Рейлі поглянув на Тес. Упродовж усієї викривальної промови Венса вона не зронила ані слова.
— А ти? Що думаєш ти? Ти що, з усім цим погоджуєшся?
Обличчя Тес спохмурніло. Вона уникла його погляду, явно силуючись знайти правильні слова.
— Шоне, це — незаперечні історичні факти. І тут йдеться про загальноприйняті факти, підтверджені численними документами.
Перш, ніж продовжити, вона дещо завагалася.
— Так, я дійсно вірю в те, що спочатку Євангелія були написані для того, щоб передати духовне послання, але згодом вони перетворилися на дещо інше. Вони набули ширшого значення і стали політичним інструментом. Ісус жив у окупованій країні, де злидні та хвороби були звичними явищами. Це був жахливий час. І такі жахливі періоди траплялися впродовж усієї історії людства — аж до сьогодення. Зрештою, у кожному випадку гніт ставав настільки нестерпним, що яким би жорстоким не був правлячий режим, все одно вибухала революція. І якби ти дві тисячі років тому у своїх писаннях спробував дати людям надію і став переконувати їх приєднатися до твого революційного руху, то певна дещиця надприродного тільки допомогла б твоїй справі. Може, сьогодні подібний прийом і не спрацював би, але в ті далекі часи об'єднання людей з метою повалення жорстокої тиранії римських завойовників потребувало чогось надзвичайно потужного.
Вона розповіла йому про Римську імперію, яка на світанку першого тисячоліття була утворенням, де панували разючі контрасти. Це була епоха хвороб та епідемій, маси людей жили у жахливих злиднях, а купка обраних купалася у розкошах. Римські міста являли собою хаотичні та неспокійні плавильні казани, у яких змішалися гноблені завойовниками люди, що розмовляли різними мовами, мали різні традиції та переконання. Неважко уявити ту легкість, з якою християнська ідея прижилася у цьому несправедливому та жорстокому світі й набула значного поширення. Головне посилання християнства — Бог любить тих, хто любить його, і, за логікою, милостивий Господь закликає людей бути милостивими один до одного за межами родин і навіть спільнот — і було революційним. Це вчення пропонувало ново-наверненим цілісну культуру, почуття рівності й причетності і при цьому не вимагало від них відмови від їхніх етнічних уз. Воно забезпечувало їм власну гідність і рівність з іншими людьми, незалежно від їхнього статусу. Голодні знали, де їх нагодують, старі та хворі знали, де про них потурбуються. Християнство пропонувало усім вічне життя, де не буде злиднів, хвороб та відчуженості. Воно забезпечило нове поняття гуманності, воно дало поняття любові, милосердя і співіснування у світі, сповненому жорстокості, світі, де панувала культура смерті.
Я не так добре знаюся на цьому, як він, — Тес кивнула на Венса, — але він має рацію. Я завжди мала проблеми з усіма цими надприродними нісенітницями — з божественністю Христа, з тим, що він є сином Божим, народженим Дівою Марією. Неприємна правда полягає в тому, що вся ця містика з'явилася лише через десятиліття після розпинання Христа, що вона стала офіційною політикою Церкви лише після Нікейського собору 325 року нашої ери. Цей собор... — вона завагалася, — був чимось на зразок зборів правління маленької, але амбітної фірми, котра задумала вирости в найбільший у світі конгломерат. Їм було потрібне щось особливе, якийсь екстраординарний шахрайський трюк. А у часи, коли в надприродне вірила величезна більшість людей, найвдалішим «рекламним» прийомом було переконувати людей, що пропагована тобою релігія була започаткована не скромним теслею, а божественною істотою, котра може запропонувати людям вічне життя на тому світі.
