Де Анґеліс кинув на нього важкий немиготливий погляд.
— Я отримую накази не тільки з Ватикану.
Рейлі ще раз уважно придивився до гелікоптера, до солдат, що сиділи в ньому, до цивільного зі снайперською гвинтівкою. Десь він уже бачив цей холодний бентежний погляд... Він швидко пригадав усі події, що мали місце після збройного нападу на музей, і раптом розрізнені шматки вималювалися у чітку картину.
— Ленглі! — вигукнув Рейлі, спантеличений вчасною здогадкою. — Ах ти ж цеерушник чортів! Так значить все це... — На якусь мить він розгублено замовк, але потім його голос знову залунав різко і впевнено. — Волдрон, Петрович... Рицарі на конях у Нью-Йорку. Так значить це був не Венс. Усе це — справа ваших рук, чи не так? — Раптом Рейлі рвучко подався вперед, схопив Де Анґеліса за барки і різко трусонув, штовхнувши його перед собою; потім наблизився впритул, і руки його потяглися до горлянки священика.
— Так значить ви...
Він не встиг закінчити речення. Монсеньйор відреагував зі швидкістю блискавки. Одним швидким, гнучким порухом, він вивільнився з рук Рейлі, і так різко заламав йому руку, що той аж опустився на коліна від нестерпного болю.
— Ніколи мені тут з тобою теревенити, — проскреготів Де Анґеліс і, не даючи Рейлі оговтатися, швиргонув його на землю. Прийшовши до тями, Рейлі виплюнув з рота пилюку і відчув у руці пульсуючий біль. Монсеньйор ступив декілька кроків довкола повергнутого агента ФБР.
— Де вони? Що тут трапилося?
Рейлі натужно підвівся на ноги. Краєчком ока він побачив, що чоловік у гелікоптері спостерігав за сценою з глузливою посмішкою. У душі його закипала лють. Якщо до цього він ще трохи сумнівався щодо міри особистої причетності монсеньйора до убивств у Нью-Йорку, то невеличка демонстрація фізичної вправності цього чоловіка розвіяла будь-які сумніви. Ще тоді він мав змогу на власні очі пересвідчитися: для святого отця вбити людину було, що раз плюнути.
Рейлі струсив із себе пилюку, а потім втупив сповнений гніву погляд на Де Анґеліса.
— Так хто ж ви такий? Священнослужитель з пістолем, чи озброєний бандит, що увірував у Бога?
Де Анґеліс залишався незворушно-байдужим.
— Я не думав, що ви жалюгідний цинік.
— А я не думав, що ви — жалюгідний вбивця, тож ми квити.
Де Анґеліс зітхнув, наче розмірковуючи, що відповісти. Нарешті він заговорив із напускним спокоєм:
— Я хочу, щоб ви заспокоїлися. Ми з вами по один бік барикад.
— Тоді що ж то було там, біля озера? «Дружній» вогонь по своїх?
Де Анґеліс зміряв Рейлі презирливо-пихатим поглядом холодних очей.
— У цій битві, — мовив він різко, — кожна людина є всього лише предметом одноразового використання. Як боєприпаси. — Він зробив паузу, наче чекаючи, доки Рейлі повністю збагне важливість сказаного. Потім продовжив: — Я хочу, щоби ви зрозуміли — ми на війні. І ця війна триває вже понад тисячу років. Поняття «зіткнення цивілізацій» — це не просто якась чудернацька теорія, вигадана інтелектуальним центром з Бостона. Це — жорстока реальність. Конфлікт цивілізацій відбувається і зараз, під час нашої розмови, щодня він поширюється, стає все небезпечнішим, все підступнішим, все загрозливішим, і він нікуди не зникне сам по собі. І в його основі лежить релігія, тому що — подобається це вам чи ні — релігія є феноменальною зброєю, навіть сьогодні. Вона опановує душі людей і спонукає їх до найнеймовірніших речей.
— Таких, наприклад, як убивство підозрюваних просто у лікарняних ліжках?
Де Анґеліс пропустив сказане повз вуха.
