На чорному тлі з'явився напис «Присвячено Стівові Столлінґсу», і глядачі стримано, шанобливо зааплодували. Проти цієї вставки були Боббі Бенц і Скіппі Дієр, але Діта Томмі — тільки Господь знає чому, як сказав Бенц,— скористалася своїм правом вето. Та хай йому біс, це ж тільки сирий варіант, до того ж сентиментальність посприяє більшому розголосові в пресі.
На екрані засвітилися перші кадри...
Атена просто гіпнотизувала, на екрані вона була ще сексуальніша, ніж у реальному житті, крім того, відразу впадав у вічі її розум, не дивина для тих, хто знав її дуже добре. А Клавдія навмисне написала рядки, які мали увиразнити саме цю Атенину рису. В коштах не було жодних обмежень, і тому вирішальні сексуальні сцени були зняті на пристойному рівні.
Не було жодного сумніву, що «Мессаліна», після того всього клопоту й негараздів, матиме величезний успіх. Діта Томмі аж шаленіла з радощів, вона, нарешті, стала касовим режисером. Мело Стюарт рахував, скільки він запросить за наступний Атенин фільм, Бенц, не такий щасливий, думав про те саме. Скіппі рахував зароблені гроші: він, нарешті, матиме власного літака.
Клавдія розхвилювалася найдужче, її витвір був тепер на екрані. Всі заслуги належали їй, сценарій вирізнявся оригінальністю. Завдяки Моллі Флендерс вона мала відсотки із загального прибутку. Звісно, сценарій трохи редагував Бен Слай, проте його внесок невеликий.
Геть усі скупчились навколо Атени і Діти Томмі, вітаючи їх. Моллі, проте, звернула увагу на одного з каскадерів. Каскадери — взагалі кляті шаленці, але в них дужі тіла і вони пречудові в ліжку.
Вінок на честь Стіва Столлінгса скинули на підлогу, люди вже топталися по ньому. Моллі бачила, як Атена вибралася з юрби, підняла вінок і поставила його на місце. Атена перехопила погляд Моллі, і обидві жінки стенули плечима. Атена несміливо всміхнулась, немов кажучи: «Отакий кінематограф».
Юрба посунула на другу половину бальної зали. Награвав оркестрик, але всі рушили до буфетних столів. Згодом почалися танці. Моллі підійшла до каскадера, що похмуро світив очима: саме на таких вечорах вони найвразливіші. Вони відчувають, що їхню роботу не оцінено, і стають злі, мов чорти, бо хирлявому акторові-кінозірці дозволено валити їх на землю на екрані, тоді як у реальному житті вони б того падлюку вбили. В дужого каскадера і прутень завжди твердий, думала Моллі, коли партнер повів її в танці.
Атена пробула на вечорі всього годину. Чуючи вітання звідусіль, вона була дуже гарна, а проте помітила, що гарна, й ненавиділа себе за це. Вона танцювала з «найкращим хлопцем» — освітлювачем — та рештою членів кінобригади, а потім з каскадером, чия агресивність спонукала її піти додому.
На Атену чекав готельний «ролс-ройс» з озброєним водієм і двома охоронцями. Вийшовши біля своєї вілли з машини, Атена була вражена, побачивши, як із сусідньої вілли виходить Джім Лоузі. Детектив підійшов до неї.
— Ви просто чудові в сьогоднішньому фільмі, — сказав він. — Я ще ніколи не бачив кращого жіночого тіла. Надто отакого задочка.
Атена могла б стривожитись, але побачила, що водій і обидва охоронці вже вийшли з машини й зайняли певні позиції. Їй ці речі були знайомі ще зі школи театральної майстерності: сцена, де стояли актори, була заблокована. Атена помітила: охоронці стали так, що жодна з їхніх ліній вогню нікому з них не загрожуватиме. Зауважила й те, як зневажливо поглядав на них Лоузі.
— То був не мій задочок, — відповіла Атена, — але, хай там як, дякую.
Раптом Лоузі схопив її за руку.
— Ви найвеличніша жінка, яку я коли-небудь зустрічав, — промовив він.
— Чом вам не спробувати справжнього хлопця замість отих фальшивих педерастичних акторів?
— Я теж актриса, і ми не фальшиві, — відказала йому Атена, вивільняючи руку. — На добраніч.
— Може, я зайду до вас чогось випити? — спитав Лоузі.
— Шкода, нічого не вийде, — відмовила Атена й подзвонила біля дверей вілли. Двері відчинив слуга, якого вона раніше й не бачила.
Лоузі ступив уперед, щоб зайти разом з нею, і тут, на подив Атени, слуга вийшов надвір і притьмом запхав її в двері. Троє охоронців утворили барикаду між Лоузі і дверима.
— Що це, в біса, означає? — зневажливо подивився він на перешкоду.
— Це охорона міс Аквітан, — відповів слуга, що лишився надворі. — Ви маєте піти звідси.
Лоузі дістав своє посвідчення поліцая.
— Бачите, хто я? — запитав він. — Зараз я з усіх вас повитрушую лайно, а потім заарештую вас.