Выбрать главу

А за вікном сипле сніг. Світлана спить. Я оглядаюся на прочинені кухонні двері, потім проводжу поглядом по кухні та бачу на плоскій хромованій половині мийки два коньячні келихи з відбитками різної помади.

Підводжусь, відчиняю дверцята тумбочки під мийкою, бачу у відерці для сміття дві порожні пляшечки від коньяку «Коктебель». Коли вони встигли?

Пригадую минулий вечір, і тут мене ніби підкидає. Я ж прийшов додому десь опівночі. До половини дванадцятої сидів на роботі в очікуванні якогось дуже важливого дзвінка з-за кордону. Шеф так і наказав: сиди, поки не дочекаєшся дзвінка! Я клював носом, а коли очунявся, та поглянув на годинник, який показував пів на дванадцяту, викликав машину й помчав додому. У квартирі було тихо, коли я увійшов...

Я виходжу з кухні, тихенько зазираю в нашу спальню. I бачу, що Світлана знову спить, обійнявшись із Жанною. Жанні, мабуть, було цієї ночі жарко. Її повернуте до мене й до Світлани обличчя лежить на подушці, але ковдра відкинута і прикриває лише сідниці. Красива спина й маленькі акуратні груди викликають у мене дивну цікавість. Вірніше, я просто відзначаю цю красу, як би «на потім», а думаю зовсім про інше. Думаю про те, що я зовсім не потрібний Світлані. Принаймні, зараз. Їй потрібна жінка, яка зрозуміє її краще, ніж будь-який самець, нехай навіть найкмітливіший. Вона ж переживає через смерть малюків. Це переживання напевно фізіологічне. На рівні інстинкту. Це ми, чоловіки, створіння раціональні до корисливості. Підтвердити це можу я своїми нещодавніми діями. I тим, що приховую від Світлани результати своїх аналізів, і тим фактом, що я погодився на рафінування своєї сперми заради народження здорової дитини.

Я повертаюсь на кухню. Допиваю каву. Потім одягаюся і виходжу. Машина вже стоїть біля під’їзду, але Віктор Андрійович якийсь нерадісний, він занурений в себе глибше, ніж зазвичай.

Щойно я зачиняю дверцята, він запускає двигун, і машина рухається. Кілька разів він кидає на мене занепокоєні погляди.

— Якісь проблеми? — питаю я.

Він киває.

— Ваш закордонний паспорт на роботі? — цікавиться несподівано Віктор Андрійович.

— Так, а що, потрібно кудись летіти?

— Не знаю, мене просто попросили сказати вам, щоб ви його взяли.

— Хто попросив?

— Дзвонила шефова секретарка, Лілія Павлівна.

— Вона більше нічого не казала?

— Ні.

Далі ми їдемо мовчки. Я намагаюся згадати: чи чув я які-небудь розмови про поїздку за кордон? Здається, ні. У січні не заведено посилати делегації.

«Та нічого, — заспокоюю себе я. — Головне, щоб не в Монголію!»

195

Карпати. Лютий 2016 року. Середа.

— Потрібно терміново реагувати. — Львович схвильований.

Він розклав на столі кілька газет. На верхній заголовок повідомляв: «Колишній президент захопився еротикою». Далі йшлося про те, що календар з еротичними фотографіями, які зняв колишній президент, побив усі рекорди з продажу. Понад два мільйони примірників!

Свєтлов стояв поруч. Він стежив за моєю реакцією.

— Може, подати в суд? — запитав я, дивлячись на своїх головних помічників. — Адже ці фотографії мої, а їх використовують без моєї згоди...

— Можна, але потім, — різко обірвав Свєтлов. — Зараз вам потрібно змінити свій імідж, інакше до виборів у електорату в голові буде тіло Ніли, а не ваше обличчя! Вам необхідно підготуватися до прийняття важливого рішення!

Я швидко обернувся до Свєтлова. Останнім часом я тільки те й робив, що приймав серйозні рішення.

— Ми майже вийшли на слід пульта дистанційного керування вашим серцем, а це означає, що згодом ви зможете повернутися в Київ і нічого не боятися. Але Казимир розкрутив справу з фотографіями сильніше, ніж ми гадали...

— То що ти пропонуєш? — запитав я досить різко. — Мені самому сфотографуватися голим для «Плейбою» чи щось таке?

— Це погана ідея. — Свєтлов плямкнув губами та поглянув на Львовича, ніби до цієї миті той мав би підключитися до розмови, як важка артилерія до піхотної атаки.

— Ми вважаємо, що вам потрібно одружитися, — неголосно починає Коля Львович.

— З ким? — моє здивування від почутого вибухнуло сміхом.

— З Нілою, — вкидає своїх п’ять копійок генерал Свєтлов. — Вона хороша, красива жінка. Буде надійною дружиною президента... Можу ручатися.