— Двадцять років тому комунізм ширився, наче ракова пухлина. Завдяки чому ми виграли «холодну війну» — як ви гадаєте? Що, на вашу думку, призвело до падіння комунізму? Стратегічна оборонна ініціатива, іншими словами — «Зоряні війни» Рейгана? Вражаюча некомпетентність радянського керівництва? Так, частково. Але чи відома вам справжня причина? Папа Римський! Так-так, Папа з Польщі, чиє послання дійшло до сердець його пастви, яка потім голими руками зруйнувала залізну завісу. Те саме вчинив Хомейні, коли він, перебуваючи у вигнанні в Парижі, своїми радіозверненнями бентежив душі духовно спраглого населення за тисячі миль від нього, надихаючи людей на повстання проти ненависного шаха. Це була страшна помилка... Лише погляньте, що з цього вийшло. А тут іще цей Бін Ладен... — Він похмуро помовчав, а потім кинув на Рейлі пронизливий погляд: — Вдало сказані й доречні слова здатні гори звернути. Або стерти їх з лиця землі. У нашому арсеналі релігія є найважливішою і найразючішою зброєю, тому ми нікому і ніколи не дамо роззброїти нас. Наш спосіб життя, все, за що ви боролися відтоді, як стали служити у бюро, все тримається на релігії... буквально все. Тож я хочу поставити вам просте запитання: ви з нами чи проти нас — як красномовно висловився ваш президент?
На обличчі Рейлі з'явився вираз жорсткої непримиренності; у нього виникло таке відчуття, наче невидимий обруч стиснув йому груди. Похапцем споруджена ним стіна сумніву впала від однієї лише присутності монсеньйора. Де Анґеліс став непрошеним підтвердженням всього, що сказав Венс.
— Значить, все це правда? — запитав він, наче виходячи з липкого туману.
Відповідь монсеньйора була швидкою і позбавленою емоцій:
— А яке це має значення?
Рейлі неуважливо кивнув головою. Його рвали на шмаття сумніви.
Де Анґеліс опустив голову і став уважно обдивлятися землю навколо себе.
— Я так розумію, що у вас її більше немає?
— Чого немає?
— Астролябії.
Рейлі пригнічено похитав головою:
— Ні, немає.
Де Анґеліс помовчав, а потім спитав:
— Вам відомо, де вони?
Неохоче, і досі відчуваючи глибоку недовіру до монсеньйора, Рейлі розповів йому все, що трапилося минулої ночі.
Той похмуро оцінив здобуту інформацію.
— Їхня перевага у часі є досить незначною, і ми приблизно знаємо, куди вони прямують. Ми обов'язково їх знайдемо. — Він обернувся, підняв руку і зробив нею обертальний жест, даючи знак пілоту запускати спарені турбіни. Потім знову поглянув на Рейлі.
— Ходімо.
Той не зрушив з місця і похитав головою.
— Ні. І знаєте що? Якщо все це брехня... то, сподіваюсь, всім вам буде непереливки.
Де Анґеліс спантеличено поглянув на нього.
Рейлі на якусь мить затримав на ньому свій погляд.
— Ви можете котитися під три чорти, — кинув він різко, — ви і ваші поплічники з ЦРУ. З мене досить. — Після цих слів він повернувся і пішов геть.
— Ви нам потрібні, — вигукнув монсеньйор йому навздогін. — Ви можете допомогти нам знайти їх.
Рейлі навіть не озирнувся.
— Знайдіть їх самі. Мені все це настогидло.
І продовжував крокувати.
Голос священика заволав йому услід, перекриваючи виття турбін гелікоптера.
— А як же Тес? Невже ви залишите її з ним? Вона іще може стати нам у пригоді. Ви і тільки ви зможете на неї вплинути!
Рейлі обернувся, потім зупинився і зробив кілька кроків назад. Вловивши всезнаючий і пронизливий погляд монсеньйора, він здогадався, що той уже довідався, наскільки близькими стали його стосунки з Тес. Агент знизав плечима.
— Уже не зможу!
Де Анґеліс спостерігав, як віддалявся Рейлі.
— Ви що, збираєтеся пішки дійти до Нью-Йорка?
Рейлі не зупинився. І не відповів.
Монсеньйор вигукнув ще раз — востаннє. Тепер його голос звучав сердито і водночас якось пригнічено.
— Рейлі!
Агент ФБР зупинився, опустив голову, на якусь мить замислився, а потім обернувся.
Де Анґеліс зробив декілька кроків уперед. Рот його зобразив якусь подобу посмішки, але очі залишалися невиразними і відстороненими.
— Я не можу переконати вас співпрацювати з нами... але я можу відвезти вас до того, кому вдасться це зробити.