— Я щиро сподіваюся, що ми зможемо якось усе владнати, — сказала Лів, — мій батько був провідною фігурою цієї громади. Він виростив тут своїх дітей, так само як і його батько свого часу. Він відпрацював на компанію сорок років, тренував місцеву футбольну команду. До того ж він добра, чуйна людина. Він просто…
Ченґ підняв руку, не агресивно. Просто запевняючи, що йому все ясно і продовжувати не треба.
— Ніхто не ставить під сумнів вдачу вашого батька чи його вклад у розвиток нашої громади. Просто, враховуючи його теперішній стан, ми не впевнені, що маємо необхідні ресурси, щоб задовольнити його потреби та забезпечити йому ті умови, на які він заслуговує.
Лів відчула, як її очі наповнюються сльозами. Можливо, причиною була зустріч із батьком чи повернення до рідного міста, але емоції брали гору.
— Невже справді нічого не можна зробити?! Можливо, призначити додаткову доглядальницю, щоб час від часу перевіряла, чи він на місці? Або поговорити з його лікарем стосовно медикаментів? Я бачила його сьогодні. Він трішки розгублений, але…
Вона поглянула на Сінді, шукаючи її підтримки. Але сестра сиділа мовчки з непроникним виразом обличчя.
Лів продовжила:
— Він прожив в Адейрі ціле життя. Інші заклади розташовані так далеко звідси, і…
Вона замовкла, не закінчивши фрази, бо помітила, що Ченґ хоче щось сказати.
— Як вам уже казала ваша сестра, ми розглядали можливі рішення, — промовив Ченґ.
Лів подивилася на Сінді, але та й далі мовчала.
— Річ у тому, — сказав Ченґ, нахилившись ближче, — що наша компанія зараз відкриває кілька нових закладів у нашому штаті, ми якраз отримуємо на них ліцензії. Але один із конкурентів вставляє нам палиці в колеса, висуваючи необґрунтовані скарги. Не щодо рівня догляду за пацієнтами, — швидко додав він, — щодо того, ніби ми нечесно занижуємо ціни, намагаючись викинути своїх конкурентів із бізнесу.
Лів ніяк не могла второпати, куди він хилить.
— До губернатора Тернера нам не вдалося достукатися, а от віце-губернатор — він же родом з Адейра, як вам відомо, — завжди виявляв принаймні бажання нас вислухати. Але у нього були зв’язані руки.
Ченґ засовався на стільці:
— Ви, напевно, вже чули, що…
— Що Ной Браун незабаром займе місце Тернера, — закінчила за нього фразу Лів. Ось у чому річ.
Ченґ кивнув.
— Наскільки мені відомо, ви з ним у школі близько дружили і, можливо, ще й досі якось спілкуєтеся…
Насуплений погляд Лів із Ченґа перемістився на сестру, але та на неї навіть не глянула. Нарешті вона здалася і попри власне бажання відповіла:
— Кажіть, що я маю зробити.
Розділ 23. Сара Келлер
Незважаючи на пізню вечірню годину, фоє Державного департаменту кипіло від народу. Чоловіки й жінки у ділових костюмах стояли у довгій черзі до столика сек’юриті, розташованого в центрі холу. Увесь периметр фоє прикрашали державні прапори з цілого світу. Келлер здалося, що вона бачила кореспондентку з національного каналу новин, білявку у великих сонцезахисних окулярах, як та виходила з будинку в супроводі свити.
Пройшовши контроль безпеки, Келлер та Стен піднялися на п’ятий поверх. На відміну від суперсучасного фоє, де кругом скло і сталь, тут панувала атмосфера традиційного закритого клубу. Портрети на стінах, важкі килими на підлозі, темне дерево. Перш ніж ступити до внутрішніх офісів, довелося пройти ще один пост сек’юриті, де їм видали маленький ключик із пластиковим брелком, на якому зазначався номер. Охоронець провів їх до кабінету з дерев’яними панелями на стінах, у яких було влаштовано численні шухлядки з замковими щілинами.
— Будь ласка, залиште свої мобільні тут, — сказав охоронець. Наявність зброї у них не перевіряли. Тільки реальну загрозу для безпеки — мобільні телефони.
Браян Кук теж був немаленького зросту. «Господи помилуй!» — подумалося Келлер. Та Кук, на відміну від масивного заступника голови ФБР, мав жилаве й атлетичне тіло і вимову вихідця із Середнього Заходу.
Коли з привітаннями та вступною частиною було покінчено, Стен промовив:
— Дякуємо, що знайшли час прийняти нас на хвилинку.
— Дарма, — відповів Кук, вказавши їм на стільці перед робочим столом. Келлер подумала, що як для такого великого цабе в Держдепартаменті його кабінет був замалим.