— Забагато,— відрубав Поллард.— У нас є судовий наказ про обмеження ваших пересувань. Якщо зайдете в квартал, де живе Атена, потрапите за грати. Атена перебуває під нашою цілодобовою охороною. Крім того, я виставив групу нагляду за вашим пересуванням. Отже, вважайте, що ви ці гроші просто знайшли на дорозі.
— Я, певне, мав приїхати в Каліфорнію раніше. Тут вулиці забруковані золотом. А чого ви мені взагалі платите?
— Студія має намір дати міс Аквітан деякі гарантії,— пояснив Поллард.
— То вона й справді така славетна зірка?— насмішкувато протяг Сканнет.— Що ж, вона завжди вирізнялася з-поміж решти. Подумати тільки, що я трахкав її по п'ять разів на день,— він вишкірив зуби в бік охоронців.— Уміє своє виторгувати.
Поллард з цікавістю придивлявся до Сканнета. Нівроку вродливий, як мужній ковбой на рекламі сигарет «Марлборо», хіба тільки шкіра червона від сонця та пиятики і статура кремезніша. І говорить з тією чарівною південною протяжністю, в якій присутні і гумор, і небезпека. Перед такими не встоюють чимало жінок. У Нью-Йорку він знав кількох схожих на нього полісменів, про яких ходила слава, як про сексгероїв. Їх посилають розслідувати справи про вбивство, а через тиждень вони вже втішають удів. Якщо добре поміркувати, то й Джім саме такий. А от Поллардові тут не таланило.
— Не забуваймо про справу,— нагадав Поллард. Йому хотілося, щоб Сканнет підписав контракт і взяв чек у присутності свідків, згодом, якщо доведеться, студія могла б порушити проти нього справу про здирництво.
Сканнет сів за стіл.
— У вас знайдеться ручка?— попросив він.
Поллард дістав із дипломата ручку і вписав у пропусках суму в двадцять тисяч щомісячно. Сканнет помітив це й весело вигукнув:
— Овва, я міг отримати більше!— потім він підписав усі три примірники.— Коли я маю покинути Лос-Анджелес?
— Цього ж вечора,— відповів Поллард,— я відвезу вас у аеропорт.
— Ні, дякую,— відмовився Сканнет.— Подамся краще машиною в Лас-Вегас і там пограю на ваш чек.
— Я простежу за цим,— запевнив Поллард. Настав момент трохи показати силу.— Дозвольте вас попередити: коли ви знову з'явитеся в Лос-Анджелесі, я буду змушений заарештувати вас за здирництво.
Сканнетове червоне обличчя весело засяяло.
— Дуже б мені хотілося. Тоді я стану такий самий знаменитий, як і Атена.
Цього ж вечора група стеження доповіла, що Боз Сканнет виїхав, але тільки щоб перебратися в готель «Беверлі-Гіллз», і вніс чек у п'ятдесят тисяч доларів на свій рахунок у «Банк оф Америка». Полларда це навело на кілька висновків. По-перше, Сканнет мав вплив, бо поселився в готель «Беверлі-Гіллз», і по-друге, що він чхати хотів на домовленість. Поллард повідомив про це Боббі Бенцові і попросив інструкцій. Бенц попросив його, щоб він ані пари з вуст. Контракт уже показали Атені, аби заспокоїти її й переконати повернутися на знімальний майданчик. Правда, він не сказав Поллардові, що Атена розсміялася їм у обличчя.
— Можете зупинити оплату чека,— порадив Поллард.
— Ні,— не погодився Бенц.— Чек нехай реалізовує, і тоді ми позиватимемо його за шахрайство або за здирництво, як там уже складеться. Я просто не хочу, щоб Атена довідалась, що він іще в місті.
— Я подвою число охоронців,— сказав Поллард,— але якщо він навіжений, якщо затявся нашкодити, то цим не зарадиш.
— Блефує,— мовив Бенц.— Якщо першого разу ні на що не зважився, то навіщо йому це тепер?
— Можу пояснити. Ми вдерлися в його номер. І знаєте, що там знайшли? Каністрочку зі справжньою кислотою.
— Холера!— не стримався Бенц.— А в поліцію можна повідомити? Може, сказати Джімові Лоузі?
— Наявність кислоти — ще не злочин,— пояснив Поллард.— А от проникнення в помешкання — злочин. Сканнет може посадити мене за грати.
— Мені ви нічого не казали,— поспішив запевнити Бенц.— Цієї розмови між нами ніколи не було. І забудьте все, що знаєте.
— Звичайно, пане Бенц. Цієї інформації я навіть не впишу в рахунок.
— Вельми вдячний!— саркастично засвідчив Бенц.— Не забувайте телефонувати.
Скіппі Дієр давав інструктаж Клавдії. І, як годиться у взаєминах продюсера і сценариста, наставляв:
— Можеш буквально цілувати Атену в зад, можеш плазувати, плакати і навіть учинити істерику. Тобі слід нагадати їй про все, що ти для неї зробила як близька і щира подруга і як колега за фахом. Ти мусиш повернути Атену до роботи.
До стилю Скіппі Клавдія вже звикла.
— А чому саме я?— спокійно запитала вона.— Ти продюсер, Діта — режисер, Бенц — президент «Лоддстоуна». Йдіть, шановні, й лижіть їй гепу. Тут у вас досвіду набагато більше, ніж у мене.