Двері відчинилися й одразу голосно гримнули, від чого Мелані здригнулася, продовжуючи, проте, повільно нарізати цибулю. За мить до входу на кухню підійшов Стен. Очі блищать, волосся скуйовджене, а з рота тхне тухлою рибою. У фігурі, що розплилася, заледве можна було розгледіти широкі плечі, що хоч якось натякали на колишню спортивну форму. Усміхаючись і похитуючись, як корабель на штормових хвилях, Стен закрокував до жінки. Важливо було уникати необдуманих рухів, що могли призвести до катастрофи, тому рука продовжувала нібито спокійно різати цибулю.
— Hi, my dear wi… fuck… f-f-e[24].
Стен розкинув руки й ззаду обійняв жінку за талію. Під впливом хтивих думок стиснув пальці. Він приклався до Мелані так, що вона сідницями відчула, як у чоловіка між ногами щось повільно заворушилося.
— Стене, дозволь мені завершити готувати, бо я вже й так порізалася випадково. — Мелані намагалася викрутитися, тож вигадувала в різні варіанти відходу.
— Припини, Мелані. Я не голодний…
Чоловік довго промовляв кожне слово — язик вивертався, як переполохана змія в кодлі. Зануривши носа у волосся Мелані, він спробував поцілувати її в шию, але відчув супротив. Жінка не могла витримати смороду, який гарматним пострілом бив у її чутливий ніс.
Обличчя пияка розпливлось у щирій дурнуватій усмішці. Очі не бачили нічого, окрім сідниць дружини. Він поклав руки на плечі та, різко розвернувши, міцно притиснув її до себе. Мелані знову відчула, як у ногу вперся збуджений член. Стен нахилив голову, склавши губи в трубочку.
— Будь ласка, Стене, можна я закінчу готувати? — Мелані продовжувала відвертатися від чоловіка, що починало його дратувати. — Діти ще не їли. Можна я їх нагодую, а потім ми залишимося наодинці в спальні? Добре, любий?
Стен стиснув руки дружини. Жінка вже не раз ходила в кофті з довгим рукавом, аби приховати синці, тож наступного дня цей досвід їй знадобиться знову.
— Довбані діти, — прошипіло за спиною.
Зуби Мелані заскрипіли. Імпульс ненависті хвилею прокотився тілом, зароджуючи найжорстокіші бажання. Та вона швидко їх притлумила. Як зазвичай.
— Гаразд, — після хвилинної паузи промовив Стен і відпустив жінку. — Працюй швидше.
Мелані полегшено зітхнула й повернулася до нарізання овочів. Салат міг бути готовий іще кілька хвилин тому, але поспішати зараз не хотілося.
«Може, сьогодні обійдеться… Не так уже все й погано…»
Стен підійшов до холодильника, зазирнув досередини, пильним поглядом обстежив його вміст зверху й донизу, але так і не побачив бажаного.
— Де пиво? — майже прокричав.
— Ти вчора допив останню бляшанку, любий, — прошепотіла Мелані.
— І?
Стен втупився в дружину. Відмова в сексі та відсутність алкоголю могли перетворити його на дикого звіра, тому провокувати Мелані не збиралася. Вона мовчки дивилася на чоловіка й добирала слова. Як пояснити йому, що вже досить пити? Мало не щодня він вирубався, сидячи на дивані перед телевізором. Як же хотілося простого нормального вечора без сварки, аби чоловік допоміг дружині з вечерею, аби погрався перед сном із доньками та заснув в обіймах жінки з книжкою в руках. Хотілося простого нормального вечора, як у більшості сімей. Про ідеал уже давно не йшлося. Чому все як у Кінґа?
— Чому не купила? Ти цілими днями просиджуєш дупу вдома.
— Я від рання прибирала та прала. Ще й Сенді сьогодні знудило…
— Знудило? — Стен зачинив холодильник, пройшовся до столу й сів на стілець, розкинувши ноги.
— Так. Напевно, з’їла щось не те.
— Куди та курва блювонула?
Батько не вперше добирав такі слова для Сенді чи Джессіки. Подумки Мелані вже тричі розбила склянку об голову чоловіка, але, стиснувши губи, стрималася.
— У тазик, не хвилюйся. Її довго зводило, то я підготувалась і поставила його біля ліжка.
Відверто задоволений, що його речі лишилися неторканими, Стен замовк і зосередився на сідницях дружини. Ще трохи — і з його рота слина полилася б, як із крана. Не витримавши, він підвівся, наблизився до Мелані й узявся рукою намацувати жадане. Ніякого сорому — лише тваринне бажання.
— Стене, благаю, не зараз.
Мелані намагалася прибрати чоловікові руки, але безрезультатно — цього разу той відступати не збирався. Він доб’ється свого.
— Та забери ти свої руки… — вільною рукою Стен стиснув зап’ястя дружини й вивернув їй руку за спину. Другою — продовжував лапати свою здобич.
— Стене, припини. Мені боляче!
Мелані заплющила очі й аж звивалася від болю, але вгамувати чоловіка не могла. Розуміла, що вже й не зможе. Може, варто було віддатися, аби не гнівати його, аби не розвивати конфлікт до безповоротного. Руки Мелані послабились, а тіло припинило пручатися.
«Тільки б швидше…»
— Хоча б не на кухні, — просила вона, — діти можуть зайти будь-якої хвилини.
— Закрий рота! Ти моя, сучко.
Захоплений збудженням, чоловік затулив жінці рота долонею й продовжив пестити її між ніг, водночас цілуючи в шию й опускаючись нижче, до грудей. Коли очі наблизилися до пружного бюсту, він на мить зупинився. Лихоманкове бажання струсонуло все тіло, а в голову закрався жаль, що Мелані припинила опиратися. Він би зараз добряче розважився. Стен схопив обома руками жінчину сорочку й різким рухом розірвав. На підлогу посипалися ґудзики та гідність Мелані. Коли очам чоловіка відкрилися чудової округлої форми пружні груди дружини, той наче здичавів — руки самі потяглися до здобичі, нещадно стискаючи їх і сіпаючи в різні боки. Награвшись пальцями, він узявся їх цілувати й не тямив, що між тим по-звірячому кусає. Мелані відчула жахливий біль, але не менше потерпала від сорому й безпорадності. Утішало лише те, що в такому стані чоловіка доведеться терпіти якихось три хвилини, не більше.
— Мамо…
Серце Мелані провалилося в прірву. Страх затопив усе тіло.
Вона повернула голову й побачила на вході до кухні кучеряву Сенді, яка здивовано дивилася на незрозумілі рухи батьків. Вони нагадали їй дивну гру з кольоровими колами на підлозі, яку бачила в дитячому садку.
— Сенді, прошу, іди до своєї кімнати, — прошепотіла мати.
Стен, який досі не зауважив появи малої, тепер гнівно підвів голову й підозріло мовчав. Сенді продовжувала стояти, скута чи то страхом, чи нерозумінням. У цей час зазвичай вони мали б сідали за вечерю.
— Навіщо ти її проганяєш? — У голосі чоловіка прозвучало божевілля. — Нехай подивиться, повчиться! Їй однаково ставати шльондрою.
— Стене, благаю…
— ЗАКРИЙСЯ!
Стен був ладен ударити жінку, аби тільки та облишила скиглити, як мале стерво. Він працює щодня, майже без вихідних, заради цих трьох курв, а не має за це ніякої віддачі, хоч якоїсь поваги. Самі нюні та постійні настанови «Припини, мені боляче…», «Не пий…», «Ти колись був кращий…».
— Чортові суки! — Йому вистачило півсекунди, аби налитися люттю. — Та лярва буде дивитися! Зрозуміло? І не дай Боже вона ревітиме!
Стен відкинув дружину й швидко закрокував до доньки, яка завмерла на місці, не розуміючи, що відбувається. Від батькового крику вона почала шморгати носом, роняючи поодинокі сльозинки. Мелані, благаючи доньку не плакати, шарпнулася підійти до неї, але чоловік відпихнув її, ледь не збивши з ніг. Він підхопив Сенді під лікоть із такою силою, що на руці дівчинки виникла велика гематома й вона зойкнула з болю. За секунду дитина відчайдушно ревіла.
— Стене, відпусти її!
Мати наскочила на чоловіка з кулаками, але сил не стало навіть на те, аби привернути до себе увагу. Він продовжував теліпати донькою, вимагаючи, аби та стулила свій писок. Зі Стенового рота скрапувала, як у знавіснілого бульдога, слина, а на шиї випнулася вена.
«Господи, що ж він робить?!»
Розум Мелані відмовлявся їй служити — вигляд заплаканої, з почервонілою рукою доньки позбавляв жінку здатності мислити, думки розліталися, як сухе гілляччя під натиском шаленого буревію. Безпорадна, вона лише повторювала спроби відірвати руку Стена від доньчиної. Марно — чоловік відмахувався від неї, як від набридливої мухи.