Рейлі подивився в дзеркало заднього виду, перевіряючи — чи з ними Бачинський.
Схоже, що ні. Вони самі брали участь у переслідуванні.
— Стеж за дорогою!
Підкоряючись вигуку Джордано, Рейлі знову зосередив увагу на дорозі. Петляючи, він прокладав шлях крізь мозаїчне скупчення легкових і вантажних автомобілів. Їхні водії вже щосили розсерджено сигналили услід таксі, що промчало повз них на граничній швидкості. Незабаром воно скочило у провулок. Рейлі не відставав, слідуючи за Гасом крізь здійняту ним хмару пилу і сміття. Він безуспішно намагався зорієнтуватися в цьому непроглядному сміттєвому тумані.
— Куди ми в біса їдемо? — заволав він.
— До річки.
Яка корисна підказка!
Таксі вискочило з провулка і, верескнувши шинами на асфальті, різко повернуло праворуч. За мить Рейлі повторив маневр.
Машини з гуркотом мчали повз них. Здавалося, вони рухаються у всіх напрямках. Таксі ніде не було видно.
Воно немов крізь землю провалилося.
Рейлі кидав погляди то праворуч, то ліворуч, водночас намагаючись уникати автомобілів, що мчали на них звідусіль.
— Он воно! — заволав Джордано, вказуючи пальцем.
Рейлі блискавично метнув погляд у вказаному напрямі, рвонув ручне гальмо і, залишивши хмарку диму, заклав віраж вліво, вскочив у інший провулок і, побачивши таксі, погнався за ним. Вдавивши у підлогу педаль акселератора, вони помчали вузькою вулицею, підстрибуючи і зачіпаючи баки для сміття, які висікали іскри в місцях зіткнення з боками «крайслера».
Цього разу вулиця, на яку вони вискочили, була заставлена припаркованими машинами. Вони почули скрегіт металу об метал, коли таксі на шаленій швидкості почало зачіпати виставлені вздовж дороги машини, зриваючи з них бампери і колісні ковпаки; цього незначного контакту було достатньо, щоб уповільнити його швидкість.
Ще один поворот праворуч — і Рейлі встиг побачити дорожні знаки, що позначали тунель Лінкольна. Вони невблаганно наздоганяли Гаса. Краєм ока Рейлі побачив, що Джордано вже тримає на колінах пістолет.
— Не здумай стріляти, — попередив він, — може статися тобі повезе, і ти в нього поцілиш.
Якщо таксі без керування на такій швидкості кудись на цій вулиці уріжеться — це буде катастрофа.
Таксі знову зробило різкий поворот, наче курей, розполохавши пішоходів, які дріботіли через перехід.
Раптом Рейлі побачив, як щось висунулося із вікна з водійського боку таксі. Невже пістолет? Треба бути повним ідіотом, щоб вести машину і стріляти одночасно. Він або йолоп, або втік з психлікарні.
Так і є: спалах і хмарка диму.
— Тримайся міцніше, — кинув він Джордано.
Різко крутнувши кермо, Рейлі завиляв через потік машин. Помітивши пустир на місці знесеного будинку, він спрямував «крайслер» просто туди, розірвавши ланцюг огорожі й здійнявши хмару пилу.
Мить — і «крайслер» знову вискочив на дорогу з пустиря і продовжив погоню. Наскільки Рейлі міг бачити, рука з пістолетом більше не стирчала з вікна.
— Обережно! — вигукнув Джордано.
Жінка, що вигулювала чорного тер'єра, спіткнулася і врізалася у вантажника, який котив на візку пивні упаковки. Останні впали на дорогу перед «крайслером». Рейлі різко крутнув кермо, ледь не наїхавши на людей. Але зіткнення з упаковками йому уникнути не вдалося. Машина підкинула одну з них, та, підстрибнувши на капоті, ударила в лобове скло. Воно витримало удар, але відразу все вкрилося павукоподібними тріщинами.
— Мені нічого не видно! — викрикнув Рейлі. Джордано почав молотити по склу руків'ям пістолета. Після третього удару воно випало на капот, а потім, виконавши у повітрі пірует, приземлилося на дах авто, що стояло неподалік.
