— Ви маєте на увазі документальний фільм?
Еван спробував взяти себе в руки, але ж ясно: які ще шоу могли бути?! Усі, хто знає про Дені Пайна і кого хвилює його доля, знали дійсну причину. Причину, чому Верховний Суд відмовив переглянути вирок про довічне ув’язнення Дені і чому про це говорили в національній пресі. Причину, через яку Еван сам себе обманював, що після семи років в’язниці його син зможе повернутися на волю. Феномен поп-культури під назвою «Жорстока натура».
— Так, — відповів Еван, — ви дивилися?
— Авжеж, дивилася.
— Тоді знаєте, про що я.
— Не впевнена.
— Мене в ньому виставили справжнім психопатом.
— Ні.
Еван розчаровано зиркнув на неї.
— Як на мене, у вас там вигляд убитого горем батька, чий син невинно сидить у в’язниці.
— І психопата.
Вона промовчала. Але про себе погодилася. Він бачив це в її очах.
Вона милостиво утрималася від запитань, над якими він сам ламав собі мізки протягом останніх тижнів: де брати гроші? як виплачувати кредит? чим платити за навчання Меґі?
— Як ви почуваєтеся?
Еван відкинувся на спинку стільця, важко видихнув:
— Здається кумедним, але я якраз слухав пісню «Лінкін Парк» — ту, що вийшла незадовго до смерті співака, — коли мені зателефонували, щоб повідомити, що суд відхилив апеляцію Дені. З плином років їхні пісні втратили колишній гнів і набули смутку.
Еван через силу сковтнув, щоб позбавитися клубка в горлі. Відчував, як Силверстайн уважно його вивчає.
— І в тій пісні були такі слова, щось на зразок: і кому яке діло, якщо одна зірочка згасне на всіяному мільйонами зірок небі.
Очі лікарки насторожено примружилися.
— А співак цього гурту, — запитала вона, — як він помер?
— Наклав на себе руки, — відповів Еван.
Зависла напружена тиша.
— Еване, — промовила нарешті Силверстайн суворо, — ви ж бо…
— Звісно ні.
Лікарка нахилилася ближче.
— Ліки, які ви зараз приймаєте, — сказала вона вже м’якше, — у деяких осіб можуть навіювати химерні думки.
— Авжеж. Не забудьте згадати ще про втому, проблеми з потенцією та безсоння — чудовий набір факторів для того, хто вже страждає на депресію.
Обличчя лікарки Силверстайн зашарілося від збентеженості:
— Мене тішить ваше почуття гумору, але я говорю серйозно. Лікарські засоби можуть викликати суїцидальні думки. Такі препарати здатні ввести в оману пацієнта, ніби існує лише один-єдиний вихід.
Чи, може, вони змушують пацієнта нарешті поглянути правді у вічі?
— Вам немає про що хвилюватися, пані Силверстайн, — промовив Еван, — у мене все в порядку.
З виразу її обличчя Еван зрозумів: вона йому не повірила.
Як він і думав, вона була доброю психотерапевткою.
Фрагмент із документального фільму
«Жорстока натура»
Сезон 1 / Серія 1
«Тіло біля річки»
ЗАПИС ТЕЛЕФОННОЇ РОЗМОВИ СЛУЖБИ ДОПОМОГИ 911
ОПЕРАТОР: — Служба допомоги 911. Що сталося?
АБОНЕНТ (важко дихає): — Моє ім’я — Стоун Крік, я гуляв із собакою. А тут — тіло… я… я думаю, що це — дівчина.
Чути гавкіт собаки вдалині. Дуже зловісно.
АБОНЕНТ: — Пришліть сюди кого-небудь негайно.
ОПЕРАТОР: — Заспокойтеся, будь ласка. Ви сказали, що йдеться про тіло дівчини? Вона не дихає?
АБОНЕНТ: — Ні, у неї голова проломлена, тут стільки крові!.. Господи помилуй!..
ВСТАВКА — КАДРИ З ВИПУСКУ МІСЦЕВИХ НОВИН
ЖУРНАЛІСТ — РЕПОРТАЖ ІЗ МІСЦЯ ПОДІЙ:
— Сьогодні стався значний прорив у справі про вбивство Шарлот Роуз. Востаннє цю юнку бачили на домашній вечірці, після чого знайшли забитою кийком до смерті неподалік від Стоун-Крік. За даними з наших джерел інформації, цієї ночі заарештовано бойфренда жертви Деніела Пайна…
ПОВЕРНЕННЯ ДО СТУДІЇ
НАКЛАДКА КАДРІВ:
«Луїз Лестер, Служба контролю за судовими помилками»
ЛЕСТЕР: — Спершу моє ставлення було доволі скептичним. Розумієте, нам у Службу надходять тисячі запитів про допомогу від ув’язнених, які заявляють про свою невинність. А цей запит ми отримали від дванадцятирічної сестри ув’язненого. Але потім ми ознайомилися з матеріалами справи.
Лестер роздратовано хитає головою.
ЛЕСТЕР: — За версією обвинувача, Дені та Шарлот були разом на вечірці, Шарлот повідомила йому, що вагітна, і вони посварилися. Дені був дуже п’яний, а згодом, уже після вечірки, вони знову почали сваритися, він її штовхнув, вона впала, вдарилася головою, і та травма виявилася смертельною. Дені запанікував і у візку перевіз її тіло на берег струмка, де розтрощив їй череп великим каменем, перетворивши голову на криваве місиво. Але на його одязі немає ніяких слідів крові, ніяких залишків ДНК чи інших фізичних доказів. Ніяких слідів. Хіба це нагадує поведінку переляканого п’яного підлітка? До того ж ми дізналися, що обвинувач відхилив виправдальний доказ захисту…