Опинившись у безпеці своєї вілли, Атена подзвонила Кроссові й сказала, що йде до нього.
Перше, що впало Атені у вічі, — посилені заходи безпеки. Біля ліфта, що піднімав до апартаментів на даху, стояли охоронці, ліфт відкривали осібним ключем. Сам ліфт мав на стелі телевізійні камери безпеки, а його двері відкривались у передпокій, де сиділо п'ятеро чоловік. Охоронець біля дверей привітав її, далі за столом з телеекранами сидів ще один вартовий, двоє в кутку грали в карти, а п'ятий читав на дивані «Sports Illustrated».
Охоронці поглядом оцінили її, і в кожного в очах відбився легенький подив, той подив Атена помічала вже не раз, він засвідчував, що її краса незвичайна. Але він уже давно не тішив її марнолюбства, нині вона тільки усвідомила якусь небезпеку.
Чоловік за столом натис кнопку, двері до Кроссових покоїв відчинились, і Атена зайшла всередину, почувши, як ззаду клацнули замки і запори.
Атена була в діловій частині покоїв. Кросс вийшов їй назустріч і повів до житлових кімнат. Нашвидку поцілував у вуста й завів до спальні, де, не кажучи й слова, обоє розляглися й припали одне до одного. Для Кросса була така втіха тримати в обіймах її тіло, дивитись у її сяйливе обличчя, що він гучно зітхнув:
— Я б ото тільки дививсь на тебе і не робив би більше нічого.
Атена у відповідь заходилася його пестити, дочекалася поцілунків і потягла за собою в ліжко. Вона відчувала, що це чоловік, який справді її кохає, він ладен зробити для неї що завгодно, а, віддячуючи, вона задовольнить кожне його бажання. Вперше за довгі роки вона віддавалася і тілом, і душею. Атена щиро кохала Кросса і любила кохатися з ним. А проте завжди пам'ятала, що він небезпечний, небезпечний почасти навіть для неї.
Через годину вони вдяглися і вийшли на балкон. Лас-Вегас сіяв свої неонові вогні, призахідне сонце золотим рум'янцем затопило вулиці і крикливі готелі. За ними — пустеля й гори. Тієї миті коханці наче відокремились від світу, зелені прапорці вілл мляво ворушились у повітрі.
— Ти будеш на перегляді й на вечорі? — запитала Атена, міцно стискаючи Кроссову руку.
— Пробач, але я не зможу. Зате я буду біля тебе у Франції.
— А до тебе, бачу, дуже доступитися важко, — зауважила Атена. — Замкнений ліфт і всі ті охоронці.
— Це тільки на кілька найближчих днів, у місті зараз багато непевного люду.
— Я бачила твого брата в перших, Данте. Той детектив, здається, його приятель. Вони обидва така чарівна пара. Лоузі дуже цікавився моїм спокоєм і розпорядком. Данте теж хотів допомогти. Дуже переймалися тим, щоб я щасливо долетіла до Лос-Анджелеса.
— Долетиш, — стиснув їй руку Кросс.
— Клавдія сказала, що ти й Данте двоюрідні брати. Чого він носить такі кумедні капелюхи?
— Данте чудовий хлопець.
— Але Клавдія казала мені, ніби ви ворогуєте з дитинства.
— Атож, — приязно мовив Кросс, — але він від цього не стає лихим чоловіком.
Коханці замовкли, вулиці внизу заполонили автомобілі та юрми люду, що добирався до різних готелів на вечерю та задля гри. У кожного в голові думки про втіху і ризик.
— Тож ми бачимося востаннє, — промовила Атена й потисла Кроссову руку, немов заперечивши тим жестом щойно сказане.
— Таж я казав, зустрінемось у Франції.
— Коли? — запитала Атена.
— Не знаю. Якщо я не приїду, то знай, що я мертвий.
— Невже все так серйозно?
— Так.
— І ти не можеш бодай щось сказати про це? — знову запитала Атена.
— Ти будеш у безпеці, — не одразу відповів їй Кросс. — Сподіваюся, що і я буду в безпеці. Більше я нічого не можу тобі сказати.
— Я чекатиму, — Атена поцілувала Кросса, вийшла зі спальні і з апартаментів. Кросс дивився їй услід, а тоді вийшов на балкон і бачив, як вона виходить з готелю і йде між деревами. Трохи далі стояв автомобіль з охоронцями, що мали довезти Атену до її вілли. Потім Кросс зняв трубку й подзвонив Лії Вацці, звелівши ще пильніше стерегти Атену.
О десятій годині вечора видовищна частина бальної зали готелю «Ксанаду» була вже повнісінька. Глядачі чекали перегляду першого, ще не викінченого варіанта фільму «Мессаліна». Перший ряд становили м'які фотелі з телефонним столиком посередині. Одне місце було порожнє, на ньому стояв вінок квітів з ім'ям Стіва Столлінгса. В решту фотелів посідали Клавдія, Діта Томмі, Боббі Бенц зі своєю подружкою Джоаною, Мело Стюарт і Ліза. Скіппі Дієр негайно захопив собі телефон.
Атена прийшла остання, і її привітала вся кінобригада, що працювала за кадром, і каскадери. Автори фільму, актори, що грали провідні й допоміжні ролі, і всі, хто сидів у фотелях, заплескали в долоні й цілували Атену в щоку, поки вона пробиралася до центрального фотеля. Тоді Скіппі Дієр зняв трубку і звелів оператору починати.