Рейлі довелося зіщулити очі через тиск зустрічного потоку повітря. Проте, він примудрився розібрати знак «Проїзду немає», коли дорога різко стала звужуватися. Невже Гас ризикне поїхати туди? Якщо він натрапить на яку-небудь перешкоду, то йому хана. Побачивши проїзд праворуч від себе, коли до знака залишалося метрів п'ятдесят, Рейлі здогадався куди, швидше за все, попрямує таксі. Він додав швидкості, сподіваючись, що йому, вдасться відтіснити Гаса, не давши йому можливості вчасно вписатися в поворот. Відстань між машинами швидко скорочувалася.
Рейлі трохи не встиг. Таксі зі скреготом вписалося в просвіт, бампер кинуло ліворуч на цегляний ріг будинку. Від удару навсібіч посипалися іскри.
Погоня тривала.
— О Господи! — пробурмотів Джордано, коли вони обидва раптом побачили хлопчика на скейтборді, що виїхав на дорогу просто перед таксі. З навушниками на голові, він і гадки не мав про небезпеку, що наближалася.
Інстинктивно Рейлі пригальмував, але, судячи з того, що підфарники гальм на таксі не загорілися, Гас мчав просто на дитину, не стишуючи ходу.
Зараз він його зіб'є. Зараз він його розчавить.
Рейлі з силою натиснув на сигнал, сподіваючись, що його звук якось проскочить крізь навушники і перекриє мелодію, яку слухав безтурботний скейтбордист. Таксі невблаганно наближалося. Хлопчик неуважно подивився ліворуч і, несподівано побачивши машину буквально в метрі від себе, ледве встиг відскочити убік. Гас промайнув повз нього, зім'яв скейтборд і помчав далі.
Коли приголомшений хлопчик лишився позаду, Рейлі звернув увагу, що вулиця перед ними була досить тихою — ні рух автомобілів, ні пішоходів. Якщо вже щось і спробувати вдіяти, то зараз — слушний момент, бо вся ця історія може погано скінчитися.
Знову втопивши педаль газу до упору, він став невблаганно насідати на хвіст таксі. Рейлі звернув увагу на дим в районі лівого заднього колеса, і прийшов до висновку, що бічний удар об стіну не пройшов безслідно. Пошкоджений його закрилок заважав обертанню колеса.
Джордано впало в очі, що вони аж надто наблизилися до таксі.
— Що ти робиш?
«Крайслер» врізався в задню частину кузова таксі. Від удару Рейлі різко відкинуло на спинку сидіння.
Бах! — раз. Бах! — іще раз.
Рейлі трохи відстав, потім знову до упору натиснув на газ і протаранив таксі утретє.
Після третього удару машина Гаса зірвалася в неконтрольований занос. Ударившись об бордюр, вона завалилася набік, зі скреготом поповзла по асфальту і врізалася у вітрину магазину. Рейлі щосили натиснув на педаль гальма і, поки «крайслер» зупинявся, встиг помітити, що вітрина, з якої стирчала задня частина машини, належала магазинові з продажу музичних інструментів.
Рейлі й Джордано вибралися з поліцейського «крайслера». Джордано тримав зброю напоготові, Рейлі було теж поліз за своїм пістолем, але відразу збагнув, що він не знадобиться.
Водія викинуло через лобове скло, і він лежав серед осколків обличчям вниз, в оточенні поламаних і понівечених музичних інструментів. Здійнята хмарка з нотних сторінок опадала на його нерухоме тіло.
Рейлі обережно підсунув носок черевика під водія і перекинув його на спину. Гас, поза всяким сумнівом, був без свідомості, але дихав. Його обличчя перетворилося на криваве місиво. Він лежав із розкинутими руками. З однієї руки вислизнув пістолет, і Рейлі, ногою відкинувши його убік, помітив іще одну річ: з бічної кишені злочинця стирчав інкрустований коштовними каменями золотий хрест.
17
Археологічний Інститут Манукяна знаходився на розі вулиць Лексинґтон і Сімдесят дев'ятої. Коли Тес зайшла до свого офісу, на її столі лежало декілька листів. Скоріш за все, половина з них була від її колишнього чоловіка, Дуга, а друга половина, як було неважко здогадатися, — від керівника Інституту Манукяна — Лео Гірагосяна. Останній ніколи не приховував той факт, що він терпить її тільки тому, що присутність дочки Олівера Чайкіна в його Інституті є дуже корисною, коли мова заходить про гранти. Їй не подобався цей голомозий тип, але їй потрібна була робота. А тут іще оці поточні бюджетні обмеження, які спровокували чутки про скорочення штатів! Тому зараз був не надто слушний час, щоб поводитися з босом так, як їй хотілося б.