Зазвичай охоронці не відзначалися привітною поведінкою і щоразу відправляли студентів по нову перепустку до студентського центру. Але цього ранку охоронець мовчки поклав Метові руку на плече:
— Давай я проведу тебе до твоєї кімнати, Мете.
Напевно, охоронець слухав випуск новин. Він мовчки провів Мета на десятий поверх, відімкнув йому двері кімнати. У коридорі хлопець побачив Джейн. Вигляд у неї був заплаканий і незвично розтріпаний. Вона кинулася йому на шию. Мет помітив, що у загальному холі, невеличкій кімнатці, що служила вітальнею загального користування, товпилося безліч його друзів. Купка його приятелів з першого курсу сиділи на ікеївському дивані, на стільцях і просто на підлозі. Кошик для сміття у кутку заповнений порожніми пивними та винними пляшками.
Мет десь читав, що найліпші друзі — це ті, з якими познайомився на першому курсі, так воно й було. Усі вони мешкали у Робін-Холлі, який ще називали «гуртожиток для дітей бідняків». Його переробили у 60-х роках минулого століття з колишнього готелю. Він славився убогістю і відсутністю кондиціонерів. Туди йдуть жити, якщо іншого виходу немає. Дешевшого варіанта годі було шукати, й університетська адміністрація запихала туди усіх своїх студентів-бюджетників. Коли Мет почав навчатися на першому курсі, стояла неймовірна спека, а тому вони разом з іншими новачками з його поверху влаштували імпровізовану вечірку в загальному холі — єдиному приміщенні, де був кондиціонер. Саме там він познайомився з друзями, які стали його університетською родиною. Він обвів поглядом присутніх у залі.
Кала стояла, і, попри безсонну ніч, вигляд у неї був чудовий. Зараз вона навчалася на театральному відділенні, за часів проживання у Робін-Холлі в її житті сталося багато змін. Її волосся на кілька тонів посвітлішало, а її тягучий говір доньки жительки трейлерної стоянки майже не відчувався. Із Метом вони потоваришували дуже швидко (що викликало осуд Джейн); по-перше, завдяки їхньому спільному захопленню старими фільмами й шоу, а по-друге, ще й тому, що Мет ніколи не ставився зневажливо до її оклахомського походження. Адже, врешті-решт, його родина теж була з невеличкого містечка у Небрасці.
Кала зробила перший крок назустріч Метові після скандалу з документальним фільмом, коли всі дізналися про його таємницю — нещасну сім’ю і засудженого брата. Кала зізналася йому, що її батько теж сидів у в’язниці, хоча й не повідомила за що. Але коли їхня дружба зміцнилася, Мет дізнався, що його посадили за насильство над її матір’ю. Та він відчував, що тільки на матері той не зупинився.
Кала обняла його, міцно притисла до себе. Шепнула на вухо: «Ти завжди мене підтримував, і я завжди буду поруч. Я тебе дуже люблю».
Мет відчув, як на очі йому накочуються сльози.
Ву-Джин теж був тут. З його ростом його важко було не помітити. Він підійшов і незграбно обійняв Мета. Ву-Джин був вихідцем із Південної Кореї й навчався завдяки стипендії як член баскетбольної команди. Дуже тихий, неговіркий, він соромився свого сильного акценту. Навчання давалося йому важко, і Мет завжди охоче йому допомагав.
Наступною він побачив Софію. На ній була куртка кольору хакі, що якнайкраще відповідала її бойовій вдачі. У коханні й дружбі вона виявляла такий самий войовничий запал. Лише протягом першого року навчання вона закохувалася принаймні разів шість, і щоразу Метові доводилося витягувати її із чергової халепи. Тому не дивно, що вигляд у неї був такий, ніби трагічні новини вдарили по ній більше, аніж по інших. Макіяж розмазаний, довге руде волосся розпатлалося. Коли Софія обняла Мета, він відчув, як вона тремтить. Від цього він і сам мимоволі здригнувся.
Наступним був Кертіс. У їхній компанії саме він вважався найрозумнішим. У дев’ять років він переміг у Національному змаганні з орфографії, ставши другим чорношкірим учнем, який коли-небудь перемагав у цьому конкурсі, і першим із учнів, які навчалися в одній зі шкіл бридкої системи державної освіти Міссісіпі. Він закінчив школу з найвищим сумарним балом, і йому пропонували стипендію для навчання практично в усіх вищих закладах. Він обрав Нью-Йоркський університет не через переваги навчання, а тому що при ньому була конгрегація його маленької, маловідомої релігійної секти. Цілими днями він навчався, а через день вечорами проводив на службі по дві години. Не вживав алкоголю, наркотиків, не лаявся, навіть кави не пив. І боровся з надмірно вільними нормами поведінки, заведеними у Нью-Йоркському університеті. Ночами вони з Метом часто розмовляли про релігію та про те, як Кертіс намагається протистояти спокусам. Мет казав, що для цього йому слід мати віру у свою віру.