— Ти думаєш, це справа селюків?..
Йенсон використав політично некоректний синонім поняття «терористи-провінціали»[2].
— А що — цілком імовірно, — знизавши плечима, кивнув Рейлі, демонструючи свою обізнаність. Ні з ким не пов'язувані екстремісти, «самотні вовки», а також жорстокі доморощені радикали щодня завдавали йому не менше клопоту, аніж іноземні терористи.
Де Анґеліс був збентежений:
— А що в даному випадку означає «селюки»?
— Місцеві терористи з периферії, отче. Угруповання з безглуздими назвами типу орден «Мовчазне братство», що, в основному, сповідують ідеологію ненависті, відому як «Істинне християнство», яка, наскільки мені відомо, по суті є досить дивним спотворенням дорогих усім вірянам понять.
Монсеньйор неспокійно завовтузився.
— Я завжди вважав подібних людей за фанатичних християн.
— А інакше їх і не назвеш. Але не забувайте: ви маєте на увазі Ватикан, Католицьку церкву. Що ж стосується цих типів, то вони — не прибічники Риму, святий отче. Їх віровідступницькі церкви, жодна з яких, між іншим, навіть віддалено не схожа на католицьку, не визнаються Ватиканом. Люди вашого кола ясно дають зрозуміти, що вони не хочуть мати нічого спільного з ними, і для цього є поважні причини. Те, що їх об'єднує — крім перекладання всіх своїх нещасть на негрів, євреїв та гомосексуалістів, — це ненависть до цивілізованих урядів, до нашого зокрема, до вашого — за аналогією. Ми для них — втілення всемогутнього Сатани — ярлик, який, як це не дивно, причепив нам іще Хомейні...
Пам'ятаєте — ці типи висадили у повітря урядову будівлю в Оклахома-Сіті[3]? І це були християни-американці. Такого «добра» вистачає скрізь. Ми нещодавно затримали одного парубка з Філадельфії, на якого полювали тривалий час. Він був членом «Арійської нації»[4] — нового відгалуження церкви синів Ієгови. Так от: цей хлопець раніше був у них відповідальним за зв'язки з ісламістами. Є підстави припускати, що в цій ролі він намагався налагодити зв'язок з антиамериканськи настроєними мусульманськими екстремістами після терактів, скоєних одинадцятого вересня.
— Ворог мого ворога, — задумливо вимовив Де Анґеліс.
— Саме так, — погодився Рейлі. — Ці хлопці мають вельми спотворене світосприйняття, отче. І нам необхідно спробувати зрозуміти, що вони хотіли сказати своїм позбавленим здорового глузду сценарієм.
У кабінеті ненадовго запанувала тиша. Потім слово узяв Йенсон:
— Гаразд. Наскільки я розумію, саме цим ви і хочете зайнятися.
Рейлі незворушно кивнув.
Йенсон звернувся до Блекберна:
— Родже, ти і досі схиляєшся до думки, що це — звичайнісіньке пограбування?
— Впевнений. Нам слід розробляти обидві версії, доки що-небудь не з'ясується, а потім оберемо найімовірнішу.
— Що ж, тоді приступаємо. Отче, — звернувся він до Де Анґеліса, — нам би дуже допомогло, якби ви змогли забезпечити нас максимально деталізованим списком викрадених речей. Кольорові фото, вага, розміри, всі описи, які є. Ми маємо попередити, кого слід.
— Зрозуміло.
— До речі, щодо експонатів, отче, — втрутився Рейлі, — один із вершників, схоже, цікавився лише одним предметом: ось цим, — сказав він, дістаючи збільшене зображення відеокадру, знятого камерами стеження в музеї. На фото був четвертий вершник з шифратором у руках. Рейлі вручив монсеньйору фото зі словами: — Згідно з каталогом виставки, цей предмет називається «багатошестеренчастий роторний шифратор». — Витримавши паузу, він запитав: — Чи ви, бува, не знаєте — чому він вибрав саме цей експонат, проігнорувавши все золото і коштовні камені?
Де Анґеліс поправив окуляри, вивчаючи фотографію, і заперечливо похитав головою:
— На жаль, мені мало що відомо про цей... механізм. Він видається мені цінним з інженерної точки зору. Всі полюбляють час від часу похизуватися своєю ерудицією. Навіть моїм братам, які складали список експонатів для виставки, ця вада, на жаль, теж притаманна.
— Так, може, вам слід зв'язатися з ними? Може, вони згадають, чи не зверталися, бува, до них раніше з приводу цього шифратора якісь колекціонери?
— Я неодмінно займуся цим пристроєм.
