— Ось, — промовила Меґі, зупиняючи відео.
— Ти гадаєш, це він? Той самий Невідомий Гість? — запитав Ерік.
— Я не впевнена. Але це викликає більше запитань, аніж надає відповідей, адже це не Боббі Рей Хаєс.
Її батько ніколи не вірив у байки про Хаєса. Деталі не складалися бездоганно докупи в мозаїку, як того хотілося авторам фільму.
— Чорт! Хто тобі це прислав?
— Не знаю. Надіслали анонімно.
— А копи що кажуть?
Меґі зітхнула. Копам було начхати, особливо копам з Небраски, яким доручили цю справу. Адже справа Дені Пайна не принесла їм нічого, окрім публічної критики і навіть погроз смертю. Один із копів, який допитував Дені, після виходу фільму на Нетфліксі й загального осуду наклав на себе руки.
— Вони не відповідають на мої дзвінки. І раніше так було. Сказали, що справу закрито.
— Що за… — Ерік не міг підібрати слів, — що за нісенітниця!
Меґі усміхнулася. Він їй подобався.
— Послухай, — сказав Ерік, — ми тут сьогодні ввечері збираємося. У Флагерті вдома.
Майк Флагерті. Іще одна зірка випускного класу.
— Тобто щось на кшталт вечірки? — запитала Меґі.
— Ну, не зовсім, — відповів Ерік. — Так, просто. Можливо, ти б теж змогла прийти. Це остання тусовка перед тим, які усі пороз’їжджаються на весняні канікули.
У родині Пайнів після того, що сталося із Шарлот, мало що вважалося небезпечнішим за молодіжні вечірки. Меґі навіть не знала напевно, чи через те, що батько вважав їх справжньою загрозою, чи через пов’язувані з ними тяжкі спогади.
— Можливо, — відповіла Меґі і сама собі здивувалася. Задзвонив дзвінок, що свідчив про закінчення уроку.
— Можливо, — повторив він грайливо і поглянув на неї з хитрою усмішкою: — Якщо прийдеш, ми зможемо ще попрацювати над алгеброю.
— Справді? Отже, це твоє улюблене заняття під час вечірок?
— Ти ж бо не хочеш, щоб мене завалили на опитуванні? Тоді мені не дадуть стипендію, — сказав Ерік серйозно. Вона чула, що його прийняли до Мічиганського університету як майбутнього гравця університетської команди з лакросу. Зазвичай туди не приймали студентів із низьким випускним балом, що знову-таки підтверджувало той факт, що життя несправедливе.
— Можливо, — знову повторила вона, і її сердечко затріпотіло від радості.
— Я надішлю тобі повідомлення з адресою.
Ерік підхопив підручника і самовпевненою ходою рушив до виходу.
І чому вони усі такі самовпевнені?!
Меґі повернулася до столика реєстрації, щоб допомогти Гарпер зачинити Центр. Вони заповнили відповідну документацію і замкнули приміщення.
— Ну, то у чому річ? — запитала Гарпер.
— Він запросив мене на вечірку.
— До Флагерті? — Гарпер аж рота роззявила від здивування. Звісно, її туди вже запросили. Вони з Меґі були найкращими подругами, обидві — старанні учениці, але Гарпер відрізнялася непосидючою і відкритою вдачею, а тому постійно крутилася у різних компаніях. Одного дня вона ходила в кіно чи на піцу з Меґі, другого поспішала у веселій юрбі дівчат до нічного клубу, а третього — на тусовку з качками-спортсменами.
— Авжеж. Хоча він сказав, що то не вечірка, а просто дружня зустріч.
Гарпер недовірливо похитала головою, дивуючись наївності Меґі.
— А ти що?
— А я не знаю. Ти ж знаєш, як татко ставиться до вечірок.
— Меґ, ми у випускному класі, а ти ще ні разу не бувала на вечірках. Ти ще ні разу не пила алкоголю. Про секс навіть згадувати не буду. Ти що, справді збираєшся вступати до коледжу буквально отак — як би це сказати — патетично?
Меґі жартома ляснула подругу стосиком паперів.
— Ну ж бо, ходімо увечері, — сказала Гарпер.
— Я подумаю.
— Що тут думати?! Ти все одно сьогодні ночуєш у мене, отже, тобі не доведеться просити дозволу в тата. А якщо нам не сподобається, ми поїдемо додому.
Меґі хотілося піти. Хотілося побачити Еріка. Але вона не хотіла нічого приховувати. Бо це нагадувало зраду.
— Я подумаю.
***
І вона таки подумала.
О десятій вечора Меґі з Гарпер уже їхали на задньому сидінні таксі, що везло їх до домівки Майка Флагерті.
— Здається, це не дуже добра ідея.
Меґі спостерігала, як юрба на ґанку розступилася, даючи дорогу двом хлопцям, які заносили сходами діжку з пивом. Батько Майкла був власником мережі з продажу автомобілів, а тому їхній будинок більше нагадував палац. Водій таксі прикрикнув на дітлахів, що товклися посеред дороги.
— Заспокойся, — промовила Гарпер, — буде весело. І вигляд у тебе просто чудовий.