— Давай-давай, дівчинко! — обурливо заохотив її Рейлі. — Тебе як послухати, так все це стає схожим на цинічну рекламну кампанію. Невже ти думаєш, що християнство змогло б стати таким могутнім і протриматися так довго, якби воно ґрунтувалося на шахрайстві? З усіх тогочасних проповідників та мудреців лише Йому вдалося наснажити людей ризикувати життям заради його вчення. Він зміг це зробити, Він надихнув тих, хто був довкола нього, а люди просто писали і розповідали про те, що вони бачили.
— Ото ж то й воно! — втрутився Венс. — У тім і річ, що ніхто цього не бачив; не було жодного безпосереднього свідка. Не існує якогось конкретного доказу «за» чи «проти». Але якщо Ватикан так боявся, що відкриття тамплієрів стане відоме широкому загалу, — саркастично мовив він, — то неважко здогадатися, про що тут йдеться. От якби нам вдалося закінчити справу, за яку взялися тамплієри... це стало б завершальною стадією процесу, що підспудно тривав ще з часів Просвітництва. Ще зовсім недавно люди були переконані, що Земля є центром всесвіту, а навколо неї обертається сонце. Коли з'явився Галілей і довів, що насправді все є навпаки, то Церква ледь не спалила його на багатті. Те саме трапилося і з Дарвіном. Гадаю, над цим варто замислитися. Чиї слова є нині євангелієм істини?
Рейлі спокійно обмірковував інформацію. Йому було неприємно, що все почуте — як би він не намагався відкинути його — здавалося не лише можливим, але й бентежно-правдоподібним. Зрештою, і дійсно існують декілька світових релігій, що полюють на прихильників по всій планеті. Кожна з них проголошує свою істинність, але як вони можуть бути правдивими всі одночасно? Він винувато зізнався сам собі, що ладен відкинути всі інші релігії як масовий обман... Але чим же тоді відрізняється від них та, послідовником якої він є?
— Одна за одною, — заявив Венс, — ці фальшивки, ці вигадки давніх засновників Церкви впадуть — рано чи пізно. Ця буде лише однією з них — і не більше.
67
Рейлі сидів сам-один, вмостившись на скелястому виступі; з нього було добре видно галявину, на якій стояв пікап. Він спостерігав, як поступово темнішало небо; з темряви виринули зорі й місяць — той був більшим і яскравішим, ніж йому будь-коли доводилося бачити. Ця картина могла розчулити душу найзапеклішого циніка, але нині Рейлі був не в романтичному настрої.
Слова Венса і досі відлунювали йому у вухах. Надприродні елементи легенди, на яких ґрунтувалася власне його віра, завжди створювали певний дискомфорт для його раціонального, допитливого розуму, але він ніколи не відчував нагальної потреби піддавати їх такому ретельному аналізу. Чіткі та переконливі — хоч як неприємно і було йому це визнавати — аргументи Венса відчинили скриньку Пандори, зачинити яку було тепер дуже важко.
Авто вже ледь виднілося у темряві, а поруч розпізнавався розпливчастий силует Венса у тому місці, де він його залишив. Знову і знову згадував Рейлі промову цього чоловіка, намагаючись відшукати хоч якусь тріщинку, від якої завалилася б уся ця огидна конструкція, але так нічого і не зміг знайти. Навіть його інтуїція не спромоглася визначити якийсь непереконливий момент. Навпаки — ця концепція здавалася занадто переконливою.
Позаду почувся шурхіт гальки, який різко перервав роздуми Рейлі. Обернувшись, він побачив Тес, яка видряпувалася до нього крутосхилом.
— Привіт! — посміхнулася вона, але її посмішка була несхожою на той яскравий промінь, що завжди викликав у нього щось схоже на екстаз, — цього разу посмішка Тес була якоюсь невиразно-незрозумілою.
Він ледь помітно кивнув у відповідь:
— Привіт.
Кілька секунд вона постояла на краю пагорба, наче всотуючи в себе навколишню тишу і спокій, а потім сіла поруч із ним на камінь.
— Слухай, я... ти вибач, будь ласка. Я знаю, що такі дискусії інколи можуть бути дуже неприємними.
Рейлі знизав плечима: