— Ти мене не слухаєш, — сказала Джессіка.
Можливо, від випитого — чи то Метом, чи Джессікою, — але він ніяк не міг зрозуміти сенсу.
— Не Рікі, — сказала вона.
— Тоді кого? Кого, Джессіко?
Вона щойно сказала, що Рікі був тієї ночі зі своєю дівчиною, але ж тоді нічого не в’яжеться докупи.
Джессіка вже тримала в руці мобільний. На екрані — заставка відео з вечірки.
— Я не знала, чи Рікі щось відомо, чи він просто збожеволів і щось там собі уявляє. А тому я надіслала відео на форум сайту «Свободу Дені Пайну», сподіваючись, що ти його побачиш. І якщо те, що каже Рікі, — правда і якщо ти справді бачив їх тієї ночі, то ти зрозумієш, що там, на цьому відео.
Вона ковзнула пальцем по екрану, і зображення на відео ожило, відображуючи змагання хлопців із пивом. Дені в самих трусах, в оточенні хлопців у спортивних куртках, загадковий чоловічий профіль — та ні, то профіль Рікі! — на самому краю рамки.
І в ту секунду Мет побачив і ледве не підскочив.
Розвернувся і кинувся до дверей.
Розділ 60. Сара Келлер
Келлер уважно вивчала обличчя чоловіка, який сидів у конференцзалі офісу федерального прокурора Лінкольна. Поряд із чоловіком сиділа його адвокатка. Жінка з кучерявим волоссям і впевненим поглядом.
Адвокатка поглянула на Келлер, потім — на Трея Барнса, прокурора, який вів справу проти Ніла Фленеґена, колишнього помічника ексгубернатора.
— З якого дива вам раптом захотілося послухати, що він скаже? — запитала адвокатка. — Що змінилося?
— Не думаю, що багато. Але з ФБР мене попросили про зустріч, — прокурор вказав на Келлер, — і ось ми тут.
— У нього є багато чого вам розповісти. Але нам потрібні гарантії. Наприклад, визнання попереднього ув’язнення як відбуття терміну.
Прокурор пирхнув:
— Сілвіє, перед моїм офісом вам влаштують показове лінчування. Деяким із дівчат було по чотирнадцять років.
До розмови втрутився Фленеґен:
— Я не знав…
— Цитьте! — обірвала адвокатка клієнта, навіть не глянувши на нього.
Потім знову звернулася до прокурора:
— Вони й так зрозуміють, що ви робили те, що вам наказували. Це буде найбільша справа у вашій кар’єрі.
Тут її погляд зупинився на Келлер:
— У ваших кар’єрах.
— Ви повторювали це вже десятки разів, — відповів прокурор, — але мені потрібно щось більше, аніж оті казочки, якими ви мене пригощаєте. Я не збираюся руйнувати репутацію поважних людей без підкріплених фактами доказів.
— Вибачте, — промовила Келлер, — здається, я прибула запізно на ваше свято. І ніяк не збагну, про що йдеться. Пропоную угоду: ви відповісте на мої запитання, а потім побачимо, чи можна нам якось домовитися.
Адвокатка вперто схрестила руки на грудях, потім неохоче кивнула. Прокурор подав знак Келлер, що вона може розпочати опитування.
Келлер нахилилася вперед і впритул поглянула на Фленеґена:
— Мені треба знати, навіщо ви відвідували Дені Пайна у в’язниці.
Фленеґен криво посміхнувся.
За звинувачувальним актом значилося, що він назбирав групу дівчат — підлітків, які втекли з дому, таких, що мріяли стати моделями, нікому не потрібних юнок із бідних родин — і влаштовував вечірки для багатих і можновладних покровителів, які щедро забезпечували йому розкішне життя. Якщо коротко, він був сутенером для лизоблюдів та педофілів. Серед його покровителів був і губернатор Небраски, змушений подати у відставку, коли одна з дівчат нишком зробила відео їхніх таємних зустрічей, а потім продала його якомусь таблоїду і нарозповідала їм багато цікавого. Місцевий службовець ФБР у Небрасці зовсім швидко розкрив цілу конспіративну мережу. А головним двигуном усієї цієї системи був Ніл Фленеґен.
Нарешті озвався звинувачуваний:
— Окрім цих… вечірок… я виконував ще й інші доручення губернатора.
— Які саме доручення?
— Ну, розумієте, різні особливі справи. Наприклад, дискредитація політичних противників, пошук лікарів, які доволі гнучко ставляться до норм прописування лікувальних препаратів, приборкування особливо горластих та непокірних активістів і таке інше.
— То ви адвокат-хабарник, — сказала Келлер.
Чоловік скривився, але не став заперечувати.
— Так от, одна журналістка із федерального штату натякнула Тернеру, що вона щось там таке почула про нього, ніби він замішаний у великому скандалі, але толком не знала, в якому. А Тернер, який вже давно сидів у тому кріслі, навіть збагнути не міг, про що йдеться. — Фленеґен реготнув. — Тобто він там стільки всього наробив, що так швидко й не перерахувати. Але йому відразу дійшло, що під нього почали копати і шила в мішку вже не сховати, а тому став швиденько підгрібати під себе все, що можна, поки не турнули. От і вирішив продати кілька помилувань, а мене відрядив обійти зацікавлених, щоб запропонувати їм угоду. Знайти таких, хто б захотів подати запит на помилування і був готовий розплатитися готівкою. Пайн був у списку.