Саме в цьому Піппі мав рацію. Попри всі донові прогнози навіть його власний онук Данте, як виявилось, не вкладався у великі задуми. В Данте озвалася давня сицилійська кров, він був пожадливий до влади і нестримний. Він ніколи не вагався порушити чи то закони суспільства, чи то закони Господні.
Коли Кроссові було сім років, а Клавдії шість, Кросс, агресивний від природи, взяв собі за звичку стусати Клавдію кулаком у живіт, навіть у батьковій присутності. Клавдія плакала й просила захисту. Піппі, як батько, міг цю проблему вирішити різними шляхами. Міг гримнути на Кросса, щоб той припинив, а коли б син не послухався, — підняти його за комір і потрусити в повітрі, як робив уже не раз. Міг наказати Клавдії дати здачі. Міг дати Кроссові прочухана, як бувало вже раз чи двічі. Та одного разу, мабуть, тому, що щойно пообідав і йому було ліньки, чи, радше, тому, що Наліна завжди сварилась, коли в стосунках з дітьми він удавався до сили, Піппі спокійно запалив сигару і сказав Кроссові:
— За кожен удар по сестрі я їй даватиму долар.
А оскільки Кросс і далі стусав сестру, Піппі обсипав зраділу Клавдію зливою доларових банкнотів. Кросс, украй розстроєний, нарешті вгомонився.
Піппі засипав дружину подарунками, але то були подарунки господаря рабові. То були хабарі, щоб дружина заплющила очі на власне рабство. Дорогі і то ще й як дорогі: каблучки з діамантами, хутра, подорожі до Європи. Для відпочинку він купив їй будиночок в Сакраменто, бо вона ненавиділа Вегас. Коли дарував їй «бентлі», то, вручаючи автомобіль, одягся в шоферську уніформу. Перед самим кінцем їхнього подружнього життя подарував їй старовинний перстень з сертифікатом, що він належить до цінностей родини Борджія. Єдине, в чому Піппі її обмежував, то це в користуванні кредитними картками: вона мала оплачувати їх грошима, виділеними на хатні потреби. Сам Піппі картками ніколи не користувався.
Його лібералізм виявлявся в іншому. Наліні була надана повна особиста свобода: Піппі не був ревнивим чоловіком-італійцем. Хоч сам він, окрім як у справах, за кордон ніколи не їздив, Наліна могла з подругами подорожувати до Європи, бо їй так кортіло оглянути лондонські музеї, побувати на балеті в Парижі, послухати італійську оперу.
Інколи Наліні ставало дивно, що Піппі її нітрішки не ревнує, і тільки з роками вона зрозуміла, що жоден чоловік з їхнього кола не наважився б до неї залицятись.
Про їхнє одруження дон Клерікуціо колись саркастично відгукнувся:
— Невже вони гадають, що все життя танцюватимуть?
Час показав, що ні. Як танцюристка Наліна була не дуже добра, щоб досягти вершини: хоч як дивно, але їй стали на заваді задовгі ноги. Не могла вона стати й найманою дівчиною для вечірок, бо трактувала життя надто поважно. Саме тому Наліна була наче створена для сім'ї. І перші чотири роки вона тішилася щастям. Доглядала діточок, ходила на лекції в Невадський університет і жадібно читала.
А от Піппі втратив інтерес до навколишнього: його не обходили проблеми тих чорношкірих скигліїв, які не годні навіть навчитися красти так, щоб їх не ловили, а коли йдеться про корінних американців, отих індіанців, то, хто вони є, нехай забираються під три чорти. Дискусії про книжки чи музику взагалі лежали за межами його культурних обріїв. А Налінина вимога, щоб він ніколи не смів ударити власних дітей, просто спантеличила його. Адже малі діти такі ж нерозумні, як худоба, і як змусити їх поводитись пристойно, не давши прочухана? Адже він завжди дивився, щоб не завдати їм шкоди.
Отож на четвертому році подружнього життя Піппі став заводити коханок. Одну в Лас-Веґасі, одну в Лос-Анджелесі і одну в Нью-Йорку. Наліна відплатила тим, що здобула вчительський диплом.
Наліна й Піппі старались як могли зберегти сім'ю. Любили дітей і намагались зробити їхнє життя приємним. Довгі години Наліна разом з дітьми читала, співала і танцювала. Шлюб тримався ще й на доброму гуморі Піппі. Його життєрадісна та буйна натура якось загладжувала недогоди між чоловіком і дружиною. І син, і дочка любили матір і шанували батька. Матір — бо вона така мила, лагідна, вродлива і сповнена щедрої любові, батька — бо він сильний.
І батько, і мати були прекрасними вчителями. Від матері діти навчилися чемної поведінки, добрих манер, танців, вміння одягатись і охайності. Батько вчив крутитися в житті, оберігати себе від травм, грати в азартні ігри та підтримувати тіло в добрій формі за допомогою спорту. За те, що батько деколи прикладав до них руку, вони ніколи не ображались. Головним чином тому, що батько чинив так тільки задля науки, ніколи при цьому не злостився, а згодом ніколи не дорікав.