Йенсон окинув присутніх поглядом. Усі завмерли.
— Ну що ж, хлопці, — сказав він, поправляючи папери, — будемо ловити цих психів.
Після того, як всі вийшли з кабінету, Де Анґеліс підійшов до Рейлі і потиснув йому руку.
— Дякую вам, агенте Рейлі. Певен, що нашою проблемою займаються справжні професіонали.
— Не хвилюйтеся, ми дістанемо їх, святий отче. Щось обов'язково на них виведе.
Монсеньйор пильно подивився йому в очі, наче вивчаючи його.
— Можете називати мене Майкл.
— Якщо ви не заперечуєте, я дотримуватимуся звернення «святий отче». Якось важко порушувати звичку.
Де Анґеліс здивовано запитав:
— Так ви католик? — Рейлі кивнув. — І ходите до церкви? — Де Анґеліс опустив очі, несподівано знітившись. — Вибачте, я не мав бути таким настирливим. Мені теж важко порушувати деякі свої звички.
— Не переймайтеся. Все гаразд. Так, я відвідую церкву.
Де Анґеліс не приховував, яке приємне враження справили на нього слова Рейлі.
— Знаєте, види нашої діяльності досить схожі. Ми обидва допомагаємо людям співіснувати зі своїми гріхами.
Рейлі посміхнувся.
— Цілком можливо, але ж... Бачите, ми маємо справу з грішниками дещо іншого калібру.
— Так, це дуже бентежно... Кепські справи в цьому світі. — Він замовк, подивився на Рейлі і промовив: — І це робить нашу роботу ще більш значущою.
Монсеньйор помітив, що Йенсон дивиться в їхній бік; йому здалося, що він кличе його.
— Я вірю у вас, агенте Рейлі. Упевнений, що ви їх знайдете, — сказав чоловік зі стоячим комірцем і пішов.
Рейді провів його поглядом, а потім узяв зі столу відеокадр. Перш ніж покласти його в теку, він ще раз уважно подивився на нього. У кутку фотографії, яка була нечіткою через слабку роздільну здатність об'єктива камери стеження, він виразно роздивився жінку, яка, скоцюрбившись, з широко розкритими від страху очима визирала з-за шафи. Вона дивилася на вершника і на пристрій у його руках. Завдяки відеозапису, він упізнав у ній блондинку, яка, як йому пам'яталося, була в той злощасний вечір у музеї. Рейлі подумав про те важке випробування, якого їй довелося зазнати, про те, який переляк вона, мабуть, пережила, і пожалів її. Він сподівався, що з нею все гаразд.
Рейлі поклав фотографію назад у швидкозшивач. Йдучи з кабінету, він не переставав думати про слово, яке вжив Йенсон, — психи.
Тільки психів йому і бракувало!
Визначити мотив злочину, коли його скоюють люди при повному розумі, достатньо складно. Дізнатися, що коїться в голові у божевільного, часто неможливе взагалі.
11
Клайв Едмодсон був блідий, але не нагадував людину, якій рани завдають багато страждань, — відзначила подумки Тес, побачивши його на лікарняному ліжку.
Вона знала, що один із коней, позадкувавши, зачепив його і штурхонув на підлогу. А люди, що в паніці розбігалися, примудрилися зламати йому три ребра. Переламані ребра знаходилися дуже близько до легенів і завдавали багато незручностей, тому, враховуючи вік Клайва, загальний стан його здоров'я, а також його напружений спосіб життя, лікарі Нью-Йоркської пресвітеріанської лікарні вирішили залишити його на кілька днів для обстеження.
— За мною тут чудово доглядають — повний коктейль послуг, — похвалився він, вказуючи очима на індивідуальний комплект життєзабезпечення, що звисав із стійки. — Мені нема на що скаржитися.
2
У США існує багато християнських ультраправих фундаменталістів, що пропагують радикальний антисемітизм.
3
Теракт в Оклахома-Сіті вчинено у квітні 1995 року. Вибух бомби уповільненої дії вщент зруйнував урядову будівлю й спричинив смерть 168 людей. Терористом виявився Тімоті Маквей — колишній американський «спецназівець», учасник війни в Перській затоці. Хоча у розслідуванні були й інші версії, Маквея визнали винним і стратили.
4
Церква арійської християнської нації (ЦАХН), або «Arian nations» («Арійська нація»), — найбільша організація білих расистів, що різко негативно ставляться до негрів та євреїв, яких звинувачують у служінні дияволу. Політична мета «Арійської нації» — це створення на території п'яти північно-західних штатів «арійської держави» білих християн.