогла йому перебороти один з його найсильніших страхів. Чи був у його житті бодай хто-небудь, з ким він міг би так невимушено розмовляти відразу після статевого акту? Навіть після сексу із власною дружиною Птаха відчував себе заручником у клішнях огиди та жалю до самого себе. Він сказав це Хіміко, не згадуючи дружину.