Оскільки Птаха відчував, коли Хіміко знову злітала і кружляла по орбіті свого оргазму, декілька разів стискаючи його пеніс, немов рукою, яка доїть корову, він міг обрати будь-яку з її чергових хвиль задоволення для звільнення свого власного. Але лякаючись довгої ночі, що чекала його попереду, він знову повертався на землю. Птаха мріяв провалитися у найсолодший та найспокійніший сон просто на шляху до хвилі оргазму.
Хіміко продовжувала свій політ: піднявшись угору, вона поступово спускалась до землі, але раптом її, як паперового змія, підхоплював порив вітру, і вона знову злітала ввись. Старанно стримуючи себе від розрядки, Птаха несподівано почув з глибин темряви дзвінок телефона. Він спробував піднятися, але Хіміко міцно обхопила своїми спітнілими руками його спину.
— Можеш іти, Птахо, — за хвильку сказала вона і розчепила руки.
Птаха скочив і, намагаючись перевести подих, побіг до телефона, який досі дзвонив у вітальні. Телефонували з палати інтенсивної терапії в клініці при університеті. Молодий чоловічий голос запитав батька дитини. Схвильований, Птаха відповів високим, ніби дзижчання комара, голосом, що це він. Телефонував інтерн, щоб передати повідомлення від лікаря, який відповідав за лікування його сина:
— Я дуже перепрошую за такий пізній дзвінок. У нас тут стільки всього коїться! — здалеку проговорив його голос у слухавці. — Прийдіть завтра об одинадцятій до кабінету професора нейрохірургії. Це заступник головного лікаря. Професор збирався зателефонувати вам сам, але в нас тут допізна відбувалося чимало подій, і він був дуже стомленим.
Дитина померла, і в нейрохірургії збираються робити розтин! — подумав Птаха і глибоко вдихнув.
— Я вас зрозумів. Завтра прийду до кабінету заступника головного лікаря. Щиро вам дякую.
Дитина ослабла і померла! — поклавши слухавку, знову подумав Птаха. Але цікаво, який саме візит зробила смерть дитині, що це змусило лікарів так стомитися, працюючи до пізньої ночі? Птаха відчув на язику гіркий присмак шлункового соку, що піднімався зі шлунка. Щось величезне і жахливе стежило за ним з темряви. Як колекціонер комах, що втрапив до ями, повної скорпіонів, Птаха, тремтячи всім тілом, крадькома, на самих пальцях ніг, повернувся до ліжка. Безпечне гніздечко! Він мовчав, не перестаючи тремтіти. Ніби намагаючись заритися у лігво ще глибше, Птаха спробував знову увійти в тіло Хіміко. Після декількох невдалих спроб нетерпляче заглибитись не повністю ерегованим пенісом Хіміко своєю рукою направила його, і Птаха заспокоївся. Її пристрасні рухи у мить, коли обидва партнери розділяють один великий оргазм, змусили Птаху швидко дійти до піку. Він зробив ще декілька незграбних рухів, різко вийшов з її тіла і самотньо еякулював, допомігши сам собі. Сприйнявши страшенну пульсацію в глибині грудей за біль, Птаха звалився поруч із Хіміко, і йому в голову прийшла незв’язна думка, закріпившись твердою впевненістю: одного разу я врешті-решт помру від серцевого нападу!
— Іноді ти просто нестерпний, Птахо, — сказала Хіміко не стільки докірливо, як просто з прикрістю в голосі, підозріло дивлячись на нього у темряві.
— О, вибач…
— Щось із дитиною?
— Так. Здається, вона змусила їх попотіти, — відповів Птаха, відчуваючи, як на нього накочується нова хвиля страху.
— А що в кабінеті заступника головного лікаря?
— Завтра зранку я мушу туди з’явитися.
— Тепер тобі не треба чекати на дзвінок — можеш випити снодійного та віскі і лягати спати, — сказала Хіміко безмежно ніжним голосом.
Коли Хіміко увімкнула світильник біля ліжка і пішла до кухні, Птаха міцно заплющив очі від світла і прикрив їх перехрещеними руками. У його спорожнілій голові міцно та гостро засіло лише одне ядро: як моя дитина, вмираючи від виснаження, змогла змусити лікарів працювати до пізньої ночі? Птаха відразу зіткнувся з думкою, яка знову розпалила в ньому страх, і він різко відсахнувся. Ледь-ледь розплющивши очі, щоб узяти з рук Хіміко склянку, на третину заповнену віскі, та набагато більше таблеток снодійного, ніж він просив, Птаха, задихаючись від хвилювання, проковтнув пігулки, одним ковтком осушив склянку і знову сховався за заплющеними повіками.
— Ти випив і мої також, — сказала Хіміко.
— О, вибач… — тупо повторив Птаха.
— Слухай, Птахо… — промовила Хіміко, лягаючи поруч із ним на ліжко, трохи тримаючи дистанцію, ніби вони були чужими людьми.
— Що?
— Доки алкоголь та снодійне ще не подіяли, я розповім тобі історію. Це один з епізодів у тій книжці африканського письменника. Ти читав розділ про духів-розбійників?