Гонту в Сербиновi замучили ляхи. Гордо терпiв вiн пекельнi тортури й мужньо зустрiв смерть.
Зазеленiли степи й луки, зацвiли на кривавих нивах квiти. Пам’ять про страшнi гайдамацькi битви перейшла в пiснi й думи; загоїлися рани в серцях людей… Та не загоїлася рана у серцi Прiсi… Хоч як благали її Сара й Петро, вона пiшла в монастир i там, вiдцуравшись свiту, жила спогадами про гетьмана Максима…