Выбрать главу

У відділі розслідувань фінансових злочинів, де агентам доводиться перелопачувати гори даних, Келлер навчилася відокремлювати зерна від полови. Отже, після проглядання звіту систем інтернет-пошуку вона вирішила перейти до вивчення того, що користувачі навмисно видалили з історії пошуків. Як правило, агенти натикалися там на одне: купа порнографічних сайтів.

Але в історії видалених Пайнами сайтів ніяких порносайтів не було. Та все ж хтось видалив з історії кілька рядків пошуку, що насторожували:

Чи виплатить страхова компанія страховку, якщо накласти на себе руки

Що зробити, щоб страхова компанія виплатила страховку в разі самогубства

Скільки слід прийняти «Золофта» для передозування

Вплив самогубства батьків на дітей

Її роботу перервав телефонний дзвінок. Вона взяла слухавку.

— Келлер, — відповіла діловим тоном.

— Вас хочуть бачити Джуді та Іра Адлери, — сказала секретарка.

— Хто? — перепитала Келлер, проглянувши свій робочий графік, щоб переконатися, чи не забула вона часом про якусь зустріч. — У мене таких не записано у графіку.

— Вони кажуть, що прийшли щодо розслідування справи Пайнів.

Келлер на мить замислилася. Офіційно ніякого розслідування не було. І вже точно ніхто не міг пов’язувати його з Келлер. Її роль у цій історії більше нагадувала роль няньки, яку призначили на короткий час тільки тому, що вона за химерним збігом мала стосунок до справи компанії «Марконі». Оскільки секретарка все ще роздратовано зітхала й сопіла в слухавку, чекаючи на відповідь, Келлер набрала у рядку пошуку свого комп’ютера «Джуді Адлер». Відкрилася сторінка з Вікіпедії: «Джуді Адлер — кінопродюсерка і режисерка, лауреатка призу “Еммі Еворд”. Слава прийшла до неї після документального серіалу “Жорстока натура”, який вона випустила у співавторстві зі своїм чоловіком Ірою».

Настала черга Келлер важко зітхнути:

— Я зараз підійду.

Вона вийшла з кабінету і рушила коридором до приймального фоє. Через скляні двері пропускного пункту вона швидко поглянула на своїх відвідувачів.

Джуді Адлер було за п’ятдесят. Одягнена у чорне, темне волосся густими пасмами падає на очі. Поряд із нею стояв чоловік приблизно того самого віку, у затемнених окулярах і безладною сивою шевелюрою.

Келлер увійшла до приймального фоє упевненим кроком, простягнула руку для привітання.

— Спеціальний агенте Келлер, дякую, що знайшли час, щоб зустрітися з нами. Я — Джуді Адлер. А це — мій чоловік, Іра.

Келлер свербів язик відповісти, що вона знає, хто вони, але замість цього вона потиснула обом руку і ввічливо кивнула.

— Чим можу вам допомогти?

— Ми сподівалися, що зможемо з вами поговорити, — Джуді оглянула порожнє фоє, ніби чекаючи на підтвердження, що їх не підслуховують, — про розслідування справи Пайнів.

— Не знаю, що ви маєте на увазі.

Джуді Адлер посміхнулася Келлер із хитрим виглядом:

— В інтернеті з’явилися ваші фото у компанії Метью Пайна. Нашим людям знадобилося всього кілька хвилин, щоб вас розшукати…

Прокляті папараці з гуртожитку!

Перш ніж Келлер устигла відповісти, Джуді Адлер промовила:

— Ми — кінорежисери. Ми робимо фільм про Пайнів. Можливо, ви бачили його. «Жорстока натура».

— Одну чи дві серії, — відповіла Келлер, поскупившись на похвалу. Насправді вона вважала, що фільм знято добре, Адлери були професійними режисерами. Старі родинні світлини Пайнів, музика-ретро тих років, вставки з інтерв’ю та витягів із випусків новин посилювали драматичний ефект. Келлер збагнула, що голос особи за кадром, яка проводила опитування щодо смерті Шарлот, належав Джуді Адлер.

— Ми послали нашого слідчого до Мексики, — повідомила Джуді, — він там дещо знайшов, і наш адвокат каже, що ми обов’язково повинні повідомити про це ФБР.

Тепер вона завоювала увагу Келлер. І з обличчя Джуді Адлер було ясно, що вона це знає.

— Чому б нам не пройти до мого кабінету?

Адлери розписалися у журналі відвідин, отримали перепустки і рушили слідом за Келлер до її кабінету. Келлер жестом запросила гостей сісти і зайняла своє місце за столом. Ніби ненароком закрила папку з документами у справі Пайнів.

Келлер сказала:

— Щоб не виникало ніяких недомовок: про що б ми з вами зараз не говорили, у протокол це заноситися не буде.