Меґі підтягнула вище топ. Вона позичила його в Гарпер, і виріз топа їй здавався завеликим. А ще вона вчинила велику дурницю, довіривши Гарпер свій макіяж. І замість окулярів одягла лінзи. Через них від кожного кліпання очі так пекли, ніби туди потрапив пісок.
Коли вони зайшли всередину, шлунок Меґі ледве не вивернуло: юрба дівчат та хлопців, що хиталися у ритмі гучної танцювальної музики, важкий запах пива, поту і трави.
— Де їхні батьки? — поцікавилася Меґі. То була перша вечірка у її житті як старшокласниці. Вона не чекала, що все буде так банально.
Гарпер стенула плечима. Вона вхопила Меґі за руку і потягла через велику кімнату, яку зараз перетворили на заповнений розпаленими танцюристами танцювальний майданчик. Там був навіть якийсь задрипаний діджей, що меланхолійно дриґався за акустичною системою.
Вони продиралися через юрбу до їдальні — формального центру святкування з канделябром та місцем для гри в славнозвісний пиво-понґ12 на довгому столі. Майк Флагерті стояв у голові стола без сорочки, голова пов’язана чимось на кшталт хустки-бандани. Майк став навшпиньки, напружився, прицільним рухом баскетболіста кинув білу кульку в напрямку лінії вільного кидка. Кулька злетіла у повітря, підскочила, вдарившись об край червоного келиха, але промазала, викликавши вигук розчарування у гурті гравців.
— Тобі слід розслабитися, — шепнула Гарпер Меґі куточком рота, відчувши її напруженість. — Я піду візьму нам чогось випити, зараз повернуся.
— Зачекай, — спробувала спинити її Меґі, але Гарпер уже зникла у юрбі. Меґі прибрала пасмо волосся з очей, намагаючись не показувати свого хвилювання. Не тому, що їй не подобалося веселитися, або через якесь надмірне пуританство. Але Гарпер помилялася: вона вже пила алкоголь і навіть цілувалася з Рівзом Андерсоном після міжшкільної олімпіади. Але протягом усього свого навчання у старших класах вона жила лише чужими розповідями та якимись відголосками про вечірки, як оця.
Меґі відчула сором через те, що довелося збрехати батькові. Та якщо подумати, вона йому і не брехала, хіба ні? Вона сказала, що заночує у Гарпер, і то було чистою правдою. Тато не питав про їхні плани на вечір. Вона ж бо не зможе прожити усе своє життя, уникаючи вечірок, правда? Їй он уже скоро до коледжу вступати. Мет розповідав, що він постійно ходить на вечірки у Нью-Йоркському універі, хоча їй було важко уявити собі Метову чванькувату подругу на такій вечірці, як оця.
Юрба схвально заревіла, оскільки цього разу кулька потрапила у келих, і Меґі згадала про відео з мобільного, що надіслав їй хтось незнайомий. Про останні години перед убивством Шарлот. Атмосфера того шестисекундного відео дуже нагадувала їй цю вечірку; виникало відчуття, що у будь-яку мить ситуація може вийти з-під контролю, що робило цей вечір страшнуватим і разом із тим захопливим.
Скільки безсонних ночей минуло в її житті, коли вона все думала про ту зловісну для її родини вечірку, що сталася сім років тому! Що трапилося в ту ніч? Невже Дені й Шарлот справді люто посварилися? Чому вони розлучилися, коли до будинку увірвалися поліцейські, щоб розігнати незаконне зборище? І чому Дені майже нічого не пам’ятав? Меґі не дозволили бути присутньою на судових засіданнях у справі Дені, адже на той час їй було тільки десять років. Але згодом вона ознайомилася з усіма протоколами.
ПРОКУРОР: — Ви були на вечірці?
ЗВИНУВАЧУВАНИЙ: — Так.
ПРОКУРОР: — Удома в Кайла Брауна?
ЗВИНУВАЧУВАНИЙ: — Так.
ПРОКУРОР: — О котрій годині ви звідти пішли?
ЗВИНУВАЧУВАНИЙ: — Я не пам’ятаю. Я забагато випив. Я відключився.
ПРОКУРОР: — Ви втекли, коли прибула поліція?
ЗВИНУВАЧУВАНИЙ: — Я не пам’ятаю, можливо.
ПРОКУРОР: — Ви посварилися з Шарлот на вечірці.
ЗВИНУВАЧУВАНИЙ: — Ні.
ПРОКУРОР: — Вона сказала вам, що вагітна, і ви влаштували бійку.
ЗВИНУВАЧУВАНИЙ: — Ні!
ПРОКУРОР: — Якщо ви нічого не пам’ятаєте, як ви можете бути в цьому певні?
Хтось торкнувся її плеча, і Меґі озирнулася, вважаючи, що то повернулася Гарпер. Але то був він.
— Привіт, — промовив Ерік, — отже, в тебе вийшло.
Очевидно, він тут уже давненько. Очі замутніли від випитого, язик заплітався.
Вона збентежено усміхнулася, не знаючи, що сказати.
— Ходімо зі мною, — сказав він і потягнув її за руку.
Через хвилину вона вже цілувалася з ним у пральні. Від нього тхнуло пивом і перегаром, а вона ніяк не могла відірвати очей від купи брудної білизни, скиданої до кошика на сушарці. Вона відсахнулася.