Крім того, Данте тепер «молот» «родини». Він проситиме, щоб його призначили брульйоне на Заході й дали йому готель «Ксанаду». Джорджіо буде проти, але Петі і Вінсент не заперечуватимуть. Вони задовольняються, живучи зі своїх легальних підприємств. Старий не житиме вічно, а Джорджіо чистьоха. Прийде пора, коли імператором стане полководець. Він не повертатиметься в суспільство. Він поведе «родину» вперед, до її колишньої слави. Він ніколи не зречеться влади над життям і смертю.
Данте виліз із ванни і став під душ, аби вимити мило зі свого жорсткого волосся. Змастив тіло туалетною водою і кремами з химерних пляшечок, уклав волосся, видушуючи з тоненьких тюбиків ароматичні гелі й ретельно читаючи вказівки. Потім підійшов до валізи з ренесансними капелюхами і вибрав собі оздоблений самоцвітами, схожий на плід папаї, гаптований золотом і червінню. У валізі капелюх видавався сміховинний, та коли Данте нап'яв його на голову, то був зачарований. Тепер він скидався на прища. Надто завдяки низці зелених самоцвітів, що тягнулись уздовж чола. Саме таким побачить його сьогодні Атена, або, коли не пощастить, Тіфані. Але друга може, якщо треба, почекати.
Вдягнувшись, Данте замислився про своє майбутнє життя. Він житиме на віллі: адже розкошами вона не поступиться жодному палацові. До нього лине невичерпний потік вродливих жінок, він матиме справжній гарем, який, проте, сам себе годуватиме, танцюючи і співаючи у вар'єте готелю «Ксанаду». Він зможе харчуватись у шести ресторанах із шістьома різними національними кухнями. Він матиме змогу замовити смерть ворогові, винагороду другові. Він буде такий близький до влади римського імператора, як тільки дозволяють новітні часи. Тільки Кросс заступає йому дорогу.
Джім Лоузі, нарешті зоставшись на самоті в своїх апартаментах, міркував, яким курсом пішло його теперішнє життя. У першій половині своєї кар'єри він був видатний поліцай, справжній лицар, що боронив суспільство. Він люто ненавидів усіх злочинців, надто негрів. Але мало-помалу він змінився. Він обурювався, коли в засобах масової інформації поліцаїв звинувачували в брутальності. Те саме суспільство, яке він боронив від покидьків, нападалося на нього. Його начальство в мундирах із золотими тасьмами змовлялося з політиками, що годували народ брехнею. Всіма отими вигадками, що, мовляв, не можна ненавидіти нігерів. А яке в цьому зло? Адже більшість злочинів коять саме негри. Хіба він не вільний американець, якому можна ненавидіти кого заманеться? Адже негри — це таргани, що пожирають цивілізацію. Вони не хочуть працювати, не хочуть учитися, вислів «працювати до ночі» правив їм за жарт, якщо, звісно, під ним не розуміти гру в баскетбол під місяцем. Вони грабували неозброєних громадян, обертали їхніх жінок на блудниць, виявляли нестерпну неповагу до закону і тих, хто підгримує його. І його робота полягала в тому, щоб захищати багатіїв від злоби злидарів. Він і сам хотів забагатіти. Йому кортіло мати одяг, автомобілі, їжу, а передусім жінок, що їх можуть дозволити собі багатії. Звісно, в цьому він був справжній американець.
Лоузі почав з хабарів за протекцію азартним іграм, потім сфальсифікував кілька звинувачень проти наркоділерів, примусивши їх платити за захист. Він пишався своїм статусом «полісмена-героя», визнанням, яким тішився за виявлену сміливість, проте не мав жодних грошових винагород. Лоузі й далі купував дешеве вбрання, й далі мусив ощадити гроші, розтягуючи мізерну платню якнайдовше. Він, боронячи багатіїв від злидарів, не мав своєї винагороди, був, фактично, такий самий злидар. А останньою краплею стало те, що громадська думка ставила його нижче за злочинця. Декого з його друзів, охоронців закону, судили й запроторили до в'язниці тільки за те, що вони виконували свій обов'язок. Або ж повиганяли їх з роботи. Ґвалтівники, злодії, грабіжники, що серед білого дня зі зброєю нападали на людей, мали більше прав, ніж поліцаї.
Не один рік Лоузі продавав себе, зачаївши в серці озлоблення. Преса і телебачення паплюжили охоронців закону. Прокляті закони, прокляті постанови: нехай ті чортові законодавці бодай півроку попатрулюють вулиці, вони неодмінно посадять дерева для лінчування.