Моллі Флендерс вилетіла в день урочистостей рано-вранці, в неї з Кроссом були свої справи. З собою вона привезла суддю Верховного суду штату Каліфорнії і монсеньйора католицької єпархії в Лос-Анджелесі. Вони правитимуть за свідків, коли Кросс підпише заповіт, який Моллі вже склала і везла з собою. Кросс знав, що його шанси лишитися живим мізерні, і ретельно обдумував, на що має піти його половина готелю «Ксанаду». Належна йому частка становила п'ятсот мільйонів доларів, і на таку суму начхати годі.
Заповіт залишав дружині Лії та його дітям пристойну довічну пенсію. Решту, мали поділити між Клавдією та Атеною, проте Атена мала порядкувати своєю частиною за дорученням від імені своєї дочки Бетані. Кросса вразило, що на світі нема більш нікого, жодної дорогої для нього людини, якій можна було б заповісти свої гроші.
Коли Моллі, суддя та монсеньйор дісталися в апартаменти на даху, суддя привітав Кросса з тим, що здоровий глузд підказав йому написати заповіта в такому молодому віці. Монсеньйор спокійно позирав на пишноту апартаментів, немов зважував подумки тяжкість гріхів. Обидва добродії були приятелями Моллі, що задля добра спільнота надавала їм безкоштовні юридичні послуги. Вона запросила своїх видатних клієнтів на осібну вимогу Кросса, що хотів мата свідків, яких не підкупили б і не залякали Клерікуціо.
Кросс запропонував напої, і заповіт був підписаний. Гості підвелися: вони, хоч і були запрошені, не хотіли заплямувати своєї репутації участю в урочистостях на честь закінчення фільму в гральному пеклі Лас-Вегаса. Адже вони, зрештою, не виборні представники штату.
Кросс і Моллі зосталися в кабінеті самі. Моллі віддала йому оригінал заповіту.
— Ти ж залишила собі копію, так? — запитав Кросс.
— Звичайно. Мушу признатись, я була здивована, коли та давав мені свої настанови. Я й не знала, що та такий близький з Атеною. Крім того, вона й сама нівроку багатенька.
— Їй може знадобитися більше грошей, ніж вона має, — пояснив Кросс.
— Через доньку? — запитала Моллі. — Я знаю про неї. Я особистий адвокат Атени. Маєш рацію, Бетані можуть придатися ті гроші. А я думала про тебе інакше.
— Справді? І як саме?
— Гадала, ніби та подбав про Боза Сканнета. Гадала, ніби та мафіозі, що не відає милосердя. Згадувала того бідолашного хлопця, якого я врятувала від кари за вбивство, і пам'ятала, що та говорив про нього. І що його вбили начебто під час якоїсь оборудки з наркотиками.
— А тепер та бачиш, як помилялась, — усміхнувся їй Кросс.
— І я була дуже вражена, коли та дозволив Боббі Бенцу видерта в тебе твою частку прибутків від «Мессаліни», — холодно подивилась на Кросса Моллі.
— Та то копійки, — махнув рукою Кросс, думаючи про дона та Девіда Редфеллоу.
— Атена післязавтра летить до Франції, — сказала Моллі. — Десь на кілька днів. Ти полетиш із нею?
— Ні, зараз у мене багато справ.
— Гаразд. Я побачу тебе на перегляді фільму й на вечорі. Може, навіть цей сирий варіант дасть тобі втямки, наскільки Бенц обмахлював тебе.
— Це пусте, — не переймався Кросс.
— Знаєш, Діта зробила вставку на початку фільму. Присвячену Стівові Столлінгсу. Від такого Бенц аж запіниться від злоби.
— А це чого?
— Бо Стів злягався з усіма тими жінками, до яких Бенцові було зась. Яке лайно оті чоловіки, — відповіла Моллі і вийшла з кімната.
Кросс вийшов і сів на балконі. На вулиці внизу товкся натовп, люди заходили у готельні казино обабіч вузької смужки асфальту, неонові конструкції спалахували їхніми назвами: «Цезар», «Піски», «Міраж», «Аладдин», «Пустельний заїзд», «Зоряний пил»; фіалкові, червоні й зелені вогні утворювали мішану веселку, якій не було кінця-краю, аж поки піднімеш очі до пустелі та гір за нею. Сліпуче пополуднє сонце не спромагалося затьмарити ті написи.
Люди, що працювали над фільмом «Мессаліна», почнуть прибувати після третьої, і тоді, якщо їм не пощастить, він востаннє побачить Атену. Кросс зняв трубку балконного телефона й подзвонив на віллу, де оселив Дію Вацці, сказавши йому прийти до нього, щоб вони ще раз могли обдумати свої плани.
Робота над фільмом скінчилась опівдні. Діта Томмі хотіла знята останній епізод, як уранішнє сонце освітлює страшну картину римського бойовиська, на яку зверху мали дивитись Атена і Стів Столлінгс. На місце Столлінгса вона взяла дублера, штучно створена тінь наче маскою закривала йому обличчя. Близько, третьої години пополудні ваговоз із камерами, величезні автопричепи, що правили на знімальному майданчику за житло, пересувні кухні, фургони та ваговози з одягом і зброєю дохристиянських часів доїхали до Лас-Вегаса. Звичайно, приїхало ще й багато інших гостей, бо Кросс вирішив відзначити цей вечір, дотримуючись давніх вегаських традицій.