— Наскільки я розумію, саме через їхнє багатство король Франції і вирішив винищити храмовників.
— Так, через багатство. Але він так і не знайшов його. І ніхто не знайшов. Ні золота, ні діамантів. Нічогісінько. Але ж було відомо, що тамплієрам належав просто неймовірний скарб. Як твердить один історик, тамплієри знайшли 148 тонн золота і срібла в Єрусалимі та його околицях, ще коли вони вперше прибули туди, ще навіть до того, як до них рікою полилися пожертви з усієї Європи.
— І невже ніхто не знає, куди цей скарб подівся?
— Існує досить поширена думка, що вночі, саме перед арештом усіх тамплієрів, з паризького настоятельства двадцять чотири рицарі вивезли кілька возів з якимись ящиками і втекли до порту Ля Рошель на узбережжі Атлантичного океану. Вважається, що вони відпливли кудись на вісімнадцяти галерах, і ніхто їх відтоді не бачив.
Рейлі неквапливо обмірковував здобуту інформацію.
— Так кажете, нападників насправді цікавив шифратор, за допомогою якого вони змогли би заволодіти скарбом тамплієрів?
— Можливо. Але питання в тому — що це був за скарб. Чи були то золоті монети і діаманти, чи щось інше, щось більш езотеричне, щось таке, що вимагає... — Тес завагалася, добираючи слова, — вимагає дещо вищого рівня віри та розуміння. — Вона зробила паузу, щоб подивитися, чи розуміє Рейлі, про що йдеться.
Той у відповідь скорчив заспокійливу міну.
— Так-так, я уважно слухаю.
Тес нахилилася вперед і мимоволі стишила голос.
— Існують численні теорії, котрі стверджують, що тамплієри являли собою частину таємного, сотні років тому задуманого змовницького плану, спрямованого на виявлення і утримання в секреті якогось містичного знання. Таким знанням могло бути багато що. Казали, що храмовники були хранителями численних святих мощів, — один французький історик навіть вважає, що вони зберігали забальзамовану голову Ісуса, — але одна з найбільш, на мою думку, вірогідних та найбільш поширених гіпотез стосується Святого Грааля, котрий, як ви напевне знаєте, не обов'язково має бути чашкою чи якимось іншим матеріальним «вмістилищем», з якого начебто пив Ісус під час Тайної вечері. Вираз «Священний Крааль» запросто може бути метафоричним посиланням на якусь таємницю, що стосується реальних подій, пов'язаних з його смертю та виживанням Його нащадків у добу Середньовіччя.
— Нащадків Ісуса?
— Так, це звучить єрессю, але існує така думка — і дуже, до речі, поширена — що Ісус та Марія Магдалина мали дитину (а може і не одну), яку виховували таємно від римлян, і що генеалогічне древо Ісуса було таємницею, яку дуже ретельно оберігали впродовж останніх двох тисяч років: всілякі підпільні товариства захищали Його нащадків і протягом сотень років передавали їхні секрети групі «втаємничених інтелектуалів». Леонардо да Вінчі, Ісаак Ньютон, Віктор Гюґо — і багато інших знаменитостей з різних епох — всі вони вважаються членами таємного товариства захисників кревних нащадків Господа нашого. — Тес знову зупинилася, щоб подивитися на реакцію Рейлі. — Знаю — це звучить сміховинно, але ця версія є дуже поширеною, над дослідженням її працювали і працюють багато людей, і йдеться не тільки про авторів бестселерів, але й про серйозних вчених та шанованих академіків.
Тес пильно подивилася на Рейлі, намагаючись розгадати його думки. «Якщо мені спочатку і вдалося зацікавити його розповідями про скарб, то тепер я прогавила момент, і він втратив інтерес». Відкинувшись на спинку крісла, вона, прислухаючись до власних слів, змушена була визнати, що лунали вони все більше і більше недоречно і смішно.
На якусь мить Рейлі замислився, а потім мовив із легкою посмішкою на вустах.
— Кажете, кревні нащадки Ісуса? Якщо він дійсно мав двійко-трійко дітей, а ті, здогадно, теж мали дітей — і так далі... то через дві тисячі років, тобто, через сімдесят — чи скільки там... вісімдесят поколінь родичів Ісуса була б сила-силенна по усій планеті! — Рейлі розсміявся. — Невже люди цілком серйозно сприймають таку нісенітницю?
