— Сумніваюся. Бо ж я і сам цього не знаю.
Ельф посміхнувся. Посмішка вийшла не дуже радісною.
— У тому то й річ, Геральте. Саме в тому.
Крепп випрямився, глибоко зітхнув.
— Готово,— сказав він гордо, вказавши на ледь видимий контур на стіні.— Але портал нестійкий і довго не протягне. До того ж, немає ніякої впевненості в його міцності. Може розірватися. Перш ніж туди ступити, пане відьмак, подумайте про свої гріхи. Можу, звичайно, благословити, але відпустити гріхи…
— Бракує часу,— докінчив Геральт.— Знаю, пане Крепп. На це завжди бракує часу. Вийдіть усі з кімнати. Якщо портал вибухне, у вас лопнуть барабанні перетинки.
— Я залишуся,— сказав Крепп, коли за Жовтцем і ельфом закрилися двері. Він поворухнув у повітрі руками, створюючи навколо себе пульсуючу ауру.— Про всяк випадок невеликий захист. А якщо портал вибухне… Спробую витягти, пане відьмак. Теж мені, велике діло — перетинки. Перетинки зростаються.
Геральт глянув на нього привітніше. Богослужитель посміхнувся.
— Мужня ви людина,— сказав він, переходячи на «ви».— Хоч і відьмак. Хочете її врятувати, вірно? Але мужність вам навряд чи допоможе. Джини — істоти мстиві. Чарівниці кінець. Та й ви, якщо підете туди, теж загинете. Подумайте, чи чиста у вас совість.
— Уже подумав.— Геральт став перед порталом, що слабко світився.— Пане Крепп?
— Слухаю?
— Той екзорцизм, який вас так обурив… Що вони значать, ті слова?
— Дійсно, підходяща пора для жартів і забав…
— Прошу вас, пане Крепп.
— Що робити,— сказав богослужитель, прикриваючись важким дубовим столом бургомістра.— Ваше останнє бажання. Відмовити не можу. Це значить… Гм… Гм… «Іди звідси і… відтрахай себе сам».
Геральт вступив у ніщо, і холод приглушив сміх, що тряс його.
8
Портал, ревучи й бушуючи, як ураган, стрімко викинув його, виплюнув із силою, що розривала легені. Відьмак безсило звалився на підлогу, насилу хапаючи повітря розкритим ротом.
Підлога тремтіла. Спочатку він подумав, що трясся він сам після подорожі крізь роздираюче пекло порталу, але швидко зрозумів помилку. Вібрував, трясся й тріщав весь будинок.
Він озирнувся. Це була не та кімнатка, у якій він останній раз бачив Йєннефер і Жовтця, а велика загальна зала ремонтованої Еррділем корчми.
Побачив її. Вона стояла на колінах між стільцями, схилившись над магічною кулею. Куля випромінювала сильне молочне сяйво, просвічуючи червоним крізь пальці чаклунки. Світло, що відкидалося кулею, створювало образ. Миготливий, хисткий, але виразний. Геральт бачив кімнатку із зіркою і розжареною зараз добіла пентаграмою, накресленою на підлозі. Бачив різнобарвні вогняні струмені, що вилітали із пентаграми, потріскували, зникали угорі над дахом, звідки доносилося люте ревіння пійманого джина.
Йєннефер побачила його, підхопилася й підняла руку.
— Ні!— крикнув він.— Не треба! Я хочу допомогти тобі!
— Допомогти?— зло фиркнула вона.— Ти?
— Так.
— Незважаючи на те, що я тобі зробила?
— Незважаючи.
— Дивно, але, в принципі, неважливо. Мені не потрібна твоя допомога. Забирайся негайно.
— Ні!
— Забирайся!— вигукнула чарівниця, зловісно скривившись.— Тут стає небезпечно! Я не можу його взяти, не розумію, але мерзотник не слабшає. Я піймала його після того, як він виконав третє бажання трубадура. Йому вже належить сидіти у мене в кулі. А він взагалі не слабшає. Схоже, стає ще сильнішим! Але однаково, я його… подужаю, зламаю…
— Не подужаєш, Йєннефер. Він уб'є тебе.
— Мене не так легко вбити…
Вона змовкла. Стеля корчми раптом засвітилася і заблищала. Картина, яку проектувала куля, розпливлася. На зробленій з колод стелі вималювався великий вогняний чотирикутник. Чарівниця лайнулася, підняла руку, з її пальців посипалися іскри.
— Біжи, Геральте!
— Що відбувається, Йєннефер?
— Він намацав мене… — простогнала вона, червоніючи від зусилля.— Хоче до мене дістатися. Створює власний портал, щоб пробитися сюди. Розірвати нитки він не може, але крізь портал пройде. Я не можу… Не можу його стримати!
— Йєннефер!
— Не відволікай! Мені треба зосередитися… Геральте, біжи. Я розкрию свій портал. Для тебе. Будь уважний, це випадковий портал, на інший у мене немає ні сил, ні часу… Не знаю, де ти опустишся… але ти будеш у безпеці… Приготуйся…
Великий портал на стелі раптом сліпуче розгорівся, розширився і деформувався, з порожнечі виникла знайома відьмакові безформна паща, що ляскала обвислими губами, і вила так, що занило у вухах. Йєннефер підхопилася, замахала руками й викрикнула заклинання. З її руки вирвалвся клубок світла, що охопив джина немов тенета.