— Абсолютно серйозно. Зниклий скарб тамплієрів є однією із великих нерозгаданих таємниць усіх часів. Неважко здогадатися, чому вона так вабить людей. Уже саме посилання містить у собі гачок з великою приманкою: у Єрусалимі з'являються дев'ять рицарів і заявляють, що хочуть захищати тисячі прочан. Лише дев'ять. Чи не занадто амбіційна заява — навіть за стандартами фільму «Золота сімка» — як ви гадаєте? Зачувши таке, король Болдуїн надає їм у розпорядження ласий шматочок єрусалимської нерухомості: Храмову гору, місце, де знаходився другий храм Соломона, який зруйнували легіони Тіта 70 року нашої ери, а коштовності з нього розграбували і відвезли до Риму. І тут виникає одне велике запитання: а що, коли священики з цього храму, дізнавшись про наближення римлян, сховали в ньому щось таке, чого завойовники так і не спромоглися знайти?
— А тамплієри спромоглися.
Тес кивнула головою.
— Чудова пожива для різноманітних міфів. Так от: це «щось» лежить собі у землі тисячу років, і тамплієри зрештою його викопують. А ще був так званий «Мідний сувій», знайдений у Кумрані.
— А сувої з Мертвого моря теж мають до цього якесь відношення?
«Охолонь, Тес!» Але вона вже не могла стриматися і перла далі.
— В одному з цих сувоїв йдеться у подробицях про велику кількість золота й інших коштовностей, закопаних під самим храмом, здогадно — у двадцяти чотирьох тайниках. Але окрім того, у цьому сувої йдеться про якийсь невизначений скарб. Що це могло бути? Ми не знаємо. Це могло бути все, що завгодно.
— Добре, згода, а як у все це вписується Туринська плащаниця? — з нарочито зацікавленим виглядом спитав у неї Рейлі.
На якусь ледь уловиму мить витонченні риси її обличчя спотворило роздратування, але Тес швидко опанувала свої емоції і виліпила на своєму обличчі люб'язну посмішку:
— Ви що, вважаєте все це несерйозним?
Рейлі з виглядом розкаяння вибачливо підніс руки.
— Та ні ж бо, вибачте, будь ласка. Продовжуйте, я уважно слухаю.
Тес зібралася з думками.
— Цим дев'яти рицарям віддали частину королівського палацу зі стайнями, де було достатньо місця, щоб розмістити дві тисячі коней. Цікаво, чому Болдуїн виявився до них таким щедрим?
— Бозна. Можливо, він був людиною передбачливою. А можливо — їхня відданість захопила його.
— Але вся штука в цьому і полягає, — вела далі Тес. — На той час вони ще нічого не встигли зробити. Їх забезпечують потужними ресурсами для виконання роботи, і чим же займається наша «золота дев'ятка»? Починає вершити, згідно зі своєю заявою, всілякі героїчні діла, захищаючи пілігримів, що бредуть до Святої землі? Ні. Перші дев'ять років рицарі проводять у храмі, не покидаючи його. Вони не виходять із нього, не набирають нових помічників. Просто зачинилися там — і все. На дев'ять років.
— Може у них розвинулася боязнь відкритого простору та великої кількості людей, так звана «агорафобія»? Або...
— Або це був один великий блеф. Найпоширеніша гіпотеза, яку особисто я вважаю за найбільш прийнятну, полягає в тому, що «золота дев'ятка» здійснювала розкопки. Вони шукали щось заховане у храмі.
— Щось закопане священиками цього храму, які не бажали, щоб воно дісталося легіонерам Тіта?
Тес відчула, що нарешті достукалася до свідомості Рейлі, і її очі спалахнули вогнем твердого переконання.
— Саме так. Факт полягає в тому, що дев'ять років вони сиділи тишком-нишком, а потім несподівано вигулькнули на сцену і почали із вражаючою швидкістю багатіти і зростати кількісно, користуючись при цьому беззастережною підтримкою Ватикану. Можливо, все це стало здійсненним завдяки якійсь знахідці, що вони викопали у храмі. І ця знахідка змусила Ватикан буквально із шкіри лізти, аби тільки задовольнити потреби храмовників. І на цьому тлі версія про те, що Ісус виростив двійко-трійко дітей здалася цілком вірогідною.